Завершити війну негайно. Як антивоєнна риторика допомогла Леніну захопити владу в Росії у Першу світову

Що чули люди й про що мовчав Ілліч

Ленін, який роками жив у Швейцарії й Великобританії, а потрохи у Фінляндії, Швеції, Німеччині й інших країнах, прибув з тривалої еміграції до Петрограда на Фінський вокзал у ніч з 16 на 17 квітня. Однопартійці зустрічали його з оркестром і квітами й влаштували проплачений мітинг, зігнавши на перон людей. Зійшовши з потягу, він відразу ж заявив робітникам під бурхливі аплодисменти, що приїхав допомогти їм стати господарями у Росії й озвучив свої квітневі тези з десяти коротких пунктів. Наступного дня він озвучив на закритих зборах більшовиків в одному з пітерських особняків, а 20 квітня тези опублікувала більшовицька газета Правда.

У першому ж пункті Ленін заявив, що Росія мусить негайно вирватися з жахів Першої світової війни, бо таким є бажання російського народу.

Він пояснював, що ця війна є імперіалістичною і на ній наживаються буржуазні уряди, натомість пролетарі усіх країн є браттями по своїй суті й аж ніяк не зацікавлені вбивати одне одного та кидати у м’ясорубку війни своїх чоловіків, синів, братів.

Що відчули люди, прочитавши ці рядки? Вони зрозуміли, що прийшовши до влади, більшовики на чолі з їхнім вождем повернуть солдатів з фронту, а в країні запанує спокій, мир і порядок. Хто ж цього не хотів? У ті дні міністр іноземних справ Тимчасового уряду Павло Мілюков виступив з нотою, в якій заявив, що треба продовжувати «війну за Росію» до переможного кінця. На противагу йому, Ленін висловив упевненість, що з неї треба вийти й пообіцяв зробити це як тільки отримає владу. То як не підтримати таку людину?

І мало хто звернув увагу на те, що при цьому Ілліч закликав «не чинити опору революційній обороні». Фраза була розмитою й малозрозумілою для більшості людей, але для нього вона мала чітке значення.

«Це гасло випливало з політичної позиції, зайнятої більшовиками ще 1914 року — перетворити війну імперіалістичну на війну громадянську, — пояснює доктор історичних наук Станіслав Кульчицький, професор Інституту історії України НАНУ у статті Квітневі тези Володимира Леніна. — Щоб добитися припинення війни, згідно з тезами, треба було передати державну владу в руки пролетаріату».

Тобто, насправді вихід з Першої світової не означав встановлення миру — Ленін націлився на ведення революційної війни всередині держави. Маніпулюючи почуттями людей, він доносив до них ідею, що імперіалістична війна — чужа, натомість революційна — своя і рідна.

І мало хто думав, у який хаос зануриться країна, і що попереду на неї чекають громадянська війна, інтервенція, голод, злидні й тисячі смертей тепер вже на інших фронтах. Але глибока втома від Першої світової та соціально-економічна криза створили сприятливий ґрунт для радикальних ідей, висловлених у Квітневих тезах.

Що ще наобіцяв Ілліч

Хліб, земля і мир — цього насамперед хотіли люди. «Все буде», — пообіцяв Ілліч. Він закликав відмовитись від будь-якої підтримки Тимчасового уряду, називаючи його буржуазним й імперіалістичним та наголошував своїм соратникам на необхідності роз’яснення народним масам цілковитої фальшивості всіх обіцянок уряду.

Квітневі тези відкидали ідею встановлення парламентської республіки в Росії — Ленін казав, що це крок назад, натомість висував гасло Вся влада Радам! і закликав до створення республіки Рад робітничих, батрацьких і селянських депутатів по всій країні, від низу до верху. У його програмі також передбачалася ліквідація поліції, армії та «буржуазної» бюрократії й встановлення для всіх посадовців зарплати, що не перевищує середньої заробітної плати кваліфікованого робітника.

В аграрному питанні Ленін наполягав на націоналізації всіх земель в країні й обіцяв, що Ради батрацьких депутатів конфіскують її у поміщиків і передадуть у розпорядження місцевих селянських депутатів. Селяни втішились, що після цього отримають землю собі. У фінансовій сфері він пропонував негайно об'єднати всі банки країни в один національний під контролем Ради робітничих депутатів. Ленін зазначав, що безпосереднім завданням більшовиків є не запровадження соціалізму, а лише негайний перехід до контролю за суспільним виробництвом і розподілом продуктів з боку Рад робітничих депутатів.

Також він закликав до створення нового, революційного Інтернаціоналу, спрямованого проти соціал-шовіністів. І пропонував заходи щодо перетворення партії та всього соціал-демократичного руху: якнайшвидше зібрати з'їзд, на якому слід змінити її програму і навіть назву. Це означало, що формальній єдності Російської соціал-демократичної робітничої партії, членом якої він був і яка об'єднувала фракції меншовиків-оборонців, меншовиків-інтернаціоналістів, більшовиків та інші, мав прийти кінець. Ленін хотів відмежуватися від соціал-демократії й мав задум стати лідером власної Комуністичної партії — хоча про це своє бажання у Квітневих тезах він замовчав.

Маячня спрацювала

Ідеї ​​Леніна видалися екстремістськими навіть для деяких більшовиків. Спочатку Правда відмовилася друкувати статтю. Лідер меншовиків Іраклій Церетелі зауважив, що Ленін давно не був у Росії, а тому виглядає трохи відірваним від реалій і мусить трохи освоїтись, перш ніж почне думати тверезо. А засновник РСДРП Георгій Плеханов, якого фактично вважали учителем Леніна, посміявся з нього.

Плеханов надрукував саркастичну статтю з убивчою назвою Про тези Леніна і про те, чому маячня буває часом цікава, в якій були такі рядки:

«Маячня буває іноді дуже повчальною, в психіатричному чи політичному відношенні. І тоді люди, які займаються психіатрією чи політикою, охоче присвячують маячні багато часу та місця».

На думку Плеханова, Ленін ліз у пекло поперед батька: ну аж ніяк не була готовою Росія до пролетарської революції — робітничий клас ще не визрів у своїй свідомості до того, аби стати господарем держави. Щодо «убивчої імперіалістичної війни», то Плеханов цілком резонно зауважив, що розв’язала її не Росія, не цар, а Німеччина. А тому звинувачувати у чомусь Тимчасовий уряд виглядає абсурдно, а сам Ленін, на його переконання, скидається на дешевого маніпулятора:

«Трудяща маса просто не повірить „неупередженим“ агітаторам, які захотіли б „роз'яснити“ їй, що відповідальності за війну слід шукати переважно з боку Росії. Ленін і сам це відчуває».

Проте лідер більшовиків та геніальний пропагандист так не вважав. Він не чекав, допоки хтось до чогось дозріє й ідеологічно працював із тим народом, який був у наявності. Якщо є шанс брати владу, її треба брати. І врешті своєї мети Ленін досягнув.

Історики загалом сходяться на думці, що Квітневі тези стали вирішальним поворотним моментом у Російській революції та означали початок розриву із «старим більшовизмом» та й створення нової більшовицької партії Леніна. А той діяв дуже просто: всього лише накидав ключові фрази, які знайшли найбільший відгук у бажаннях людей. Ця блискуча пропаганда дозволила йому здобути популярність і підтримку.

«Квітневі тези не лише вплинули на вихід Росії з Першої світової війни, але й заклали ідеологічний фундамент для захоплення влади більшовиками у жовтні 1917 року та подальшого створення Радянської держави, — пише шведський історик Ларс Ліх у статті Історія і революції. — Вони відобразили глибоке невдоволення населення війною та соціально-економічною кризою, запропонувавши радикальну програму дій, яка знайшла підтримку серед робітників, селян та солдатів. Тези заклали ідеологічну основу для подальшого розвитку Радянського Союзу».

Отримавши владу, 3 березня 1918 року більшовики справді вийшли з війни, підписавши невигідний Брест-Литовський мирний договір. Його умови були важкими: червона Росія залишилась без значних територій, якими до війни володіла імперія. Ленін пішов на це, прагнучи виконати свою головну обіцянку, але мир своєму народу він не дав: насувалась громадянська війна, яка тривала ще довгих три роки. Перша світова завершилась перемогою країн Антанти значно раніше — 11 листопада 1918 року.