Це російськомовний журнал для інтелектуалів, тому цілком доречно написати для них пояснення ідеї, вираженої в заголовку. Українським націоналістам, навіть таким поміркованим, як я, подібні пояснення не потрібні, а ось розумним, але тим, хто не визначився, вони стануть у нагоді (до речі, наголос у слові «пропасть» можете ставити в будь-якому місці).
Якщо не бути націоналістом, то ідея міцного миру і тісної співпраці з Росією виглядає привабливо. Росія більше розвинена в економічному сенсі, має величезний ринок для українських товарів, готова інвестувати в Україну, коли Захід не готовий. Вона дає нам транзитний доступ на ще більші ринки, готова розвивати коопераційні проекти у сфері технологій. Зрештою, жили ж ми досить дружно з 1991-го до 2013-го. Чому це неможливо?
Почну з того, що ми незадоволені станом справ у країні. Всі незадоволені. І більшість незадоволених звертають увагу насамперед не на армію, мову і віру, а на верховенство права, економічну свободу і корупцію. Як нам досягти рівня економік розвинених країн, а також їхнього рівня захисту прав власності та цивільних свобод, ефективності держуправління, їхнього рівня освіти та охорони здоров’я?
Відповідь складна, але виражається одним словом: модернізація. Нам потрібно модернізувати країну. Це слово має не тільки зовнішній сенс — оновлення, але і глибший — переведення країни в модерн, у сучасність із середньовіччя, де вона застрягла. Ви ж не будете сперечатися, що закрита економіка «баронів"-олігархів, кланова політика, пасивні громадяни, які очікують дива від короля і гречки від барона, — це середньовіччя?
Такий перехід вдався не більше ніж 40 країнам у світі. Спочатку окремі країни Західної Європи, а потім хвиля покотилася на схід у 1848-му і 1918-му, відкотилася у 1939-му, повернулася у 1989-му, а тепер от прийшла нарешті й до нас.
Механіка цього переходу добре вивчена наукою, про це написано сотні хороших книг. Незалежно від термінології сенс один: потрібно зламати опір старих еліт, що утримують контроль над економікою і політикою, і дати доступ до них всім громадянам.
Правда полягає в тому, що з Росією ми ніколи не зможемо цього зробити. Тому що Росія не зможе зробити цього сама для себе і не дозволить нам. Модернізацію Росії почав ще Петро I, рубаючи бороди боярам і будуючи армію за західним зразком. Однак весь час виходило так, що із західного зразка Росія брала тільки армію і моду. В підсумку до XX століття зникли стрільці та косоворотки, з’явилися танкові дивізії й англійські костюми, але так і не народилися ні парламентаризм, ні незалежні суди, ні автономія університетів, ні вільний ринок, ні відокремлення релігії від держави (проголошення державою атеїзму таким вважатися не може), ні гуманізм і верховенство права — ті речі, на яких базується модернізація.
Ба більше, ми бачимо, як у сучасній Росії ці базові інститути поважають все менше, а їхні залишки поступово зникають. Росія рухається назад по осі часу, впроваджуючи у себе все більш архаїчні форми інститутів, крім того, в окремих регіонах (Північний Кавказ) це відбувається із жахливою швидкістю.
Росія — типова континентальна імперія, якій для збереження кордонів необхідно залишатися домодерною: будь-яка спроба модернізації викличе колапс. Іншим типовим прикладом такої імперії була Австро-Угорська. Морська імперія, на зразок Британської, може дозволити собі модернізуватися самостійно, утримуючи колонії в середньовіччі. Континентальна ж імперія змушена і гальмувати модернізацію, і тим паче, утримувати від неї колонії (особливо в соціально-політичному, управлінському, правовому, культурному сенсі) — навіть якщо у промисловому сенсі вона в них вкладає, як це трапилося із нами в радянську епоху.
В кінці необхідно сказати декілька слів про націоналізм. Кардинальна зміна уявлень про простір, час, світ і людину, яка несе із собою модерне мислення, внаслідок має не тільки науково-технічний прогрес, а й відчуття єдності великих мас людей, пов’язаних спільними цінностями. Так народжується націоналізм. Ми пізні модернізатори, і тому наш націоналізм нагадує європейські зразки XIX століття. У принципі, ми нині переживаємо свої 1848-й і 1918-й в одному флаконі, тоді як імперія рухається у протилежному напрямку. Тому нам не по дорозі.
Колонка опублікована в журналі НВ за 4 липня 2019 року. Републікацію повної версії заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