Там усе ще тривають досить активні бойові дії, але поки що, мабуть, вирішальної переваги немає в жодної зі сторін. І поки ніхто не розуміє плану українського наступу, але я думаю, і зараз багато російських спостерігачів говорять про те, що, можливо, цей наступ був відволіканням уваги від якоїсь іншої військової операції Збройних сил України, яку нібито запланували на 7 січня.
Тобто росіяни повідомляють, що українці запланували її на 7 січня, на Різдво. Ми, авжеж, цього не знаємо, але подивимося. З російського погляду цей наступ має відбутися на перетині Курської та Бєлгородської областей.
Чесно кажучи, я не дуже в це вірю, оскільки удар, якщо і буде завдано, швидше за все, там, де Російська Федерація його не очікує. А про те, що удар буде на перетині Бєлгородської та Курської областей, заявлено ще тиждень тому. Тому навряд чи саме там варто очікувати якогось наступу. Ну і плюс, я думаю, що якби Україна дійсно планувала серйозний наступ на російську територію, то це було б десь ближче до інавгурації Дональда Трампа. Щоб результати цього наступу були помітні одразу після цієї самої інавгурації. Але, в принципі, думаю, що сенс вторгнення на російську територію є.
Сенс отримання контролю над якимись територіями там є, причому дуже великий.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Ось іноді цікавляться, навіщо взагалі потрібна Курська область або якась інша російська територія. Річ у тім, що це міжнародно визнана територія Росії. І для російського народу, для російського керівництва вона тим самим є особливо цінною. Тобто це вважається «посконно», невіддільно і т. ін. територія Росії, яка має дійсно особливу цінність і для народу, і для начальства. Для начальства, для Володимира Путіна — особливо. Оскільки Україна взагалі теоретично могла б навіть на невеликій ділянці контрольованої нею території Росії оголосити якийсь альтернативний уряд Росії. Уряд у вигнанні, наприклад.
Поява альтернативи диктатору — це найстрашніше
З погляду політичної психології для диктатора Путіна нема нічого гіршого, ніж хтось або щось, хто відкрито і офіційно оголошує себе або оголошує себе заміною йому, тобто Путіну. Альтернативи в диктатурі бути не може, а там навіть не диктатура, там же абсолютно тоталітарна країна. Жителям демократичної країни, де багато різних партій, де багато політиків, вони лають один одного, загалом складно це зрозуміти. Але в тоталітарній країні поява будь-якого альтернативного центру сили, навіть дуже слабкого, мікроскопічного, це страшний злочин проти сонцеликого великого лідера. Це гірше, ніж масове вбивство, це гірше, ніж ядерний удар по столиці цієї держави. Поява альтернативи диктатору — це найстрашніше.
Власне, тому, думаю, Путін убив Олексія Навального, хоча той сидів у в’язниці за Полярним колом, у катівнях, не мав жодного зв’язку із зовнішнім світом і був під повним контролем влади. Але з точки зору Путіна навіть такої конкуренції ніяк бути не може. Тому збереження українського контролю над частиною російської території — це величезний таємний страх Путіна. Чому таємний? Тому що в Росії суворо взагалі заборонено нагадувати про те, що частина території Російської Федерації перебуває під владою іншої держави. Завдання російської влади російській пропаганді — щоб про це навіть ніхто не згадував, щоб ніхто про це не говорив.
Навіть з’явився спеціальний евфемізм «прикордоння». Так і кажуть: зараз українська армія окупувала території прикордоння Курської області. Виходить, що це якась невідома територія, це не Росія, це якесь загадкове прикордоння, яке бозна де знаходиться. Так кажуть, щоб ніхто навіть не думав про те, що Путін хоч щось не контролює, що хоч десь є інша влада, відмінна від влади Володимира Путіна. А зараз у Росії така влада є, це влада Української держави, яка здійснюється на території Росії.
На мій погляд, відверто скажу, Україна майже не користується цим страхом російського керівництва, і я думаю, що даремно. Треба б звідти, із Суджі, з її околиць, щоб постійно спрямовувався потік новин. Наприклад, у Суджі відбулися якісь вибори, що почала працювати пошта, відкрилася школа, магазини запрацювали тощо. При цьому, авжеж, проводити вибори, відкривати пошту і починати роботу магазинів не потрібно, але повідомити про це потрібно. Щоб постійно йшов потік інформації про те, що там іде якесь життя, щось змінюється, щось розвивається, щось будується. Тому що для російського керівництва новини такого штибу, про те, що десь існує альтернативна Росія, в якій є альтернативне життя, це моторошна катастрофа, гірше не вигадати.
Знаєте, просто це керівництво російське ніяк не може допустити існування всередині Росії якогось альтернативного життя, крім як життя під владою Путіна. Вони зараз навіть почали бомбити Суджу цими КАБами, ФАБ-3000, 1500, аби тільки там усе забомбити до абсолютно скляного стану, щоб звідти взагалі ніяких новин не було. Щоб у російській свідомості закріпилася інформація про те, що коли якась територія виходить з-під контролю Путіна, то вона одразу ж перетворюється на мертву зону.
Так от, зважаючи на вищевикладене, якою б не була можлива пропозиція Дональда Трампа щодо врегулювання війни, з погляду Путіна, будь-яке таке врегулювання має обов’язково передбачати повернення Курської області та ліквідацію в Курській області будь-якої альтернативної реальності. Нічого там не має бути проти Володимира Путіна. Це принципове питання для Кремля. Тому, знаючи, що це питання настільки важливе для Путіна і його камарильї, Україна може зажадати в обмін на відхід із Курської області, якщо не все, що забажає, то дуже-дуже багато. В одному з варіантів врегулювання, який мережею ширився, ішлося, наприклад, про обмін (це ніби як американська пропозиція) Курської області на окуповані території Харківської, Херсонської та Запорізької областей. Тобто Україна повернула б собі в обмін на Курськ Херсонську і Запорізьку область у повному обсязі.
Звісно, Путін хотів би зберегти за собою ці території і в світлі так званого сухопутного коридору до Криму, але Курська область для нього все одно важливіша, ніж Запорізька і Херсонська. І якщо справа дійде до реальних переговорів, до реального укладення угоди, то доведеться Путіну все це Україні повертати, віддавати все раніше награбоване просто заради того, щоб отримати Курську область назад.
Ось тому, мені видається, що для України вкрай важливо підтримувати свою присутність у цій самій Курській області та максимально зміцнюватися, будувати постійно якісь дзоти, доти, щоб у російської сторони не було жодного шансу вибити з Курської області українські війська силою. Але зробити так, щоб Росія була змушена піти на переговори про повернення цієї території, щоб жодних інших варіантів у неї не було. Це, на мій погляд, важливе принципове питання. Власне, я вважаю, загалом, враховуючи все це, стає зрозумілим, навіщо Україні ця територія.
Більше слухайте у відеоблозі Івана Яковини на Radio NV