Квадратура кола

В український прокат виходить фільм Квадрат — неполіткоректна і їдка сатира на сучасне суспільство, яка завоювала Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю, а тепер готується поборотися за Оскар

Катерина Богданович

С трічку шведського режисера Рубена Естлунда Квадрат, представлену цьогоріч на Канському кінофорумі, оглядачі порівняли з ляпасом фестивальній публіці.

Головний герой фільму — куратор Музею сучасного мистецтва на ім'я Крістіан, і основні події розгортаються навколо організованої ним виставки. При цьому в Квадраті є семихвилинна сцена, в якій перформер, людина-мавпа, на пафосній гала-вечері спочатку смішить, потім лякає і, нарешті, змушує лютувати глядачів. "Я хотів, щоб аудиторія, одягнена в смокінги, подивилася на себе з боку", — говорить режисер пресі.

Сатирична драма зачіпає багато болючих для сучасного європейця точок: спочатку Естлунд висміює спроби знайти компроміс між власною недосконалістю і прагненням до ідеального суспільства, а потім показує, до якого краху може привести ця суперечність.

В результаті частина глядачів зустріла фільм в багнети, знайшовши в ньому безліч недоліків — від надмірного хронометражу (майже 2,5 години) до незавершеності окремих сюжетних ліній.

Втім, вердикт каннського журі і головна нагорода фестивалю — Золота пальмова гілка — нівелюють всі закиди. А незручність, що виникла під час показу, цілком відповідає програмній заяві режисера, який є і автором сценарію: "Мені подобаються незручні ситуації".

Г оловний герой фільму Крістіан —  куратор Музею сучасного мистецтва в Стокгольмі. В одній з перших сцен він чітко декларує свою мету: привернути заможних колекціонерів. При цьому виявляється, що він не в змозі пояснити сенс прес-релізу, розміщеного на сайті музею.

Проте Крістіан вважається успішним куратором і трудиться над новим проектом, в центрі якого — інсталяція Квадрат. За задумом автора, цей самий Квадрат — це пристанище довіри і взаємної турботи, в межах якої всі наділені рівними правами і обов'язками.

Крістіан з натхненням просуває гуманістичну концепцію, однак від піднесених ідеалів далека не тільки навколишня дійсність, а й він сам. Так, спробувавши допомогти незнайомці, що потрапила в біду, куратор стає жертвою пограбування, а вирішивши відновити справедливість, вибирає настільки безглуздий спосіб, що зачіпає інтереси багатьох ні в чому не винних людей.

З кожною хвилиною кількість суперечливих вчинків героя і проблем, що породжуються ними, зростає до тих пір, поки ситуація не стає незворотною, а ідея Квадрата — повністю скомпрометованою.

Багато критиків назвали Квадрат сатирою на сучасне мистецтво. Але, за словами режисера, створення фільму почалося з роздумів про втрату довіри в суспільстві. Жителі міст, прагнучи до безпеки, все більше відгороджуються одне від одного, наприклад, створюючи ізольовані від сторонніх житлові комплекси.

"Закрита спільнота — дуже агресивний спосіб сказати: ми не відповідаємо за те, що відбувається зовні, ми вважаємо це загрозою, — пояснює Естлунд свій фільм журналістам.— Після цього ми з другом, продюсером Калле Буманом, вирішили створити символічний простір, в якому всі повинні згадати про нашу спільну відповідальність".

Так народилася ідея відгородженої території площею 4х4 м, в межах якої люди могли б автоматично розраховувати на підтримку і увагу оточуючих. Навколо неї і був збудований сюжет.

Естлунд розповідає, що під час роботи над фільмом відвідав безліч музеїв сучасного мистецтва і зауважив, що художні твори здатні все рідше сказати глядачеві щось нове, а багаторічне копіювання "провокаційних" концепцій давно перестало когось провокувати.

Втім, є і ті, до чиєї творчості режисер ставиться з повагою — наприклад, перформер українського походження Олег Кулик. Художник, голяка зображав собаку, в тому числі на відкритті виставки Interpol в Стокгольмі в 1996 році, став прототипом людини-мавпи, яка з'являється в одному з ключових епізодів.

Також в сюжеті є відсилання до історії П'єра Браса — вигаданого художника-авангардиста, чиї твори, виставлені в Гетеборзі в 1964 році, виявилися створеними чотирирічним шимпанзе Пітером. А сама назва фільму перегукується зі знаменитим Чорним квадратом Малевича.

До слова, інсталяція Квадрат дійсно існує: Естлунд і Буман створили її на запрошення Музею сучасного мистецтва в Варнамо в 2015 році. Пізніше аналогічні об'єкти з'явилися ще в кількох шведських містах.

В основному конкурсі в Каннах в 2017 році брало участь 19 стрічок ― серед інших Квадрат Естлунд обійшов роботи зіркових режисерів Франсуа Озона, Софії Копполи і улюбленця каннського журі Міхаеля Ханеке.

Для Швеції його Золота пальмова гілка стала першою за 25 років ― після перемоги в 1992 році шведської картини Благі наміри, знятої датським режисером Білле Аугустом. За останнє десятиліття Швеція всього один раз потрапляла в основний конкурс ― це був спільний датсько-шведський проект Полювання данця Томаса Вінтерберга. До слова, Данія за ці ж десять років була представлена в основному конкурсі в цілому шість разів.

І тим не менше Естлунд в Канні не новачок. Його стрічка Форс-мажор ― ще одна сатирична драма про зразкового сім'янина, який втік від снігової лавини замість того, щоб рятувати дружину і дітей, ― отримала приз журі в програмі Особливий погляд в 2014 році. Серед інших фестивальних нагород шведського режисера — короткометражна робота Випадок в банку, що отримала Золотого ведмедя в Берліні в 2010 році.

Роботи Естлунда критики називають сміливими, їдкими, новаторськими і такими, що виходять за межі політкоректності. Квадрат — не виняток: об'єктом сатири в фільмі стає, зокрема, ставлення до безпритульних, жінок і людей з розладами нервової системи. У своєму новому фільмі Естлунд пройшовся по більшості громадських договорів — добровільних угод, які лежать в основі сучасного соціуму, і в деякій мірі сучасного арт-ринку.

Глава журі Канн 2017 року, епатажний іспанський режисер Педро Альмодовар, назвав Квадрат "дуже сучасною розповіддю про диктатуру політкоректності — найжахливішою з усіх можливих". Одне з найстаріших і найвпливовіших видань про кінобізнес The Hollywood Reporter охарактеризувало Квадрат як "потужне і провокаційне дослідження кордонів політкоректності, художньої свободи і свободи слова". А глядачі в своїх відгуках називають фільм Естлунда дзеркалом, в якому вони розгледіли самих себе.

Чималий внесок в успіх картини внесли і його актори. Роль Крістіана виконав датчанин Клас Бенг, не надто відомий за межами Данії, але затребуваний в театрі, кіно і на телебаченні у себе на батьківщині. А головна жіноча роль дісталася зірці серіалів міжнародного масштабу — американці Елізабет Мосс.

Днями Мосс отримала премію Американської телеакадемії Еммі як найкраща актриса драматичного серіалу за головну роль у фільмі Розповідь служниці — проект був представлений в семи номінаціях і в п'яти завоював перемогу. Ще один багатосерійний фільм з її участю, Вершина озера, приніс Мосс Золотий глобус у 2014 році, а в 2017-му був продовжений на другий сезон. Також актриса кілька разів номінувалася на Еммі за найкращу жіночу роль в серіалі Божевільні (2007-2015).

А в ролі людини-мавпи знявся відомий актор і каскадер Террі Нотарі — він спеціалізується на зображенні приматів і фантастичних істот і відповідав за рухи персонажів у фільмах Конг Острів черепа, Повстання планети мавп, Хоббіт, Аватар та інших.

На всіх них тепер, судячи з усього, чекає світове визнання: ще до канської прем'єри були укладені угоди про дистрибуцію фільму в США, Великій Британії, Франції, Німеччини та інших країнах. А в серпні стало відомо, що шведський кіноінститут висунув фільм на Оскар в категорії Найращий фільм іноземною мовою. Останнього разу престижну кінонагороду Швеції вдавалося завоювати в далекому 1984 році.