Коли Володимир Путін в ейфорії після спеціально для нього влаштованих випробувань заявив, що боєголовка «Авангард» — кращий новорічний подарунок російському народу, він абсолютно точно назвав безумовний символ 2018 року, що минає. Росія остаточно перетворилася на країну переможного мілітаризму. Її лідер не хоче і не може подарувати що-небудь корисне і приємне для життя — якісне поліпшення освіти, медичного обслуговування, зниження цін і податків, підвищення доходів.
У році, що минає, все було якраз навпаки. У мільйонів росіян нахабно відібрали пенсії, які держава раніше зобов'язалося платити. Главу Росстату звільнили, тому що у нього ніяк не виходило забезпечити зазначений начальством рівень інфляції. Ціни в магазинах, ну, ніяк не бажають слухати командного окрику. Чиновники, які отримали вказівку бути чесними, почали пояснювати податному населенню, що ніхто смердам нічого не винен, дітей ніхто їх народжувати не просив, а жити можна, перейшовши на «макарошки» і розбивши по весні городи. Спасенні промови президента про необхідність загадкового «ривка» до світлого завтра залишаються струсом повітря і проходять під усмішки силовиків, які уважно стежать, щоб кожен стартапер приніс у дзьобику данину.
Головне питання в тому, наскільки вірить господар Кремля у власні твердження про чудо-зброю
У цій ситуації порятунком для влади є мілітаризм. І найкращим подарунком росіянам виявилися планерні ядерні боєголовки, які в зустрічному ударі у відповідь обрушаться на Сполучені Штати. «Авангарди» являють собою просто ідеальний символ російської зовнішньої політики. В результаті спільних зусиль Міноборони і Міністерства закордонних справ, які весь рік намагалися в повній відповідності з «доктриною Герасимова» вести війну з Заходом «невійськовими засобами», країна опинилася в найжорстокішій міжнародній ізоляції. Спроба отруїти в англійському Солсбері радянською хімзброєю подвійного агента Скрипаля, а заодно і його дочку, яка опинилася не в тому місці і не в той час, взяття на абордаж трьох українських катерів у Керченській протоці, втручання у вибори по всьому світу — від США до Чорногорії — забезпечили формування стійкого антиросійського фронту.
У МЗС звично стверджують, що все, що відбувається, — результат втрати західними державами свого суверенітету, їх повного підпорядкування «вашингтонському обкому». Однак американський Держдеп перебуває після ескапад Трампа в настільки сумному стані, що він очевидно нездатний на організацію хоч якоїсь виразної коаліції. Протистояння Кремлю, який послідовно демонструє непередбачуваність і віроломство (внаслідок чого будь-які особисті контакти світових лідерів з Володимиром Путіним просто втратили сенс: чого спілкуватися, якщо він бреше в очі), стало засобом виживання для тих держав, яким випало щастя жити неподалік від Росії.
Найбільшу послідовність тут демонструє Україна, яка багато років боролася за створення незалежної від РПЦ помісної церкви. Тут є логіка: не можна вважати Росію агресором і водночас сповідувати якісь спільні цінності. Таким чином, у 2019 році внаслідок анексії Криму та війни на південному сході України зазнав краху путінський проект з об'єднання православного світу. РПЦ, що демонструє позамежну сервільність, стрімко втрачає міжнародний вплив.
Військова сила перетворилася не тільки на джерело путінського авторитету всередині країни, а й на практично єдиний інструмент зовнішньої політики: ми змусимо вас розмовляти з нами, роздуваючи загрозу війни. І знову-таки «Авангард» цілком може служити символом російської військової політики. Це дуже досконала, але абсолютно марна зброя.
Про якісь магічні планерні боєголовки російські воєначальники періодично згадували останні років десять, щойно заходила мова про американську систему протиракетної оборони. Наскільки можна зрозуміти з офіційних заяв, «Авангард» є бойовим блоком, який, відокремившись у космосі від носія, знижується (тобто падає) на величезній швидкості (приблизно в 20 Махів), маневруючи при цьому в щільних шарах атмосфери. Це дійсно стало б чудовим внеском в оборону країни, якби Сполучені Штати володіли можливістю перехоплення російських боєголовок на завершальному етапі польоту. Але США такою можливістю не володіють, і невідомо, чи будуть коли-небудь володіти. Американська ПРО передбачає здійснювати перехоплення не в повітряному просторі (де так спритно маневрують «Авангарди»), а в космосі. Водночас навіть зараз для знищення однієї російської боєголовки, на думку фахівців, ПРО США буде потрібно від 2 до 5 протиракет. Нині Росія має 1550 боєголовок, а у Сполучених Штатів всього три десятки перехоплювачів (вони розміщені на Алясці і в Каліфорнії, хоча не виключена поява ще одного позиційного району). Тобто в кращому разі вони перехоплять 15 боєголовок. Зрозуміло, що жодного впливу на стратегічну стабільність це не може справити.
Буде потрібно кілька десятиліть розвитку американської ПРО (якщо США вирішать це робити), перш ніж вона прийме такий масштаб, щоб для її подолання знадобилися «Авангарди». Жодної потреби в них сьогодні немає. До того ж для них не готовий носій. Випробування нової «важкої» ракети «Сармат» тільки починаються. Її виробництво і розгортання можна чекати в кращому разі років через п'ять.
Символізм можна побачити і в тому, що поки «суперсучасні» «Авангарди» встановлюють, наскільки можна зрозуміти, на ракети УР-100Н УТТХ, виробництво яких було припинено 33 роки тому (термін експлуатації цих ракет тричі продовжували і тепер він становить 35 років).
Отже, новітня, але зовсім марна боєголовка, встановлена на древній ракеті, — це і є кремлівський подарунок народонаселенню на Новий рік. Немає сумнівів, що погіршення економічного становища росіян офіційні телеканали неодноразово пояснять ворожими підступами. Цими ж обставинами пояснять і розправи над інакодумцями. Загалом, країна переходить на режим військового табору.
Головне питання тут у тому, наскільки вірить господар Кремля у власні твердження про чудо-зброю. Якщо все захоплення небувалими боєголовками — погано розіграна вистава, це погано. Але все-таки тоді є шанс, що Росія болісно, але переживе цей режим і цю владу. Але от якщо господар Кремля справді вірить, що став володарем супербоєголовок, це жахливо. Дивовижно небезпечно...
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени