Недiльне чтиво. 6 проектiв літаючих авто, якi майже вдалося втілити в життя

В 1917 році американець Глен Кертіс, якого можна назвати батьком літаючого автомобіля, представив першу спробу такого транспортного засобу. Його алюмінієвий Autoplane хизувався трьома крилами розмахом у 12,2 метра. Строго кажучи, Autoplane не злетів, але все ж здійснив кілька коротких польотів-підскоків.

У 1940-х роках підприємство Consolidated-Vultee розробило дводверний седан, оснащений знімним блоком літака. ConvAirCar дебютував в 1947 році. Творці машини запевняли, що він може здійснювати годинний політ. У своєму третьому польоті ConvAirCar не те щоб "не сів", але майже повністю зруйнувався при посадці. Це поставило хрест на планах вивести машину на ринок.

Проблему "не сяде" оригінально вирішили в СРСР, де в 1942 році був створений літаючий танк КТ/Т-60. Сідати махині масою майже в шість тонн було не страшно, а от злетів він лише один раз за допомогою літака-буксирувальника.

Втім, командир екіпажу швидко зрозумів, що навіть з посиленими двигунами буксир вище сорока метрів не злітає і аварійно від'єднав планер з танком. Літаючий танк приземлився впевнено і відправився на найближчий аеродром, неабияк налякавши при цьому зенітні розрахунки.

Але перейдемо до машин, що здатні і злітати, і сідати.

У 1946 році Роберт Фултон, який був далеким родичем винахідника парового двигуна, розробив Airphibian. Замість того, щоб адаптувати автомобіль до польоту, Фултон адаптував літак для дороги. Крила і хвостова частина літака можна було прибирати, щоб пристосувати машину до руху дорогою, а гвинт зберігався всередині фюзеляжу літака.

Airphibian був перший літаючим автомобілем, який сертифікувала Адміністрація цивільної авіації. Він володів потужністю 150 кінських сил, мав шестициліндровий двигун і міг літати зі швидкістю 120 миль в годину. Цей аеромобіль "не злетів" в переносному сенсі - Фултон не зміг знайти фінансування для запуску незвичайної машини в серію.

Сучасним прикладом "літака, здатного пересуватися дорогами" є машини Transition, розроблені американською компанією Terrafugia.

Літаючий автомобіль Terrafugia Transition дебютував на міжнародному автосалоні в Нью-Йорку. Сьогодні Transition сертифікований для їзди по дорогах загального користування. І допущений до польотів Федеральною авіаційною службою США по класу "легких спортивних літаків" - для них спрощено отримання ліцензії пілота.

Проте випуск першої комерційної партії досі відкладається із-за складнощів з сертифікацією. Зараз запуск запланований на 2017 рік.

Ще один вартий уваги літаючий автомобіль – це словацький AeroMobil 3.0. Його дизайнер Штефан Кляйн почав роботу над машиною чверть століття тому, а на перші випробування AeroMobil вийшов лише в 2013 році. Компанія AeroMobil має всі шанси довести свій крилатий автомобіль до серійного виробництва, оскільки заручилася підтримкою технічної інспекції Євросоюзу. А в продаж машину обіцяють запустити вже в найближчі місяці.

Машина побудована за традиційною для легкомоторних літаків технологією – просторова сталева рама з закріпленими на ній панелями з композитних матеріалів.

Літаючий автомобіль оснащений чотирициліндровим двигуном 192 потужністю 100 к. с. який працює на А-95. Якщо аеромобіль розправить крила, то йому буде потрібно всього 300 метрів шосе або грунтової дороги щоб злетіти. Максимальна швидкість у повітрі – 200 км/ч, витрата палива – 15 літрів на сто кілометрів польоту. А ось вартість, на жаль, більше 200 тисяч євро.

І, звичайно, треба згадати автомобілі, літали не завдяки інженерним рішенням, а лише за задумом кінорежисерів. Роль літаючих авто часто діставалася машинам, які володіли футуристичним дизайном. У 60-ті роки Фантомас використовував культовий для тих часів Citroën DS - третє місце у конкурсі "автомобіль століття", висувні крила, порятунок від комісара Жюва, титри.

Для вісімдесятих років минулого століття це був знаменитий De Lorean DMC-12, за сумісництвом є машиною часу з серії фільмів "Назад у майбутнє". Творіння професора Еметта Брауна, енергетичний флюксуатор, польоти, блискавка, втрата здатності літати. Зате машина стала мрією сотень тисяч фанатів.

А от у нашому столітті стався, так би мовити, повернення до витоків. У фільмі "Гаррі Поттер і Таємна кімната" герої летять в Хогвартс на Ford Anglia. Правда в цьому випадку про технічних рішеннях взагалі не йдеться - малолітражка літає через чаклунство батька Рона Візлі.

Втім, шанси на появу справжніх, а не кіношних літаючих авто ростуть: Ларрі Пейдж, один із засновників Google, а нині генеральний директор материнської компанії Alphabet, таємно витратив більше $ 100 млн на розвиток літаючих автомобілів за останні роки.