Місто та порожнеча. Куди поділися всі чоловіки Москви після оголошення мобілізації - The New York Times

НВ наводить витяги з матеріалу NYT, який вийшов під заголовком Куди поділися всі чоловіки Москви?

Щоп’ятниці в барбершопі Chop-Chop у центрі Москви завжди велелюдно, але напередодні останніх вихідних було зайнято лише одне з чотирьох крісел, зауважила журналістка.

«Близько половини наших клієнтів поїхали», — каже менеджерка Ольга. Не лише відвідувачі, а й половина перукарів утекли з Росії, щоб уникнути мобілізації в межах згаслої воєнної кампанії Володимира Путіна в Україні.

Багато чоловіків тримаються подалі від вулиць, побоюючись, що їм вручать повідомлення про призов до армії. Ольга розповідає, що дорогою на роботу бачила, як на кожному з чотирьох виходів із метро перевіряли документи. Її бойфренд, який працював перукарем у салоні, теж поїхав.

Особливо помітно, як порідшали лави столичної інтелігенції, у якої, як правило, водяться гроші та є закордонні паспорти. Деякі завсідники ресторанів, престижних магазинів і салонів покинули Москву, ще коли почалося вторгнення в Україну. Але багато чоловіків за останні тижні були або призвані до армії, або ховаються, сподіваючись уникнути призову, або виїхали за кордон, побоюючись, що Росія може закрити кордони, якщо Путін оголосить воєнний стан.

У масштабах Росії йдеться про сотні тисяч чоловіків. Щонайменше 200 000 людей поїхали до сусіднього Казахстану, куди росіяни можуть в'їжджати без паспорта. Десятки тисяч інших тікали до Грузії, Вірменії, Азербайджану, Ізраїлю, Аргентини та Західної Європи.

«Я відчуваю, що тепер ми — країна жінок», — сказала NYT Станіслава, 33-річна фотографка, на дні народження якої були переважно жінки. «Я шукала друзів-чоловіків, аби вони допомогли мені пересунути меблі, але зрозуміла, що майже всі вони поїхали».

Багато заміжніх жінок залишилися в Москві, коли їхні супутники втекли або після отримання повістки, або до того, як її встигли їм вручити.

«Ми з подругами зустрічаємося за вином, розмовляємо та підтримуємо одна одну, щоб відчути, що ми не самотні», — розповіла Ліза, чий чоловік, юрист великої транснаціональної компанії, за кілька днів до оголошення Путіним мобілізації звільнився і виїхав в одну з західноєвропейських країн. Ліза залишилася, бо їхня донька навчається у школі, а всі бабусі та дідусі в Росії.

Жінок, чоловіків яких призвали до армії, мучить страх, що ті можуть не повернутися живими.

«Ці чоловіки, як іграшки в руках дітей. Вони просто гарматне м’ясо», — каже 27-річна Катерина, чий чоловік, 25-річний Володимир, перебував у будівлі військового комісаріату на північному заході Москви, готуючись до відправлення до тренувального табору. Вона каже, що краще б Володимир ухилився від призову та просидів кілька років у в’язниці.

«Якщо москвичі змогли провести гедоністичне літо, коли здавалося, що для них нічого кардинально не змінилося з моменту вторгнення РФ в Україну, то з настанням холодів і відчутних наслідків війни, включно з санкціями, ситуація суттєво змінилася», — зазначає автор.

17 жовтня мер Москви Сергій Собянін оголосив про припинення мобілізації у столиці. Але лише за два останні тижні кількість замовлень у московських ресторанах із середнім чеком понад 1500 рублів — близько 25 доларів — зменшилася на 29% порівняно з аналогічним періодом минулого року. У вересні Сбербанк, найбільший кредитор Росії, закрив 529 відділень. Вітрини багатьох магазинів у центрі міста порожні, у вікнах висять таблички «Оренда».

Місцеві ЗМІ писали, що відвідуваність одного з найбільших стриптиз-клубів Москви знизилася на 60 відсотків, а охоронців поменшало, бо вони або мобілізовані, або втекли.

Для тих чоловіків, які залишилися, пересування по Москві стало виснажливим.

«Я намагаюся скрізь їздити на машині, тому що повістку можуть вручити на вулиці та біля метро», — сказав Олександр Перепьолкін, директор із маркетингу та редактор видання про моду та культуру Blueprint.

Він залишився в Росії, тому що відчував себе зобов’язаним підтримувати роботу компанії, де налічується понад 100 співробітників. Але тепер його офіси нагадують про перші місяці пандемії коронавірусу — такі самі порожні. Олександр та його ділові партнери не знають, що робити.

«Маркетинг — це те, чим ви займаєтеся у звичайному житті, але не у воєнний час», — ділиться він.

Менеджерка барбершопа Ольга замислюється про переорієнтацію бізнесу — розширення послуг, орієнтованих на жінок-клієнток. «Але неможливо планувати, коли обрій планування скоротився приблизно до тижня», — зізнається вона.