«Витратити, і негайно», - скаже більшість з українських політиків.
Між тим конфісковані кошти не можуть включатися до доходів. Вони, як і приватизація, є разовими, тимчасовими надходженнями. А тому цивілізований світ не зараховує їх у доходи. У частині приватизації це робиться і в нас. Бо не можна базувати видатки на нестабільних, а часто і разових надходженнях. Зазначу, що у 2016 р. від конфіскації до бюджету надійшло всього 165 тис. грн, у 2015 р. – 100 тис. І тоді не було принциповим, що вони були зараховані в доходи. Але зараз їхня цифра – 30 млрд грн.
Разові, тимчасові надходження коштів мають використовуватися для фінансування видатків, зменшуючи боргове покриття величезної нестачі коштів (дефіциту). Це не тільки зменшує нарощування боргів, але й заощаджує в наступні роки значні суми з обслуговування боргів (сплату відсотків).
Можна було б здійснити з цих коштів і певні видатки, якби… Якби ми жили в межах заробленого, в межах тих коштів, які реально забезпечує українська економіка. І якби йшлося про видатки разового характеру, що зникають у наступні роки. Але скоро вже десятий рік як ми живемо з величезною нестачею коштів, яку покривають стрімким нарощуванням боргів.
Хочеться повірити в диво, що незбільшення видатків, а покриття, замість нарощування боргів, уже схвалених у бюджеті видатків, стане основою рішень щодо конфіскованих надходжень.
Текст опубліковано з дозволу автора