Лютий ворог козацький

Українсько-польський магнат Ярема Вишневецький ледь не побудував на Лівобережжі українську державу, але його плани зруйнував Богдан Хмельницький і повсталі козаки

Сергій Шаповал

Жах козацький"— таку коротку характеристику отримав в українській історіографії князь Ярема Вишневецький, представник старого і дуже багатого литовсько-руського роду і один з ключових державних діячів Речі Посполитої першої половини XVII століття. "Лютий ворог козацький" — так говорили про нього його сучасники.

Вишневецький був ключовим противником Богдана Хмельницького і повсталих козаків під час визвольної війни і прославився жорстокістю по відношенню до повстанців. У Польщі князя вважали національним героєм — там популярність магната була настільки висока, що в 1673 році буйна польсько-литовська шляхта навіть вибрала його безталанного сина Міхала Корибута королем.

При цьому Ярема Вишневецький, який перейшов з православ'я в католицизм, допоміг українцям колонізувати Лівобережжя, обдаровував православні монастирі і підтримав ідею свого родича Петра Могили про створення незалежного Київського патріархату. І якби не повстання Хмельницького, "лютий ворог козацький" цілком міг би сформувати українську національну державу.

Я рема-Михайло Вишневецький народився 17 серпня 1612 року в містечку Лубни (зараз це райцентр в Полтавській області). Рано осиротів — спочатку помер батько, київський каштелян Михайло Вишневецький, а потім і мати, дочка господаря Молдови Раїна Могилянка. Семирічного сироту взявся виховувати дядько Костянтин Вишневецький.

Сам рід походив із Вишнівця, який знаходиться на території нинішньої Тернопільщини. Предками Вишневецьких вважали варяга Рюрика і литовця Гедиміна. Як нащадки князя Ольгерда Гедиміновича, Вишневецькі були одними з найбільш родовитих магнатів Речі Посполитої і могли претендувати на королівський трон.

Для свого часу майбутній князь отримав серйозну освіту — навчався в єзуїтському колегіумі у Львові. Там же, але на кілька років раніше, гриз граніт науки майбутній непримиренний ворог Яреми — Хмельницький.

Військове мистецтво "Лев Речі Посполитої" (як пізніше іменували Ярему поляки) і "Жах козацький" (так його називали в Україні) вивчав в Нідерландах, Італії та Іспанії.

Сучасники описують князя як аскета, який уникав пияцтва і не волочився за жінками. Його супутницею стала Гризельда Замойська — негарна дівчина з дуже знатної родини. Цим шлюбом Вишневецький поріднився з Томашем Замойським - Великим канцлером коронним.

Повернувшись в 1632 році в рідне маєток в Лубнах, Ярема вступив в права спадкування батьківським станом. Після чого протягом півтора десятків років вів активну колонізаторську діяльність на українському Лівобережжі, створивши там, за відгуками сучасних йому хроністів, "державу в державі".

Протягом всієї своєї історії князі Вишневецькі шаблею і інтригами збільшували власні володіння. Дике степове прикордоння, де вони жили, наклало відбиток на характер магнатів. Прадід Яреми Дмитро-Байда Вишневецький заснував першу Запорозьку Січ на острові Хортиця. А його рідний дядько і опікун Костянтин Вишневецький організував вторгнення Лжедмитрія I в Московії, спровокувавши там Смутні часи.

Головним напрямком експансії для Вишневецьких стала Лівобережна Україна, яка в той момент являла собою малозаселені території, що постійно розорялись татарами. Князі захоплювали тут нові і нові території, і їх "Вишневеччина" з центром в Лубнах постійно розросталася.

Причому Вишневецькі не просто приєднували до своїх володінь нічиї землі, а ще й відбирали їх у інших польсько-литовських магнатів. Територію навколо Черкас вони відтіснили у князів Острозьких, Миргород з околицями — у Обалковських, Хорольщину — у Жолкевських, Ромни - у Казановських, а Полтаву, Кременчук і Охтирку - у Конецпольських. Подібне рейдерство в ті часи називали наїздами.

Захистити сусідів від жадібних Вишневецьких не змогли навіть польський король і сейм.

При цьому князі цього роду успішно боролися з собі подібними. Так, молодий Ярема Вишневецький впорався з коронним стражником Самійлом Лащем, легендарним шляхетським "бєспрєдєльщиком", героєм анекдотів і скандальних історій. Суд шляхти 236 раз засуджував Лаща на вигнання і 37 раз позбавляв того благородного звання за злочини проти сусідів. У відповідь нестримний коронний стражник особисто шмагав королівських суддів, уклавши тих прямо на судові вироки, якими потім підшивав свій каптан. Але Вишневецький, скориставшись від'їздом Лаща, безкарно пограбував і спалив його маєток.

На Лівобережжі Вишневецькі розгорнули активну колонізаторську діяльність, в якій особливо відзначився Ярема.

За 13 років його правління населення "Вишневеччини" — сучасна Полтавська, частково Київська, Чернігівська та Черкаська області — збільшилася з 4 тис. до майже 300 тис. осіб. І першим вигоду від цього приросту отримав сам Ярема: щорічно нові мешканці Лівобережжя поповнювали княжу казну на 1,2 млн золотих, виплачуючи гроші в якості "чинша" — оброку.

Помітну частину зібраних фінансів "некоронований король Русі", як називали Ярему заздрісники, пускав на утримання приватної армії — надвірного війська — в 20 тис. бійців. На ті часи — серйозна сила: польський король мав у своєму підпорядкуванні уп'ятеро менше "кварцяне військо".

Приватна армія захищала князівські володіння від татарських набігів. Безпека, а також податкові пільги і звільнення від повинностей — ось три речі, які залучали під крило магната натовп малоземельних селян з уже обжитого Правобережжя.

На своїх землях князь будував дороги, осушував болота, засновував міста і розвивав ремесла. За переписом 1641 року на Вишневеччині значилося майже 40 тис. господарств, 423 водяні млини і безліч фільварок, в яких вирощували зернові на експорт. Історики вважають, що за 13 років правління Ярема заснував більше 50 міст і містечок на Лівобережжі.

Відбивши у магната Адама Казановського місто Ромни, за чотири роки Вишневецький перетворив його на найбільший торгово-промисловий центр. І незважаючи на те, що московський цар заборонив "литовським людям" торгувати в своїх володіннях, Ярема організував в Московію експорт зерна, поташу (калієва сіль, яка використовувалася для виробництва скла, відбілювання і фарбування тканин) і ювелірних виробів.

Крім того, великі партії сільгосппродукції він продавав в Європу через Гданськ, перевозячи товари по річках.

На тлі решти буйної і анархічної польської шляхти Вишневецький показав себе ефективним менеджером. А беручи участь у Смоленській війні 1632-1634 років проти московських військ і відбиваючи татарські набіги, отримав репутацію вмілого і щасливого воєначальника.

"Героїчна особистість Ієремії [Яреми] різко виділяється на тлі народної дикості і шляхетського свавілля", — писав в 1900 році історик Кирило Бочкарьов.

У 19 років Ярема, нащадок активних захисників православ'я, перейшов в "латинську віру". Але хроністи вказували: князь не був затятим католиком. Він спонсорував православні Мгарський монастир і Срібнянське братство. І взагалі демонстрував дивовижну для XVII століття релігійну терпимість: під його крило бігли переслідувані по всій Речі Посполитій єретики-аріяни.

По матері Ярема був двоюрідним племінником митрополита Київського, Галицького і всієї Руси Петра Могили. Київське православ'я в ті часи переживало кризу, церкву роздирали протиріччя між ієрархами, що орієнтувалися на Москву, і прихильниками прозахідної модернізації. Могила був ідейним натхненником самостійного Київського патріархату, він направляв талановитих бурсаків вчитися в європейські університети, організовував друкарні і школи. Така діяльність лякала церковників московської орієнтації, які спиралися на митрополита Ісая Копинського.

Вишневецький підтримав родича і відібрав в 1635 році у Копинського Мгарський і Густинський монастирі.

Московська церква не пробачила князю цього вчинку —  відтоді у всіх літописах і хроніках православні літописці стали описувати Ярему в найпохмуріших фарбах.

Більше того, як показували в звітах московському цареві його воєводи, з прикордонних земель стали бродити провокатори-монахи. Ці старці і ченці агітували простий люд Лівобережжя збунтуватися проти "латинянина" Вишневецького.

У підсумку в 1637 році на землях князя почалося повстання Павлюка-Острянина. Ярема жорстоко придушив бунти, чим повністю зіпсував відносини з запорізькими козаками.

Д алеко не ідеальними були відносини Вишневецького і з королівською владою, а також з польською шляхтою. За конфлікт з магнатом Конєцпольським сейм Речі Посполитої пригрозив Яремі "баницею" —  засланням. У відповідь Вишневецький на чолі 3 тис. гайдуків оточив будівлю парламенту і пригрозив порубати всіх шляхтичів-делегатів разом з королем, якщо ті не встануть на його сторону. Залагодити конфлікт вдалося лише після складних переговорів.

Подібна поведінка Вишневецького було відображенням його владності. Адже князь цілком міг посперечатися у впливовості з багатьма монархами. Його "Вишневеччина" не тільки мала армію і індивідуальну експортну політику, але володіла і іншими елементами суверенної держави, зокрема гербом, прапором і печаткою. І "своєю" мовою: власні укази Вишневецький найчастіше писав не польською, а "русинською". А в Лубнах, "столиці"  протодержави, в приймальні князя юрмилися посли сусідніх держав.

Самостійність і незалежність Яреми сильно турбували польського короля Владислава IV, який бачив в магнаті потенційного сепаратиста і узурпатора.

Все змінило повстання Хмельницького. Воно спалахнуло зовсім поруч з задніпровськими володіннями Вишневецького. І ряд сучасників вирішили, що козаки підняли бунт не без участі короля.

П'єр Шевальє, знаменитий французький мандрівник, в своїй книзі Історія війни козаків проти Польщі, яка вийшла в Парижі в 1663 році, писав: "Дехто переконаний, і не без підстави, що король Владислав підтримував з Хмельницьким таємні зв'язки і допоміг козакам повстати".

Та й сам Хмельницький слав королю Владиславу IV і його наступнику Яну-Казимиру вірнопідданські листи. У них гетьман вказував, що воює не з Річчю Посполитою і не з королем, а проти магнатів і шляхти, які розоряють землю.

І першою перед козацьким повстанням впала квітуча "Вишневеччина".

Я рема не зміг захистити власні володіння від армії повсталих. На чолі свого війська він відступив на Правобережжя. Разом з магнатом йшли євреї, орендарі, економи, керуючі фільварків-господарств, купці і ксьондзи — економічно найактивніша частина населення.

У 1648 році загони Максима Кривоноса захопили княжу резиденцію в Лубнах. 15-тисячна козацько-селянська армія знищила практично все населення міста, не шкодуючи навіть православних. Взимку 1648-1649 років "захисники грецької віри" розграбували і знищили православні Мгарський і Густинський монастирі, засновані матір'ю Яреми.

Тим часом сам магнат став одним з ключових полководців Речі Посполитої у війні з Хмельницьким. І теж не шкодував повсталих.

Князь ненадовго пережив загибель своєї "Вишневеччини": через три роки після початку повстання він помер від харчового отруєння.

Однак і після смерті Вишневецький не набув спокою: його тіло так ніколи і не було поховано за християнським обрядом. Забальзамований труп в 1655 році готували до поховання монахи Сокальського монастиря, коли туди увірвалися шведи. У пошуках скарбів загарбники розгромили обитель і знищили останки разом з труною.