Які терміни були затребувані! Ми міркували про «чиказьких хлопчиків», вивчали досвід Сінгапуру і Грузії, мріяли про великі реформи і блискучі перспективи. Результат, на жаль, не виправдав очікувань.
Більшість «чиказьких хлопчиків» виявилися в кращому випадку просто хлопчиками, чиї досягнення вимірюються лише кількістю лайків в фейсбуці. Ті, хто попрактичніше, зуміли інтегруватися в бюрократичну систему і з перспективних хлопчиків швидко перетворилися на сіреньких апаратних мужичків.
Сінгапур, на жаль, розчинився в «сліпучій блакиті», і як співав Вертинський, залишається тільки шкодувати, «что песня не допета, и что лето где-то унеслось в мечту!». При цьому гіркоти додає розуміння того, що навіть сусідня Білорусь підібралася до Сінгапуру набагато ближче.
Схоже, приходить час нових порівнянь. Як вам такі висловлювання: «Наша залізниця абсолютно неефективна, дешевше пересадити всіх пасажирів в таксі», або «наша система освіти – одна з найгірших в Європі, відправляючи дітей на навчання, батьки відразу починають замислюватися про те, щоб найняти репетиторів». А ось таке: «Не має значення, де закінчується злодійство і починається нехлюйство – одне маскує і робить можливим інше». Вгадали? А ось і неправильно! Це не Україна, це Греція! Новий і, по-моєму, дуже точний і головне – реалістичний об'єкт для порівняння.
Схожих рис у нас з греками чимало. Такі ж душевні, відкриті, гостинні люди, які не в змозі пережити сусідських успіхів і завжди пояснюють їх крадіжкою, хабарництвом та іншими непорядними вчинками. Точно так же вважають великою дурістю платити податки, повсюдно чекають допомоги від держави і нікому не вірять. Ну, а які люди, така і влада, як же інакше?
Простий приклад. У жовтні 2009 року грецький уряд оцінював бюджетний дефіцит на рівні 3.7%, через два тижні ця оцінка зросла більше, ніж утричі, до 12.5%, а в реальності досягла цілих 14%. Як виявилося, діра в пенсійному фонді склала не $300 мільйонів, а $1.1 млрд. Кілька міністерств примудрилися заснувати урядові програми, невраховані на балансі уряду, але справно ним фінансовані. В результаті, дефіцит в $7 млрд перетворився на $30 млрд, за якісь кілька тижнів. Ось це розмах. І рішення проблем, що у нас, що в них однакове – МВФ і борг, борг, борг.
Якось за «міхомайданною» суєтою, трагічними подіями в Харкові і вибухами в Києві ми й не помітили, як НБУ взяв, та й підняв облікову ставку до 13.5%. За підручником, звичайно, все вірно, годі й казати. Тільки ось стратегія якось дивно виглядає. Всього-то менше року назад нафантазувати інфляцію на рівні 8%, ставку почали знижувати. Хотіли економіку оживити. Всі наближені і підгодовані не втомлювалися хвалити мудру політику влади, звеличуючи її інтелектуальні здібності і реформаторські таланти. Хтось із «хлопчиків» навіть захоплено вигукував, що зниження ставки – це і є та сама довгоочікувана #перемога. Дійсність, втім, виявилася суворішою і абсолютно байдужою до його хлоп'ячих захоплень. А ось прогноз інфляції дуже швидко довелося підвищити до 9.1%. На практиці ж вийшло ще більш сумно. На тлі непрацюючої економіки, щедрої роздачі зарплат і пенсій і інших чинників інфляція злетіла аж до 16.4%. Чим не історія про греків і їх «мінливий» бюджетний дефіцит?
Додатково до цього, на підставі чисто побутових спостережень закрадається підозра, що реальний рівень інфляції може набагато випередити офіційний. Адже ми, як і греки, нікому не віримо, і інфляційні очікування у нас відрізняються від офіційних. До того ж, все залежить від того, як рахувати. Ті ж греки, щоб виконати вимоги по рівню інфляції і увійти в єврозону, в момент підрахунку замінювали в індексі дорожчі лимони на апельсини або виключали, наприклад, помідори, що несподівано подорожчали. А чим ми гірші за греків? Ми теж так можемо!
Підсумки дев'яти місяців сумні – економіку запустити не вдалося, а інфляція зросла. НБУ нічого і не залишалося, як підняти ставку, що власне, він і зробив минулого тижня, наслідуючи підручник і заявлену раніше політику «таргетування» інфляції. Формально, начебто, все правильно, причепитися немає до чого. Як, знову ж таки, висловився один з хлопчиків – «політично сильний крок». Шкода тільки, що кроки ці, хоч і сильні, але різноспрямовані. Як в старій пісеньці: «Крок вперед, і два назад». Хоча, зрештою, греки-то виживають, раптом і у нас вийде ...
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі
Більше поглядів тут