Домовленість між Путіним та Лукашенко про кредит у $1,5 млрд, про який зараз говорять, це — для того, аби було що обговорити. Три години спілкування — це задовго для однієї теми. А про інше, як ми бачимо, нічого не повідомляється, тому в таких випадках Кремль діє банально, нахабно, цинічно. Просто видає список «хотєлок», які треба виконати, ну або каже — «спасайся, кто может и как может». Думаю, що вчора саме це було головною темою для розмови з Лукашенком.
Є такий у Росії професор Валерій Соловей. Його вважають знавцем снів російського керівництва. Можливо, це просто зручний канал для зливу потрібної інформації, щоб громадськість розуміла, про що думають у Кремлі. Так він учора вже заявив, що Лукашенку сказано побути ще рік президентом, потім провести так звану конституційну реформу, оголосити нові вибори, їх успішно програти і переїхати до Москви на посаду голови державного комітету чи якоїсь псевдоструктури, яка начебто щось значить.
Це традиційна московська історія. Якщо ви згадаєте часи радянської України, то у нас був такий Петро Юхимович Шелест, і коли він написав книгу «Україно наша радянська» (яку розцінили як дуже націоналістичну) його відразу відправили на підвищення у Москву, викинувши з Києва. Такий сценарій зараз запланований у Москві і думаю, що він буде поступово реалізовуватися.
Натомість білорусам підсунуть якогось псевдореформатора (революціонера, опозиціонера), який насправді сидітиме на московських грошах, як наприклад, той самий Бабарико — вихованець Газпрому, і поведе Білорусь до світлого майбутнього разом з Російською федерацією і здасть все те, що можна було б.
Можливо, це навіть відбудеться і раніше — ще за часів Лукашенка, бо реакція ЄС, Заходу очевидна. Його там більше ніхто не бачить і не побачить. Всі звернули увагу на сьогоднішню заяву Жозепа Борреля, що ЄС не визнає його легітимним президентом, а це означає, що двері зачинені наглухо, і у Лукашенка лишається один вектор — на Схід. Тобто ситуація зрозуміла. Питання лише в нюансах, деталях і часі проведення цієї операції із підпорядкування Білорусі Москві.
Оці заяви пані Тіхановської, що, мовляв, усі угоди, які підпише нелегітимний президент, будуть скасовані, думаю, є реакцією на певну роз’яснювальну роботу, яку проводять з нею європейські політики, пояснюючи, що таке режим Путіна. Слава Богу, що з неї хоч таке вичавили, бо на початку її позиція була такою ж, як вчора оприлюднила Координаційна рада, де розписувалася у любові до Путіна, Росії і таке інше. Тут, на жаль, сили поки що нерівні.
Добре, що ЄС розуміє, що громадянське суспільство в Білорусі прокидається. Дуже важливо, що піде процес переорієнтації білорусів від просто «Гець Бацьку, уходи вон!» до того, що вони хочуть жити в демократичній державі.
Поки що вони не розуміють, що не меншим ворогом Білорусі, крім Лукашенко, є Путін. Але прозріння теж прийде. На це підуть роки, але це — початок довгого шляху. І він завершиться тим, що Білорусь прийде до європейської сім'ї народів, стане колись і членом ЄС і НАТО, і ми будемо разом із Білоруссю східним кордоном політичної Європи. Цей шлях непростий, довгий, але навіть після цієї доби Лукашенка, яка тривала 26 років, все одно білоруси прокинулися.
У Лукашенка іншого вибору і виходу немає, бо влада для нього вже є самоціллю. Він з нею зрісся і відмовитися вже не може. То — або він буде скинутий народом і невідомо, що буде далі, або він піде на всі ці вимоги, які йому продиктували у Москві.
Час (коли Лукашенко міг пообіцяти виконувати все, про що домовився з Кремлем, однак діяти за своїм планом), уже минув. Він тепер не має жодних способів грати, бо раніше він міг сказати — «Добре, я куплю газ у американців, вони мені привезуть його у скрапленому вигляді, нафту я купуватиму на міжнародних майданчиках». Тепер цього немає. Якщо Захід закривається від нього, то він не матиме можливості використовувати його як інструмент гри з Кремлем.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