На минулорічній Мюнхенській конференції з безпеки відчувалася атмосфера страху і побоювань. Три роки тому Росія анексувала Крим і вторглася в східну Україну. Минулого року британські виборці вирішили вивести свою країну з Європейського Союзу, а американці обрали своїм президентом людину, яка критикувала НАТО і відкрито захоплювалась президентом Росії Володимиром Путіним.
Захід досі живе в епоху Дональда Трампа. Триває плутанина навколо Брекситу, а німецькі лідери зіткнулися з труднощами у формуванні нового уряду. Але, незважаючи на це, економіка більшості держав-членів ЄС залишається успішною, а адміністрація президента Франції Еммануеля Макрона намагається вдихнути нове життя в європейську ідею.
І хоча адміністрація Трампа продовжує посилати суперечливі сигнали про свою готовність виконувати американські зобов'язання, США стримали обіцянку колишнього президента Барака Обами і зміцнили військові позиції НАТО в країнах Балтії і Польщі. Крім того, США заявили, що готові зробити ще більше для забезпечення територіальної цілісності країн Балтії та Скандинавії.
Рано чи пізно Росія захоче скоротити свої збитки і вийти зі східної України
Майже розвіялися побоювання з приводу того, що Трамп може спробувати укласти з Кремлем угоду в ялтинському стилі, кинувши напризволяще східноєвропейські країни. Навпаки, куди більшу стурбованість у даний час викликають російсько-американські відносини, які стають все більш жорстокими і навіть нерозумними.
Тим часом, схоже, Росія прагне вивести збройні сили з важкої ситуації в Сирії, де досі їй вдавалося вести свою гру. Чого не можна сказати про збройний конфлікт в Україні, де Кремль зрозумів, що вторгнення на чужу територію – це не найкращий спосіб подружитися. Зіпсувавши таким чином відносини з Україною на багато поколінь вперед, Росія зазнала геополітичної поразки історичних масштабів.
Рано чи пізно Росія захоче скоротити свої збитки і вийти зі східної України. Москва вже висловлювалася про обмежену миротворчу місію ООН на Донбасі. Але поки Росія не заявила про свою готовність повернути Україні контроль над українсько-російським кордоном і не домоглася прогресу в переговорах з США.
Чи означає все це, що колишні побоювання щодо безпеки в Європі розсіялися? Зовсім ні. Стратегічні потрясіння останніх років підштовхнули Європу до нових і незвіданих горизонтів. Десять років тому лідери ЄС впевнено говорили про експорт стабільності в інші країни. Сьогодні їх пріоритетом є запобігання поширенню хаосу в Європі.
Зростає розуміння того, що США, хоч і є основним гарантом європейської безпеки, це – не назавжди. Навіть якщо риторика щодо створення якогось «військового блоку ЄС» і перебільшена, європейські лідери мають рацію в тому, що питання оборони і безпеки зараз вимагають більшої уваги, ніж будь-коли раніше.
Незалежно від того, чи будуть пропозиції щодо «військового союзу», ЄС повинен бути готовим відповідати на жорсткі виклики майбутнього.
Така реальність. Навіть якщо Кремль шкодує про свої дії в 2014 році, що призвело до розгортання збройних сил на західних кордонах Росії, зрештою, Москва все ще контролює Крим, де вже давно має ключові військові бази. Крім того, Європа, крім Росії, – в оточенні постійних конфліктів. Напруженість зростає від Інду до Нілу і по всій Північній Африці, де будь-які потрясіння матимуть безпосередній вплив на європейську безпеку. Європейці добре знають про те, що в Середземному морі неможливо побудувати стіну.
Турбує і те, що адміністрація Трампа розглядає світ як стратегічну гру з нульовою сумою, в якій США бачать тільки самих себе. На жаль, в світі суверенні держави не захищені від конфліктів один з одним, тому ризики тотальної війни зростають.
Безумовно, США заявляють про свою підтримку європейської безпеки. Але з огляду на зростаючу військову міць Китаю і стратегічне значення Азіатсько-Тихоокеанського регіону, у США не буде вибору, окрім як розвернути свій погляд на Схід. Незважаючи на всі розмови Трампа про величезний внесок Америки в НАТО, США вже направляють більшу частину своїх військових витрат в Азіатсько-Тихоокеанський регіон.
Отже, безпосередні побоювання про загрози 2017 року вщухли, і до європейців повернулося деяке почуття «нормальності» ситуації. Але ЄС не може уникати брати на себе відповідальність за свою власну безпеку. Навіть коли Трамп піде, в світі жорстких конфліктів однієї тільки «м'якої сили» недостатньо.
Переклад НВ
Новое Bремя володіє ексклюзивним правом на публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate, 2018.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени