Анексія Криму тільки на перший погляд була історією про майбутнє. Насправді, це була історія про повернення в минуле. Те саме, про яке мріяли всі, хто сподівався, що мумія Радянського Союзу може повстати з труни, пише Павло Казарін для Крим.Реалії.
Люди, які не могли змиритися з 1991 роком, вдивлялися не в завтрашній день, а у вчорашній. Їх машина часу повинна була понести їх у вигаданий ними СРСР. Вигаданий – тому що пам'ять милостиво вичистила всі недоліки режиму, залишивши лише спогади про їх власну молодість і силу. І в той момент, коли Кремль офіційно завершив процедуру анексії, вони тріумфували.
Правда, потім виявилося, що керувати Кримом продовжили ті, хто керував ним і в постперебудовний період, ті, хто створював там заповідник Януковича, ті, хто «пиляв» землі і бюджети. Вони, зібравши весь набір українських державних нагород, стали свердлити дірки під російські ордени і медалі. А повсякденна реальність почала змінюватися зовсім не так, як було обіцяно на російських листівках.
І ось тепер ми бачимо, як «голова» Криму Сергій Аксьонов призначає на посаду очільника Сімферополя людину з дев'яностих. Того самого, який був одним з архітекторів бандитських кланів «дев'яностих». Саме «призначає», хоча спочатку була придумана процедура «конкурентних виборів». Причому Аксьонов навіть пішов наперекір Москві, яка хотіла бачити в цьому кріслі свого ставленика з материка.
І вся ця історія – вона ж не тільки про Сергія Аксьонова, якому не дають спокою лаври Рамзана Кадирова. Не тільки про те, як кримський чиновник намагається бути схожим на чеченського керівника. Не тільки про те, як він відчайдушно намагається стати сувереном в підконтрольному йому регіоні, відбиваючись від спроб федерального центру нав'язати йому кадри.
Вона ще й про те, куди насправді повернувся Крим. І це аж ніяк не радянські сімдесяті: з мільйонами туристів і ексклюзивним статусом регіону в умовах залізної завіси. Це звичайнісінькі дев'яності.
Ті самі дев'яності, з яких вийшов і сам Сергій Аксьонов. Саме в ці роки на поверхню спливли всі ті, хто останні два десятиліття керував півостровом. Всі ті, хто ставав фігурантами кримінальної хроніки і антикорупційних викриттів. Всі ті, хто присягав у 2014-му російським прапорам.
Люди, що мріяли три роки тому в Криму відправитися в минуле, дійсно в нього потрапили. Правда, воно виявилося зовсім не таким, як вони хотіли. Втім, іноді «каміння з неба» перестає бути фігурою мови.
Друкується з дозволу Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени