Цього року репресії почалися навіть раніше, ніж зазвичай: увечері 17 травня затримали близько 20 молодих людей, які брали участь у традиційній молодіжної акції «Запали вогонь у своєму серці». Молодих людей, серед яких були, принаймні, двоє неповнолітніх, забрали в різні поліцейські відділки Сімферополя, де від них зажадали «пояснень», взяли відбитки пальців і зразки ДНК. Відповідаючи на коментар в Facebook про те, що ж саме вони повинні були «пояснити», адвокат Еміль Курбедінов написав: «Чому вони небайдужі до свого народу».
За словами брата одного із затриманих, на місце відразу ж прибула машина, повна поліцейських. Серед них був один в цивільному: безсумнівно, це людина з ФСБ. Поліцейські застосували типову форму залякування: стали фотографувати номери автомобілів і обличчя всіх присутніх. Через це кримські татари вступили в перепалку з поліцейськими: на той час, коли люди стали розходитися, приїхали ще п'ять машин і забрали деяких молодих людей.
Журналіст Антон Наумлюк повідомив, що один молодий чоловік провів всю ніч у поліцейському відділку. Його звинуватили за статтею 19.3 російського «кодексу адміністративних правопорушень»: ймовірно, за непокору законним вимогам поліцейських.
Зараз кримські татари повторюють долі своїх батьків, бабусь і дідусів Ймовірно, 18 травня буде більше затримань і/або арештів – в цей день 74 роки тому, співробітники НКВС почали депортувати всіх кримських татар на товарних потягах. Протягом наступних трьох днів від 180 до 200 тисяч кримських татар забрали з їхньої батьківщини. Майже половина з них загинули дорогою на Далекий Схід СРСР в переповнених поїздах або в перші роки вигнання. Ті, що вижили або, як правило, їхні діти, змогли повернутися тільки після проголошення незалежності України.
Через 23 роки Росія знову вторглася на ці території: і знову, з репресіями і, для багатьох, вигнанням.
Мустафі Джемілєву, лідеру-ветерану кримськотатарського національного руху і українському депутату, в травні 1944 року було всього 6 місяців. 15 років він провів у радянських колоніях за те, що захищав право кримських татар на батьківщину і права людини загалом. Сімдесят років по тому, російські окупанти заборонили йому в'їзд до Криму.
Ахтем Чийгоз каже, що кримські татари зараз повторюють долю своїх батьків, бабусь і дідусів. Заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу провів майже три роки під вартою за звинуваченням у нігілізмі. Його і Ільмі Умерова несподівано випустили в жовтні 2017 роки (ймовірно, в рамках обміну, коли Туреччина звільнила двох російських агентів спецслужб), але для них дорога на батьківщину так і залишилася закрита.
Буквально, немає такої кримськотатарської сім'ї, яку б не торкнулася депортація. Це робить першу заборону Росії в Криму через місяць після його анексії неймовірно жорстокою.
Як сказав лідер Меджлісу Рефат Чубаров: «Чи можете ви уявити – існують 22 регіони. У кожному є місця, куди люди приходять вшанувати пам'ять померлих: місця з меморіальними плитами. А у кримських татар 17-18 травня немає права відправитися туди разом, щоб висловити свою повагу і вшанувати пам'ять цих людей! Я не знаю, якою людиною треба бути, щоб не думати про наслідки. Я не знаю, як зупинити людей, щоб вони не їхали туди. Це ніби сказати всім: «Не ходіть в свої святині, не вшановуйте померлих». Якби заборона стосувалася вас, як би ви вчинили? Сила може зупинити все. Або майже все – вона не зупинить силу людського духу».
Тоді люди зібралися для спільної молитви, але військові вертольоти окупаційної влади кружляли над головою. Також були арешти. У наступні роки зібратися навіть на звичайні молитви стало складно: учасників арештують щороку. Минулого року, наприклад, затримали п'ять кримських татар з Бахчисарая. Їх також оштрафували за те, що вони їхали з кримськотатарськими прапорцями на своїх автомобілях. За словами адвоката Джеміля Темішева, поліція стверджувала, що це – «незаконний пікет або хід» і порушує «встановлений порядок проведення масових заходів».
В ту саму гірку річницю для всіх кримських татар, було небезпечно просто вийти з кримськотатарським прапором (як і на українських річницях – з українським прапором).
Найганебніше затримання – затримання Сервера Карметова 18 травня 2017 року. Його, 76-річного чоловіка, який страждає від низки серйозних захворювань, який стояв один з кримськотатарським прапором і фотографіями жертв депортації, відкликали два поліцейських. Навіть згідно з репресивним законодавством Росії він не робив нічого поганого. Проте, його доставили в поліцейську дільницю, де він провів кілька годин. Йому навіть не дозволялося спілкуватися з адвокатом.
Гірше було хіба що затримання, що не має відношення до річниці депортації. 8 серпня поліція затримала Сервера Караметова за одиночний пікет на підтримку Ахтема Чийгоза. Він тримав табличку з написом: «Путін, наші діти не терористи!». Його не тільки оштрафували, а й посадили до в'язниці на 10 діб.
Із запізненням, в 2015 році Україна визнала депортацію кримськотатарського народу геноцидом. Варто згадати слова головного рабина України Якова Дов Блайха, які він виголосив під час вшанування пам'яті в Києві 18 травня 2016 року: «Головне – переконатися в тому, що наш голос чують в усьому світі. Те, через що ми пройшли під час Голокосту, коли всі народи мовчали, повторюється знову. Вони вбивали євреїв, і ніхто не чинив опору, всі мовчали і не хотіли їх врятувати. І сьогодні головне для мене, як для єврея, який живе в Україні, – то, що я говорю всюди: «Де ви? Де всі народи? Де Організація Об'єднаних Націй? Де інші країни? Всі вони зайняті своїми проблемами. Ми повинні закликати про допомогу – щоб бути почутими у всьому світі: ми не будемо мовчати, щоб не допустити повторення речей, які, здавалося, залишилися в минулому».
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени