Любити багатих

Шлях вищого оподаткування багатих є хибним: він уповільнює економічне зростання, пише знаменитий американський бізнесмен і фінансист

Ірина Ілюшина

Edward Conard. The Upside of Inequality:
How Good Intentions Undermine the Middle Class, 2016

Останніми роками економістів турбує одна проблема: накопичення капіталу в руках меншості. У деяких країнах її намагаються розв'язати за допомогою перерозподілу доходів, наприклад введення податку на багатство.

Автор цієї книги Едвард Конард з цим категорично не згоден. Що не дивно: він сам належить до числа достатньо заможних людей як один зі засновників приватної інвестиційної компанії Bain Capital.

Його книга Потенціал нерівності: Як добрі наміри послаблюють середній клас стала бестселером. Конард пропонує подивитися на проблему нерівності під іншим кутом: це не перешкода для економічного зростання, а його стимул. І запевняє, що нинішня одержимість перерозподілом доходів є хибною, і шлях вищого оподаткування багатих надалі сповільнить економічне зростання.

Зростання багатства успішних американців — не причина стагнації статків середнього та робітничого класів. Радше навпаки — успіх горезвісного 1% багатіїв підвищує рівень зайнятості та заробітної плати. А висока винагорода успіху стимулює юні таланти до здобуття освіти та прийняття на себе ризиків підприємництва. Добромисні спроби зменшити нерівність завдяки перерозподілу доходів через прогресивне оподаткування знищують ці стимули.

Натомість автор пропонує план з підвищення зарплатні середньому і робітничому класу: економіка має перейти від капіталомісткого виробництва до наукомісткого, розвиваючи інноваційно орієнтовані сфери. Тобто недостатньо того, що капітал залишається в руках багатих, він має бути вкладений у ризиковані стартапи, орієнтовані на інновації.

При цьому Конард сперечається з твердженням, що технологія підточує середній клас. Цьому аргументові вже кілька століть — ще луддити наполягали на тому, що машини і технології скоротять зайнятість і заробітну плату. Але вони продовжують зростати.

Що ж станеться, коли армії роботів будуватимуть інші армії роботів при майже нульовій вартості? Можна припустити, що навіть бідні будуть багатими, коли вартість товарів близька до нуля. Але й досі кожна хвиля роботизації та технологічних інновацій — хай це сільськогосподарська революція, промислова автоматизація, комп'ютеризація — призводила лише до зростання стандартів життя для всіх.

Справжні вороги економіки, за Конардом, зовсім не суперуспішні люди, а бюрократизація суспільства, надмірне регулювання. А найголовніше — політична нестабільність і загальний страх перед майбутнім, адже саме вони можуть задушити підприємництво.

Останні дні диктаторів

Влада в усьому світі переживає занепад: здобути її дедалі складніше, а реалізувати практично неможливо
   

Мойзес Наїм. Кінець влади. Від залів засідань до
полів битв, від церкви до держави. Чому
управляти сьогодні потрібно інакше.— АСТ, 2016

У лютому 1989 року авторові цієї книги і десятка інших, впливовому політологу Мойзесу Наїму, було 36 років, і він став міністром економічного розвитку в останньому демократичному уряді Венесуели — його рідної країни. Тоді Наїм вперше зіткнувся з явищем, повністю осмислити яке зміг лише багато років потому. А саме — з прірвою між сприйняттям і справжньою суттю влади.

“Перебуваючи одним з головних міністрів у сфері економіки, теоретично я мав величезну владу,— згадує Наїм.— Насправді ж я мав дуже обмежену можливість розпоряджатися ресурсами, залучати до роботи організації і окремих осіб, та і взагалі робити щось".

Схожі міркування він чув від голів держав і керівників великих компаній. І річ не лише в тому, що сильні світу цього скаржаться на прірву між очікуваною та реальною владою. Сьогодні влада переходить від м'язів до інтелекту, з Півночі на Південь, із Заходу на Схід, від гігантських корпорацій до найспритніших стартапів, від диктаторів до людей на площах й у віртуальному світі.

Можна констатувати: влада переживає занепад. Її простіше здобути, а от користуватися нею стало набагато важче. Бої за владу залишаються настільки ж напруженими і в зонах бойових дій, і за столами переговорів, і в кіберпросторі. Однак віддача від них усе менша.

Утім, у нинішній ситуації є і плюси, і мінуси. З одного боку, влада стає все менш консолідованою і все більш обмеженою, і в перспективі це може призвести до зменшення соціального розшарування, до справедливішого розподілу благ. З іншого — занепад влади загрожує хаосом, анархією, нездатністю людства домовитися про спільне розв'язання найважливіших проблем (наприклад, екологічних) і врешті описаною англійським філософом Томасом Гоббсом у його Левіафані війною всіх проти всіх.

