NV Преміум

Лукашенко дуже наляканий

Погляди

8 серпня 2020, 23:50

Іван Яковина

Оглядач NV

Вперше за 26 років правління він зіткнувся з ситуацією, що загрожує йому втратою не тільки влади, але свободи і навіть життя

В останні тижні президент Білорусі гарячково намагається якось врятувати становище й усунути загрозу народної революції, але використовувані прийоми і методи не адекватні новій реальності й призведуть лише до погіршення становища.

Через це шансів на утримання влади у короткостроковій перспективі в нього залишилося зовсім небагато, а в довгій перспективі — й поготів жодного.

Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Всі нинішні проблеми Лукашенка виросли зі впевненості у власних політичних талантах і віри у свою непотоплюваність.

Прихід епідемії COVID-19 він зустрів із зарозумілою усмішкою. Поки іноземні лідери метушилися, закривали свої країни, билися за маски й апарати ШВЛ, Лукашенко говорив, що це все «психоз», і що вірус «безпечніший за сезонний грип».

Врятувати Лукашенка зможе тільки зовнішнє втручання

За його словами, впоратися з хворобою можна було роботою в полі, посиденьками біля багаття, грою в хокей і чаркою горілки. Всі білоруські заводи, фабрики, колгоспи, підприємства торгівлі й сфери обслуговування, школи, виші, дитячі садки продовжували працювати. І слугувати розсадниками коронавірусу.

Офіційна статистика захворюваності та смертності була вельми райдужною, але неофіційно всі бачили, що через відсутність навіть мінімальних запобіжних заходів хвороба поширюється як лісова пожежа.

І якщо в якійсь великій країні реальний стан речей можна було приховати, то в Білорусі з її населенням як два Києва всі все прекрасно бачили.

Повна неадекватність державної політики щодо посталої перед країною загрози і стала причиною катастрофічного обвалу популярності Лукашенка навіть серед тих верств населення, які раніше його підтримували, — селян, громадян похилого віку та бюджетників. Під час епідемії зусиллями Лукашенка саме вони наражаються на найбільший ризик і їм це дуже не сподобалося.

Ну а далі процес пішов лавиноподібно. Коли вся країна побачила, що директор радгоспу голий, ховати його голизну стало вкрай важко.

Внаслідок цього на межі весни й літа сталася делегітимізація Лукашенка. Президент, який ще вчора впевнено спирався на солідну більшість, миттєво став для своїх співгромадян противним і смішним. У нього негайно з’явилися образливі прізвиська: Тарган (через вуса) і Саша 3% — посилання на результат останнього інтернет-опитування.

Ця зміна суспільних настроїв миттєво відбилася і на електоральних вподобаннях. У Білорусі з’явилися одразу три опозиціонери з рейтингом вищим за лукашенківський.

З ними він вчинив у своєму фірмовому стилі — двох посадив за надуманими звинуваченнями, а третього змусив тікати з країни.

Однак цим Лукашенко лише ускладнив своє становище: дружини й соратниці репресованих опозиціонерів об'єдналися, виставивши єдину кандидатку — Світлану Тихановську. За неофіційними опитуваннями, її рейтинг удвадцятеро (!) вищий, ніж у Лукашенка. 60% у неї проти 3% у нього.

Ці цифри спричинили у президента депресію. За півтора тижні до виборів він кудись зник і шість днів не з’являвся на публіці, навіть відклав на один день своє щорічне звернення до парламенту країни.

Але ця пауза мудрості йому не додала. Замість того щоб запропонувати опозиції перемовини, він закликав білорусів готуватися до «бійні» на вулицях міста й пообіцяв діяти максимально жорстко. Лукашенко вирішив застосувати для збереження своєї влади перевірений спосіб — силу. В цьому його можна зрозуміти. Лідер, що втратив легітимність, дійсно здатен деякий час утриматися у владі за рахунок насильства і крові.

Однак Лукашенко тут не врахував один важливий нюанс. В авторитарній країні насильство працює тільки в тому разі, якщо лідер має хоча б невеликий запас легітимності. Якщо поліція і спецслужби впевнені, що виступають проти купки баламутів.

Якщо ж вони змушені працювати в режимі окупаційних військ, коли населення не вважає лідера законним, то режим незабаром ламається від фізичного і психологічного напруження. Це просто важко.

У військових і поліцейських геть зникає мотивація бити своїх співгромадян, і тим паче стріляти в них. Вони все частіше намагаються ухилитися від виконання обов’язків, а еліти починають шукати заміну надмірно кровожерному лідеру.

В Білорусі зараз складається саме така ситуація. Лідер, який втратив легітимність, має намір фальсифікувати вибори, аби незаконно залишитися у владі. Проти нього виступить майже все населення країни. Найімовірніше, в цій ситуації він віддасть наказ своїм силовикам відкрити по народу вогонь на ураження (влаштувати «бійню», яку він уже анонсував). Із дуже великою ймовірністю силовики відмовляться виконувати цей наказ — і режим впаде того ж дня.

Якщо вони все ж почнуть стріляти, то режим протримається ще певний час, але не більше кількох місяців, оскільки його лідер стане вкрай токсичним навіть для свого оточення. У цьому разі врятувати Лукашенка зможе тільки зовнішнє втручання. Наприклад, із боку Росії. Але це вже окрема історія.

Колонка опублікована у журналі НВ від 6 серпня 2020 року. Републікацію повної версії заборонено.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Інші новини

Всі новини