Легко у навчанні

Вища освіта у Швеції очима трьох українців і одного шведа

Максим Бутченко

Згідно з даними Світового банку, в цілому на систему освіти Швеція витрачає 7,3% ВВП. Це набагато більше практично всіх європейських країн. Скажімо, Німеччина виділяє на освіту суму, рівну 4,6% ВВП. Отож згідно з даними Організації економічного співробітництва та розвитку, Швеція входить до п’ятірки країн, які не скупляться на фінансування наукових досліджень та розробок (R&D). Так, ця країна посідає п’яту позицію за витратами на наукову діяльність щодо ВВП після Ізраїлю, Кореї і Японії. Такі фінансові надзусилля дали гідний результат. У World University Rankings з 400 вузів 11 — шведські.

Томас Уждавініс, аспірант Королівської вищої технічної школи (KTH), додає ще одну причину успіху шведської системи освіти: “Великі компанії — наприклад, Ericsson, Scania та інші — часто залучають студентів для написання дипломних проектів, які ініціюють великий бізнес. Таким чином, і компанії вирішують свої завдання, і студенти отримують практичний досвід”. Тему підхоплює 29‑річна українка Юлія Кайдалова, викладач шведського Університету Йончопінгу. Вона просить дати їй пару секунд, щоб зібратися з думками і розповісти про свій досвід в місцевій освіті. Сім років тому вона приїхала навчатися до Швеції, а тепер викладає дисципліни IT. “80% свого часу я займаюся науковою роботою. Тут наука має прикладне, живе значення в вузах”,— підкреслює Кайдалова.

Вона уточнює, що більшу частину фінансів для досліджень у вузах забезпечує держава. Наприклад, в поточному році з держбюджету було виділено € 820 млн на дослідницьку роботу. Таким чином, державна політика приносить плоди: викладачі можуть почати свої проекти, студенти — взяти участь, і в результаті виграє економіка.

“Хоча не обходиться і без проблем. Наприклад, зараз в Швеції говорять про низький рівень шкільної освіти. Але це, напевно, якщо дивитися очима шведа. А якщо українця, то і там у них все добре”,— резюмує Кайдалова.

Вища освіта в Швеції безкоштовна, але такі привілеї є тільки у громадян ЄС. Навчання для іноземців коштує € 8–14 тис. на рік, іноді його можуть оплатити різні фонди. При цьому студент отримує стипендію близько € 900 плюс пільги, наприклад 50% вартості проїзду в громадському транспорті. “Що говорити: навіть у студентській їдальні їжа недешева. Тому в кожному кампусі є мікрохвильова піч і завжди черга — студенти приносять їжу з дому, щоб трохи зекономити”,— каже Олена Шкарпова, яка два роки навчалася в Королівському технологічному інституті (Стокгольм).

Незважаючи на те, що громадянам ЄС не потрібно платити за свою освіту, шведи не поспішають пересісти зі шкільної парти за студентські столи. Людмила Воронова, старший викладач Університету Седерторн, говорить: тут немає такої традиції, як на пострадянському просторі, — обов’язково мати вищу освіту.

А ось мінусом системи освіти Воронова вважає той факт, що студенти ставляться до викладача як до обслуговуючого персоналу. Це видно по стилю спілкування, по листах, які студенти надсилають своїм вчителям. “Наприклад, не можуть знайти підручник і вимагають їм вислати. Викладач має менше прав, ніж студент”,— скаржиться Воронова.

Але, незважаючи на проблеми, викладачі та студенти одноголосно стверджують, що феномен шведської освіти — це не випадковий збіг різних чинників, а цілеспрямована політика держави. В підсумку цей симбіоз зусиль дає дивовижний результат, не відходячи від вузу.

“Коли я потрапила вперше до шведського універу, дивлюся: у дворі студенти тестують наворочений електромобіль, зібраний ними самими. Ця картинка добре ілюструє освіту в Швеції — вона дійсно дуже крута”,— робить висновок Шкарпова.