Куди мрієте поїхати?

НВ розпитав захоплених мандрівників, в яких містах або країнах вони ще хочуть побувати

Однозначно Японія. Мені в цілому подобається відпочивати в містах, а Токіо — це вершина урбаністичного мистецтва, місто майбутнього. Після Токіо на швидкісному сінкансені поїхати в Кіото, зануритися в історію імператорської Японії.

Крім того, хочеться відчути на собі цей культурний шок, який переживають європейці, потрапивши до Японії. Це зовсім інший світ.

Максим Нефьодов,
заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України

Я хочу поїхати до Узбекистану. Коли мені був один рік, тато привіз із Самарканда красиві піали для чаю. Вісім штук. І поки мама смажила котлети, я їх всі благополучно розбив. Мама зібралася мене покарати, але тут з роботи повернувся тато і сказав, що не можна сварити дитину через дурницю.

Зараз мені трохи більше рочку, і я хочу привезти батькам із Самарканда новий набір піал. Тому що вони люблять чай і тому що я тоді був неправий.

А ще узбеки роблять божественний плов. Плов — дуже мудра їжа. Її не можна їсти просто так. Там свої знання і ритуали.

Сергій Рибік,
клубний МС, гастроблогер

Мрію поїхати в Австралію і на Мадагаскар. Уявляю, наскільки там все по-іншому, ніж в тих місцях, де я вже побувала.

На Мадагаскарі є велика кількість тварин, які мешкають тільки там і більше ніде в світі. Хотілося б побувати на островах, подихати тим повітрям, потискати лемурів і лінивців. Чомусь здається, що там дуже красива і незаймана природа. А ще привітні і милі люди.

Соломія Вітвіцька,
ведуча ТСН на 1+1

Світ зараз став дуже маленьким і глобальним. Залишилося не так багато місць, які змогли зберегти частку прадавньої культури, — потрібно обов'язково знайти можливість їх відвідати.

Я багато подорожував Європою, був у США і країнах Південно-Східної Азії, але ще не потрапив до Японії. Ось про цю поїздку як раз і мрію. Дуже хочу побувати в Кіото, побачити цю прадавню столицю, побувати на чайній церемонії, подивитися поєдинок сумо і, звичайно, провести тестування мобільного зв'язку — найрозвиненішого в світі. Звичайно, в планах — спробувати місцеві суші і справжній рамен.

Петро Чернишов,
президент компанії Київстар

Вибачте, якщо прозвучить пафосно, але мрію вирушити до Криму, який знову був би де-факто частиною України.

Дмитро Дубілет,
керівник інтернет-порталу державних послуг iGov

У планах — подорожі до Китаю, Японії, Канади і Коста-Ріки. Ці країни вибрав через їхню віддаленість і екзотичну культуру.

Китай і Японія — це країни унікальні. Вплив їхніх культур став глобальним.

Канада — це частина англосаксонського світу, в якій дуже хочеться побувати. Осколок Англії і Франції в Північній Америці. З цієї ж причини збираюся побувати і в Австралії.

Ще одна причина вибору — гастрономічна. Мені дуже подобаються як китайська, так і японська кухня. Одним словом, потрібно їхати.

Тарас Березовець,
політконсультант, президент Фонду національних стратегій

Напевно, я б вирушила в навколосвітню подорож. Навіть не знаю, чи є зараз такі маршрути. Час шалений, спресований, ніхто і нікуди надовго не мандрує. Щоб не випасти, не збитися, не залишитися за бортом.

Але я мрію от про таку неспішну пригоду на великому лайнері, в приємній компанії, з калейдоскопом вражень, запахів, відчуттів. Тому, мабуть, відкладу такий вояж до виходу на пенсію.

А зараз в планах — Австралія і Нова Зеландія. От там я не була. І так виходить, що останнім часом мені все частіше трапляються книжки австралійських і новозеландських письменників. Випадковості ж невипадкові, правда?

Зоя Казанжи,
консультант з комунікацій проекту The Communications Reform Group

У мене, звичайно, є якийсь досить очевидний список на кшталт Австралії, тому що цікаво побувати там, де будь-яка живність хоче тебе вбити, або Ісландії, щоб розібратися, як можна бути рекордно щасливими в таких суворих краях.

Але недавно в ООН вирахували найменш відвідувані туристами країни світу. У лідерах — Тувалу, Кірібаті, а також Сан-Томе і Прінсіпі. Загалом, суцільно віддалені острівні держави. Судячи з фото, місця райські, в яких до того ж немає шансів натрапити на крики про умовний Тагіл або просто зіткнутися з законсервованими в all inclusive європейськими туристами. Ну і при цьому в таких краях у тебе просто немає вибору: якщо вже забрався так далеко, то будь ласкавий радіти життю щосили.

Юрій Марченко,
головний редактор інтернет-видання Platfor.ma

Я хочу побувати на острові Пасхи в південно-східній частині Тихого океану. Тому що це найвіддаленіший від суші населений острів у світі з цікавою природою і повчальною історією.

Острів знаменитий тим, як стрімко там скоротилося населення. Всього за пару сотень років з 10-15 тис. місцевих жителів залишилося всього 2-3 тис. чоловік. Це сталося років 400 тому, але причини дуже навіть сучасні — вирубка лісів, війни, бездумне знищення природи.

Зараз острів Пасхи є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, так що там є на що подивитися.

Олександр Кардаков,
бізнесмен

Яка, насправді ж, різниця, де подорожувати? Головне, щоб труднощів побільше, яскравіших вражень і почуттів, щоб дух захоплювало.

Що зробило англійців, іспанців і голландців великими націями? Сидіння на печі в очікуванні золотої рибки? Ниття по кутах в надії на краще життя? Звичайно ж ні. Великими їх зробили подорожі і нові відкриті світи. Краще за американського письменника Джона Стейнбека і не скажеш: "Люди не здійснюють подорожі... подорожі здійснюють людей".

Іван Компан,
професор Київської школи економіки,
викладач Единбурзької бізнес-школи

Я абсолютно зачарований Сан-Себастьяном [місто в Іспанії].

Де лавки до місця і чисті урни. Де всі пляжі безкоштовні і прибирають їх щодня, і немає МАФів. Де набережна уздовж лінії моря відкрита для всіх і завжди. Де ливнівки і фонтанчики з питною водою працюють. Де є доріжки для людей з вадами зору та пандуси на кожному переході для людей з обмеженими можливостями. Де велосипедні доріжки не заважають перехожим, а перехожі не заважають водіям. Де парковки до місця і фасади милують око.

Де католики, православні та іудеї моляться поруч. Де молодь п'є сидр за €2 в сотнях барів із закусками пінчос. Де аристократи і ті, що примазалися можуть спробувати найсміливіші гастрономічні витребеньки за сотні євро. Де добрі і чуйні городяни і море туристів. Де в парках і на площах гуляють добре одягнені люди похилого віку. Де немає безпритульних кішок і собак, і повно домашніх собачок із зачісками. Де центр міста поширюється на все місто, і хороший смак присутній повсюдно.

Савелій Лібкін,
ресторатор (Стейкхаус, Дача, Компот, Тавернетта)