Після інтерв'ю Володимира Путіна австрійському телебаченню багато спостерігачів не могли не відзначити, що пояснення російським президентом причин і обставин анексії Криму залишилося практично незмінним – так, ніби розповідається не реальна історія, а якийсь релігійний канон, ретельно вивчений і очищений від будь-яких справжніх фактів, які могли б поставити під сумнів правдивість оповідача.
З цього можна було б зробити висновок, що ситуацію з Кримом дійсно неможливо буде вирішити, що вона стала важливою частиною російського державного міфу, що без анексії Криму Росія – не Росія. І навіть якщо в цій країні зміниться влада, то спадкоємці Путіна будуть триматися за Крим і повторювати журналістам практично ту ж історію, яку зараз розповідає Путін.
[...] Я б не сказав, що Росія без Криму – не Росія. Але те, що Путін без Криму – не Путін, для мене очевидно. Все правління російського президента чітко розділяється на час до Криму і після. І якщо до Криму можна було впевнено говорити про деградацію режиму і зменшенні бази його народної підтримки – не випадково влада від ставки на середній клас перейшла на «Уралвагонзавод» – то після Криму спостерігається консолідація суспільства на зовсім іншій, імперській платформі. Іншій платформи підтримки у Путіна [...].
Наступний президент Росії теж буде кращим за Путіна
Але у спадкоємця Путіна буде зовсім інша ситуація. Більш того, йому просто необхідно буде дистанціюватися від попереднього правителя. Легітимність російської влади будується не на її виборності, а на тому, що актуальний правитель завжди кращий за попереднього. Хрущов кращий за Сталіна, Брежнєв кращий за Хрущова, Горбачов кращий за Брежнєва, Єльцин кращий за Горбачова, Путін кращий за Єльцина. Коли президентом був Медведєв, навіть в цій комічній ситуації багато номенклатурщики вже намагалися уявити, що Медведєв кращий за Путіна – як же, ліберал і «рішуча людина», поставив на місце Грузію.
Наступний президент Росії теж буде кращим за Путіна. І йому необов'язково триматися за путінські канони. Імперський канон Сталіна передбачав добровільність приєднання союзних республік до СРСР. Секретний протокол до пакту Молотова-Ріббентропа, який пояснював, як насправді були приєднані країни Балтії, Сталін просто ховав у секретній папці. А потім Хрущов ховав. А потім Брежнєв. Але Горбачов дістав, як тільки виникла необхідність реального поліпшення відносин із Заходом і змін у Радянському Союзі.
У Путіна теж є що ховати в папці. Відмовитися від анексії Криму дуже і дуже просто. Потрібно розповісти правду про те, як вона відбулася насправді – і навіть у російських громадян не виникне сумнівів в тому, що це була саме окупація і анексія, а зовсім не «народне волевиявлення» і «страх перед націоналістами». З документами і стенограмами все це неважко буде довести. Всі ці документи, всі ці стенограми в кремлівських архівах є і чекають своєї години. Години краху «путінського канону».
Повний текст читайте на Крим.Реалії
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового ВРемени