Пан Досконалість

Будь-які суттєві зміни в кар'єрі потребують як планування, так і дизайну, запевняють автори найпопулярнішого курсу Стенфордського університету
  

Bill Burnett and Dave Evans. Designing Your Life:
How to Build a Well-Lived, Joyful Life, 2016

"Якщо сумніваєшся — створюй",— каже консультант з питань керування Дейв Еванс. Це і підхід хорошого дизайнера, і основа успішного стартапу. Еванс і його колега Білл Барнетт, виконавчий директор програми Стенфордського університету, спільно викладають найпопулярніший серед студентів курс Проектуйте ваше життя. Їхня книга, написана на підставі цього курсу, стала бестселером №1 за версією The New York Times.

Дизайнерське мислення може допомогти зробити наше життя значущим і повноцінним. Передусім, радять Барнетт і Еванс, необхідна глибока авторефлексія, вивчення власних поглядів на роботу і життя. Потім слід провести "рекогносцировку на місцевості", тобто проаналізувати нові напрямки і цілі, а також керовані та реалістичні шляхи їх досягнення. Ключовий інструмент для цієї рефлексії — створення такого собі Кайфового журналу, де робитимуться нотатки про ті моменти, коли ви відчували себе найбільш залученим і енергійним. Це має допомогти усвідомити, що саме вам підходить, і сконцентруватися на цьому.

Наступний крок — зрозуміти, що конкретно ви хочете змінити у вашому житті. "Ви не зможете розв'язати проблему, яку ви не готові визнати",— підкреслює Еванс.

Наступний крок — власне творчий акт. У хорошого дизайнера між генерацією ідеї та створенням прототипу проходить небагато часу. Навіть якщо ви не впевнені в тому, що це саме те, чого ви прагнете, необхідно створити хоч щось, хоч якусь чернетку.

І головне, що варто пам'ятати: у наш час шалених змін творчий процес має бути постійним. Навіть для успішного лідера на піку кар'єри, цілком можливо, настав час повернутися до творчої фази. Особливо якщо він зауважує, що в галузі відбуваються занадто інтенсивні зміни і немає ніяких гарантій того, що його спеціальність буде, як і раніше, існувати через кілька років.

Здрастуй, хаосе

Сучасні технології вже пішли так далеко, що навіть їхні творці до кінця не розуміють, як все функціонує або чому збоїть
   

Samuel Arbesman. Overcomplicated:
Technology at the Limits of Comprehension, 2016

Ви не розумієте, як працює програмне забезпечення на автомобілі Toyota або iPhone? Не турбуйтеся: ви не одні. Ба більше, в цьому ж клубі перебувають і генії Apple, і володарі наукових ступенів, найняті Toyota,— вони теж не на 100% розуміють, як функціонують їхні творіння.

За останні кілька десятків років життя надто спростилося на побутовому рівні, але ускладнилося на багатьох інших. Технологічні досягнення, які полегшили наше життя, створили складні та непередбачувані системи, яким ми довіряємо себе.

Ось, наприклад, один день з життя США: авіакомпанія United Airlines "посадила" всі свої рейси через комп'ютерний збій; на Нью-Йоркській фондовій біржі припинили торги, коли її система почала глючити; сайт The Wall Street Journal "впав" з незрозумілих причин. Первинною версією, яка пояснює те, що сталося, була хакерська атака. Однак, як виявилося, за кожною з цих подій стояв технологічний збій, що стався без чиєїсь злої волі.

У минулому, коли система зазнавала катастрофи, фахівці завжди могли знайти причину. Тепер, коли Toyota зіткнулася з проблемами в комп'ютерному обладнанні своїх машин, які виходили з‑під контролю і прискорювалися всупереч волі водія, простих відповідей не було. Тоді Toyota надала своє програмне забезпечення на розгляд незалежним експертам.

Їхній висновок шокував: принаймні в деяких випадках збій відбувався не через поломки якої‑небудь конкретної частини автомобіля, а через непередбачувану взаємодію різних частин програмного забезпечення.

Що ж робити? Очевидне рішення полягає у спрощенні, але це майже неможливо. З часом система стає пов'язаною з іншими системами, і так, біт за бітом, народжується монстр суперскладності.

Ми не можемо розв'язати цю проблему, але маємо вчитися жити з нею. Треба відмовитися від ідеї повністю зрозуміти систему, а просто прагнути наблизитися до неї настільки, наскільки біолог наближається до світу природи.