Сеанс Любові

Еротична 3D-драма Любов скандального Гаспара Ное починає завойовувати світ за допомогою своїх головних переваг — візуальної досконалості та граничної щирості. Утім, цнотлива Росія заборонила стрічку

Оксана Мамченкова

.

.

Травневої ночі у Великому театрі Люм'єр, головному майданчику кінооглядів авторитетного Каннського кінофестивалю, багатолюдно. Хоча стрілки годинника давно перевалили за північ, кінокритики та інші знавці кіно не залишають глядацьких місць і захоплено дивляться на екран крізь скло 3D-окулярів. У тривимірній реальності буденні кадри з життя закоханих змінюються відвертими сексуальними сценами різного рівня винахідливості.

Це прем'єра фільму Любов аргентинсько-французького режисера Гаспара Ное, відомого як майстер провокації. Протягом двох годин екранного часу він розповідає історію про любовний трикутник, однак у момент фізичної близькості персонажів, коли колеги за цехом сором'язливо відвели б камеру вбік, Ное продовжує пильно дивитися на своїх героїв.

Еротична 3D-драма Ное стала найгучнішою та найобговорюванішою подією останнього Канна. Через чималу кількість показаних у ній статевих актів картину часто порівнюють з порно. Тепер українські глядачі отримають можливість особисто оцінити роботу режисера — в середині жовтня фільм вийде в український прокат.

Сміливий підхід режисера розділив критиків на два рівних табори адвокатів і ненависників стрічки. За даними американського сайту Rotten Tomatoes, який збирає рецензії на кінопрем'єри, лише 53 % експертів поставили стрічці позитивні оцінки.

Фільм також спантеличив прокатників, багато з яких не зважилися придбати права на нього для показу у своїх країнах. У Франції, яку називають батьківщиною кінематографічних експериментів, стрічці надали обмеження 18+. У консервативній Росії картина не отримала прокатного посвідчення. В Україні на сеанси Любові допустять лише тих глядачів, яким виповнився 21 рік.

"Новаторство Ное в тому, що він зробив сентиментальне порно та більше, ніж інші, наблизився до чистоти жанру", — ділиться враженнями від картини Олександра Кравченко, кінознавець і директор з комунікацій Одеського кінофестивалю, яка побувала на каннській прем'єрі. На її думку, на відміну від своїх попередників із великого кіно, Ное знімає сексуальні сцени заради краси та демонстрації близькості героїв, а не для вираження складних філософських концепцій.

Сам режисер, трилер якого Незворотність, створений 2002‑го, увійшов до історії кіно завдяки особливо брутальній сцені зґвалтування головної героїні, пояснює своє бажання зняти відверту картину просто. Поділ фільмів про кохання на цнотливі мелодрами й еротику завжди здавався йому смішним. Тому він задумав зламати межу, що розділяє ці жанри, і показати відносини у всіх властивих їм крайнощах.

"Я хотів би зняти чесне кіно про кохання, повне крові, сліз і сперми", — заявляє на початку картини головний її герой, студент-кіношник Мерфі. Саме з такою установкою була створена Любов, вторить своєму героєві Ное.

Понад 10 років тому в активі Ное був лише один фільм — повна жорстокості драма про м'ясника Один проти всіх — і кілька сценаріїв. Один з них мав сюжет із великою кількістю сексуальних сцен. Ное запропонував італійці Моніці Беллуччі та французу Венсану Касселю втілити ідею на екрані. Актори відкинули відверту історію, зробивши вибір на користь шокової Незворотності.

Кілька років потому режисер повернувся до старої ідеї. Для зйомок еротичного кіно було вирішено залучити непрофесійних акторів і знімати фільм у Парижі.

Ное згадує, як протягом кількох місяців проводив кастинг, особисто зустрічаючись із хлопцями і дівчатами. В результаті з виконавцем головної ролі, американцем Карлом Глусманом, він познайомився завдяки друзям. А дівчат, які втілили на екрані образи пасій студента, автор випадково зустрів у нічному клубі.

За словами Глусмана, розкутість давалася йому насилу. Перед зйомками першої відвертої сцени він ледь не втік додому, до рідної Америки. Проте він швидко втягнувся в процес, відкинувши комплекси та упередження.

