Я читаю новинну стрічку, і у мене виникає відчуття дежавю. За останні півтора року я відвик бачити в ній стільки Криму, - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.
Напевно, Кремль в своїх бажаннях пройшов через три стадії. Перша полягала в прагненні, щоб Криму в новинах було багато. Власне, саме це ми спостерігали в лютому-березні 2014 го, коли впевненість Москви у швидкому визнанні нових прапорів на півострові була залізобетонною. Але слідом за цим настало розчарування. Резолюція ООН підтвердила територіальну цілісність України, а санкції лише зафіксували факт анексії півострова.
Потім був період затишшя - коли активна фаза війни на Донбасі витіснила півострів на периферію уваги. Причому, це сталося як з країнами заходу, так і з Україною, яка не встигала приділяти кримській темі достатньої уваги. Більш того - це сталося, в тому числі, і з самою Росією, в якій мобілізаційний ефект від анексії Криму став розмиватися перебоями в економіці країни і домогосподарств. «Ефект вболівальника», коли ти можеш дозволити собі пишатися територіальними придбаннями, не встаючи з дивана, працює лише тоді, коли ти сам особисто за геополітику не платиш. Як тільки за Крим стали доплачувати - прямо або побічно - всі громадяни Росії, ефект розчинився.
А тепер почав відбуватися третій етап: повернення Криму в стрічки новин. Причому, одночасно, за двома напрямками. З одного боку, завдяки західним інститутам - таким, як, наприклад, прокуратура при Міжнародному кримінальному суді, проміжний звіт якої вийшов в листопаді. Можна іронізувати над тим, що події весни 2014-го були названі по імені лише восени 2016-го, але це пояснюється лише особливістю бюрократичної процедури, яка може бути довгою, але від цього не перестає бути менш невідворотною.
У 2014 році Москва зовсім інакше уявляла собі власне майбутнєІ, одночасно, Крим став повертатися в російські медіановини завдяки темі «українських диверсантів», яких ФСБ нібито не втомлюється ловити на півострові. Можливо, все це буде використовуватися Москвою як своєрідна відповідь на претензії з приводу порушення української територіальної цілісності. Можливо, Кремль вирішить залишити цю тему «для внутрішнього користування». Але суть від цього не змінюється.
Анексія Криму, яка повинна була стати одним з головних тріумфів російської політики на внутрішньому і міжнародному медіаринках, перетворюється на свою протилежність. Вона починає служити подразником, що нагадує про те, що сучасна Росія не має легітимно визнаних кордонів. Депутати Держдуми, обрані в Криму, отримують санкційні обмеження раніше, ніж встигають забрати з відділу кадрів посвідчення. А сама Росія змушена миритися з тим, що її все частіше вголос називають головним infant terrible.
Так, саме по собі це не відновить територіальну цілісність України. Але, в той же час, все, що відбувається, явно йде врозріз з надіями Москви, яка в 2014 році зовсім інакше уявляла собі власне майбутнє. Навряд чи чиновники країни, яка виграла власноруч проведену Олімпіаду, яка головує у «великій сімці» і продає нафту по 110 доларів за барель - повірили б в реальність новинної стрічки зразка 2016-го. Швидше за все, вони вважали б це поганим і не дотепним жартом.
Втім, у них ще буде можливість дізнатися, наскільки глибока кроляча нора.
Більше точок зору тут