Листи до редакції

Прочитав статтю Гола правда (Новое время № 45–46 від 6 грудня). І що ж з'ясувалося? Виходить, що з тих кандидатів, які висуватимуться на вибори, найадекватнішим є Петро Порошенко. Ну, може, ще Анатолій Гриценко. Але я не вірю в його перемогу.

Я особисто підтримав би когось із пари Вакарчук — Зеленський. Але не ясно, чи підуть вони на вибори. А з усіх найнормальнішим є чинний президент. Ну, не голосувати ж за клоуна з вилами чи народну артистку з косою. І як би ви, і не тільки ви, не критикували Порошенка, погодьтеся: за нього хоч зрозуміло, куди ми рухаємося. А всі інші грають у популістські ігри, щоб сподобатися виборцям, — простіше кажучи, брешуть. Обіцяють то безкоштовний газ, то рай земний усім дармоїдам, які не хочуть працювати, а хочуть халяви.

Так, Порошенко не святий, із гріхами. Багато чого не зробив, чого від нього очікували. Проте асоціація з ЄС, безвіз, незалежність церкви і відродження армії, яку до нього майже знищили, — те, про що українці мріяли десятиліттями, — назавжди буде записано в історію його президентства.

А щодо корупції, то ви прекрасно знаєте і без мене, що у наших людей такий менталітет: комусь щось дати, бо так зручніше і швидше. І тут ніякий, навіть святий президент нічого не зробить. Потрібно не одне десятиліття, щоб це викорінити, і планомірна робота в цьому напрямку.

Тож дай бог, щоб Вакарчук із Зеленським скоріше надумали [йти в президенти].

Андрій Бендик,
машиніст баштового крана,
м. Бориспіль Київської області

Свої відгуки і коментарі до матеріалів НВ надсилайте на letters@nv.ua

Уже майже три роки, як я читаю ваш винятково цікавий журнал. Хочу звернути увагу, що журнал переважно для дуже забезпечених людей і про досить забезпечених людей.

На жаль, ми (мої однодумці) практично не зустрічали матеріалів про науку й освіту. Бесіда з міністром [освіти Лілією Гриневич] (Новое время № 41 від 8 листопада) не зачіпала питань про розорення вітчизняної науки. Я про це знаю зі своєї практичної роботи в університеті та з роботи моїх колег в академічних інститутах НАНУ.

Дуже багато матеріалів про дорогі ресторани і про їхніх успішних власників. Працівники вищої школи не надто можуть собі дозволити їх відвідувати.

Я не буду далі заглиблюватися у тему всього вже опублікованого з назвами Топ-100, бо там немає наукових установ і вищих навчальних закладів.

Сподіваюся, в новому році відбудеться бажана модифікація змісту НВ.

P. S. До речі, про ресторани в Одесі я дізнався із НВ.

Віктор Гриневич,
викладач ВНЗ, Одеса

Уже понад чотири роки я є постійним передплатником журналу НВ. Вважаю його найякіснішим інформаційно-новинним виданням України. Конкурентів йому немає. Мені подобається зв'язок журналістів із читачами (деяких із них я, ніби вже знаю особисто). Завжди уважно читаю рубрику Точка зору на актуальні соціальні й економічні теми, а з публікацій рубрики Архів роблю підшивку. Дуже тішить стара-нова рубрика Планета [огляд іноземної преси]. А в інтерв'ю з видатними особистостями нам із чоловіком завжди цікаво, хто і як відповів на п'ять запитань. Тішить, що ви так само виходите російською мовою, незважаючи на мовну істерію в країні.

А ще мене вразив цикл статей про український агробізнес — як про передові технології, так і про агродосвід іноземців у нашій країні. Хочеться також почитати про ситуацію і в інших галузях.

Ірина Федур,
приватний підприємець, Будапешт, Угорщина

Хочу прокоментувати статтю Золоті рибки (спецдодаток Норвегія). Я живу у Франції, й кілька років тому [ми] з чоловіком дивилися розслідування на франко-німецькому каналі ARTE.

Згідно з розслідуванням, практично всю норвезьку рибу, а в сюжеті акцент було зроблено на сьомзі, вирощують у штучних фермах. Корм для неї надходить у вигляді сухих крокетів, виготовлених із риби балтійського басейну. Останню через сильну забрудненість стічними водами лісопереробних заводів, розташованих периметром балтійського басейну, заборонено вживати в їжу і комерціалізувати. Таким чином, оскільки безпосерелньої заборони на продаж крокетів немає, всі ці країни ловлять там рибу і продають крокети Норвегії. Це основний корм норвезької сьомги на фермах.

Крім цього, для купірування хвороб риб у корм додають антибіотики, а також пестициди, які сприяють швидкому росту.

У Франції ця програма викликала великий резонанс, продажі норвезької риби сильно впали, але потім усе повернулося до старої динаміки. Однак просунуті французи купують винятково органічну сьомгу або сьомгу дикого вилову.

Світлана Г.,
менеджер із реклами, Мартіг, Франція