Автор не приховує, що, на відміну від Незворотності, де шокові для публіки фізіологічні деталі довелося домальовувати фахівцям зі спецефектів, в Любові все відбувалося по‑справжньому. Втім, зовсім без обмежень не обійшлося. Ное з подивом відзначає, що задіяна в головних ролях трійця без сорому втілювала сексуальні фантазії перед камерами, однак навідріз відмовилася використовувати додатковий реквізит, наприклад вібратори.

Ще однією особливістю роботи на знімальному майданчику стала імпровізація. Сценарій двогодинної картини на семи сторінках містив лише короткий опис ключових епізодів. Діалоги та хореографія сексу народжувались безпосередньо на майданчику.

“Я не занадто режисувальний режисер, — говорить про свій стиль Ное. — Достатньо лише того, щоб розташувати людей у правильних позиціях. І можна знімати".

Коли міністр культури Росії Володимир Мединський побачив Любов, яка сколихнула Європу, у нього відібрало мову. Картина, в перших кадрах якої оголена пара закоханих тішить одне одного руками, шокувала чиновника настільки, що стрічку заборонили показувати в російських кінотеатрах.

— Я не можу знайти слів, що передають мої емоції після перегляду фільму, — лаконічно висловився Мединський.

Утім, Любов стала тестом на відкритість не тільки для консервативної Росії. Прогресивна Франція зважилася показувати драму Ное тільки глядачам, що досягли 18 років. Чиновники планували встановити обмеження у 16 років, проте змінили рішення під тиском популярної в країні партії Національний фронт, відомої своїми правими поглядами. Непростою виявилася доля картини в США, де Любов також покажуть в обмеженому прокаті.

Незважаючи на шквал емоцій та безліч суперечок, спровокованих новою стрічкою Ное, кінокритики погоджуються в одному — скандальність картини перебільшено. Фахівці жартують: мовляв, стрічка має провокаційний потенціал, але глядачі навряд чи побачать на екрані щось таке, чого не змогли б за лічені хвилини знайти в інтернеті.

"Якщо судити про Любов за канонами еротичних картин, то виявиться, що фільм досить традиційний у зображенні конфігурацій тіл і позицій", — дає свою оцінку Леслі Фелперін із профільного американського видання The Hollywood Reporter.

Я не можу знайти слів, що передають мої емоції після перегляду фільму
Володимир Мединський, міністр культури РФ

Гра акторів також змушує фахівців порівнювати картину з продукцією порноіндустрії. Критики відзначають, що виконавець головної чоловічої ролі Карл Глусман має на екрані бляклий вигляд. Зображувані актором душевні метання більшості експертів здаються непереконливими.

Сюжетну канву драми також називають слабкою. Світовий кінематограф бачив тисячі подібних історій про любовні трикутники та юнацьку пристрасть, погоджуються експерти. При цьому віддають належне візуальній досконалості, якої досягли під час роботи режисер і оператор картини. Любові, як і попереднім фільмам Ное, властиве фірмове використання колірних фільтрів, які створюють особливу атмосферу на екрані. Стрічка запам'ятається найкрасивішими кадрами фізичної близькості, твердять критики.

Озираючись на попередні досягнення Ное в авторському кіно, фахівці називають його Любов вдалою чернеткою і розминкою перед новим успіхом. "Здається, ніби Ное прагне вирости, рухатися вперед і знайти спосіб знімати картини, які б не відштовхували і не бентежили глядачів", — зазначає Фелперін.

У таборі захисників картини панують інші настрої. Адвокати Любові відзначають, що у своїй революційності фільм порівнянний із Прибуттям поїзда на вокзал Ла-Сьота братів Люм'єр 1896 року. Ное ніби повертає глядачів до тієї чистоти сприйняття кіно, яку вони втратили за більш ніж столітню історію цього мистецтва.

А ще режисер успішний у своїх спробах показати справжню суть любові, яку надто довго відокремлювали від сексу, підносячи останній як щось брудне і низьке. "Мені здається, Любов Ное — прекрасний спосіб заповнити прогалину цієї злоякісної омани, що спричинила стільки соціальних неврозів", — стверджує кінознавець Кравченко.