Крафтимо на високому рівні. Як вчителька праці з Хмельницького адаптує предмет до сучасності

НВ у межах інформаційної підтримки проекту Global Teacher Prize Ukraine 2019 представляє вчителів з усіх куточків України, які надихають своєю щоденною роботою.

Розповідає Людмила Козубай

Моя мама, викладач фізики й математики, говорила: «Вчись на кого завгодно, тільки не на вчителя». А я з п’ятого класу хотіла бути вчителькою трудового навчання. Отака очманіла мрія у мене була! Представники двох професій, актори і вчителі, досить часто наказують своїм дітям не повторювати їхньої долі. (Посміхається). Коли свого часу закінчувала школу, тоді не було такої спеціалізації «вчитель трудового навчання». Це сьогодні, наприклад, у нашому Хмельницькому національному університеті можна обрати «методику викладання трудового навчання».

Дуже довго йшла до своєї мрії. Я родом із Сімферополя, за плечима у мене дві вищі освіти. Багато чим займалася до школи, але все було пов’язано з рукоділлям, з виробництвом трикотажного, швейного одягу, з вишиванням — різним хенд-мейдом. Проте від долі не втечеш, і в школу, врешті-решт, я прийшла викладати у свої 40 років. На зупинці зустріла подругу, яка сказала: «Людмило, ти ж колись хотіла бути вчителькою трудового навчання. У нашій школі якраз є місце». І в цій школі я вже працюю 21 рік!

Своїм учням завжди розповідаю, що немає такого предмету, який би не був пов’язаний із трудовим навчанням. Багато чого змінилося, зокрема технології. Сьогодні діти вже так не цікавляться плетінням шкарпеток, наприклад. Але ми все одно мусимо показати хоча б якісь прості речі для того, щоб дитина зрозуміла, як це зробити. В усі часи було важливо розвивати дрібну моторику. Сухомлинський наполягав, що «мозок дитини знаходиться на кінчиках її пальців».

У нашій школі дуже популярне вишивання: й серед учителів, і серед учнів. Бережемо традиції, відновлюємо старі унікальні речі. І з цією метою створили музей при школі. Діти інколи вдягають старі строї, наприклад, старшокласники з радістю це роблять на вечорниці, які проводимо за всіма традиціями.

Ми й на сторожі традицій, і водночас намагаємося користуватися всіма надбаннями сучасності. У нашій школі я викладаю «Хмарні сервіси». Три роки, як отримала міжнародний сертифікат учителя-експерта Microsoft. У хмарних сервісах зберігаю розробки уроків. З молодшими учнями, наприклад, відкрила свій записник і за посиланням відразу перейшла на мультик про музей ведмедика. Бо ми зараз іграшку ведмедика шиємо. Ще дуже популярним серед учнів є Minecraft, тож ми ще й крафтимо на високому рівні. (Посміхається).

Старшим учням на уроках трудового навчання пропоную займатися проєктною діяльністю. Наприклад, на першому етапі їм треба підібрати інформацію про виріб, який ми будемо виготовляти: потрібно знайти моделі-аналоги, проаналізувати їх, потім скласти табличку, щоб визначити, який виріб буде в пріоритеті по якихось критеріях. Все це ми робимо в електронному записнику. Діти не пишуть на папірцях і картинки мені не роздруковують. У кожного свій записник, вони просто дають мені доступ. От вам знову інтеграція двох предметів — трудового навчання та інформатики.

Мрію, щоб повернулося те ставлення до трудового навчання, яке було раніше. Ця дисципліна помирає. От побачите, років через п’ять і предмета такого не буде в школі. Його або інтегрують в інший предмет, або взагалі викинуть із програми. Це для мене дуже болюче питання.

Трудове навчання дає дітям необхідні життєві компетентності. Дитина має знати, як виживати у шаленому темпі життя. Коли ти займаєшся вишиванням, валянням, бісероплетінням, проєктуванням, кресленням тощо, то перемикаєш увагу на інший вид діяльності й позбавляєшся стресу. На уроках ми вчимося відкривати в собі таланти, вчимося їх використовувати.

Що стосується нової шкільної програми, там багато спірних питань, але є одна дуже класна річ, якої не було раніше, — певна автономія вчителя. Тобто у мене з’явився вибір: можу порадитися і домовитися з батьками на батьківських зборах, а можу запитати думку дітей, що вони хочуть, а чого не хочуть. Раніше ніхто не питав, чи хочеш ти шити спідницю. Сідай і ший. А тепер можна й треба питати дітей.

Взагалі мені самій дуже подобається вчитися. Радію, що зараз це можна робити дистанційно, що можна налагоджувати зв’язки з однодумцями через інтернет. Сучасність мені подобається!

Global Teacher Prize Ukraine — щорічна національна премія для вчителів, яка була заснована в 2017 році ГС Освіторія після підписання меморандуму з фондом Varkey GEMS Foundation — засновником світової щорічної премії Global Teacher Prize. На премію Global Teacher Prize Ukraine цього року подали заявки майже 3 тисячі вчителів із великих міст та невеличких селищ з усієї країни. Наймолодшій учасниці виповнилося 18 років, найдосвідченішою стала 88-річна вчителька хімії. Ім'я переможця назвуть на урочистій церемонії 5 жовтня.