Головні ринкові принципи, з якими потрібно звірити свої погляди новому президенту і його команді
Владислав Рашкован, заступник
виконавчого директора МВФ
Н ещодавно зрозумів, що більшість у Києві не знає значення терміну "Вашингтонський консенсус", вигаданого 30 років тому британським економістом Джоном Вільямсоном. Передусім йшлося про формулювання політики Латинської Америки в рамках Brady Plan, але незабаром це поняття стали використовувати і для окреслення переважаючої економічної політики міжнародних фінансових організацій, таких як МВФ і Світовий банк, у країнах, що розвиваються.
Ідея Вашингтонського консенсусу зводиться до необхідності проведення структурних реформ, спрямованих на посилення ролі ринкових сил, зниження ролі державного сектора, розвиток ліберальної економіки, і містить у собі наступні 10 основних принципів-рекомендацій:
1. Скорочення державних запозичень. Країнам, що розвиваються рекомендується підтримувати сувору фіскальну дисципліну, утримуючи дефіцит державного бюджету на низькому рівні. Для покриття дефіциту краще використовувати інвестиції, а не запозичення на ринках.
2. У бюджетному плануванні рекомендується віддавати перевагу витратам, що впливають на довгостроковий розвиток: на охорону здоров'я, освіту, інфраструктуру.
3. У податковій реформі пропонується робити акцент на розширенні податкової бази (скорочення винятків і преференцій), але водночас знижувати граничні ставки податків.
4. На тлі фінансової лібералізації реальні ставки за кредитами мають визначатися ринком і перебувати на невисокому позитивному рівні (зважаючи на прогнозовану і таргетовану Центробанком інфляцію).
5. Центральні банки зобов'язані стимулювати плаваючий валютний курс і вільну конвертованість/обмін валюти без обмежень. В іншому разі мають бути створені механізми прив'язки валют, наприклад, до валютного кошика.
6. Лібералізація зовнішньої торгівлі реалізується за рахунок скасування торговельних бар'єрів, тарифів, квот і зниження імпортних загороджувальних мит.
7. Обмеження на вхідні прямі іноземні інвестиції необхідно зняти.
Варто зазирнути в меморандуми, підписані Україною з МВФ
8. Державні підприємства слід приватизувати. Цей принцип має бути застосовано також до підприємств залізниці, нафтових і газових компаній, які в країнах, що розвиваються часто вважають такими, які приватизовувати не можна, а також до ринку землі. Усвідомлюючи можливість зловживань під час приватизації та заниження вартості для "близьких кіл", приватизація має проводитися на відкритих аукціонах.
9. У регуляторній політиці вектор має бути спрямовано на дерегуляцію — зниження регуляцій, які обмежують конкуренцію і створюють штучні бар'єри для входу або підтримують монополії.
10. Права власності мають бути захищені, а витрати на захист таких прав мають бути мінімальні.
У світі існує чимало противників Вашингтонського консенсусу, які критикують МВФ. Одні кажуть, що вільна торгівля — не завжди найкраще рішення для країн, що розвиваються, і наполягають на важливості протекціоністських заходів. Інші стверджують, що деякі галузі все ж мають залишатися у державних руках, а субсидії та митні збори допоможуть їх конкурентоспроможності. Та й сам вільний ринок демонстрував свої слабкості, особливо під час останньої глобальної фінансової кризи 2008-2009 років. Багато економістів кажуть, що часи змінилися і 30 років по тому нам потрібні нові економічні парадигми, наприклад, Пекінський консенсус із більшою роллю держави.
На практиці ж Бреттон-Вудські інститути ніколи не легітимізували концепцію Вашингтонського консенсусу і не підписувалися під ним. Однак у нинішніх реаліях зміни еліт в Україні все ж варто зазирнути в меморандуми, підписані Україною з МВФ, і пошукати там запропоновані рекомендації.
Впродовж 25 років МВФ нагадує країні про важливість фіскальної консолідації, довгострокового розвитку, про податкові реформи, плаваючий валютний курс, позитивні реальні ставки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, прямі іноземні інвестиції, приватизацію, дерегуляцію, захист прав власності та верховенство права.
Проблема в тому, що лише частину цих рекомендацій стали впроваджувати у країні останні п'ять років. Сьогодні в Україні діє вільне курсоутворення, знижується дефіцит держбюджету, впроваджується середньострокове бюджетування, повільно, але проводиться дерегуляція. В інших галузях ми так само відстаємо.
Мене часто запитують, що я б порадив новому президенту і його команді. Напевно, звірити погляди з 10 вищеперерахованими пунктами, крок за кроком. І якщо позиції збігаються, набрати телефон МВФ і сказати, що ми готові виконати своє домашнє завдання, яке так довго було незавершеним.