Але варто привернути увагу
до явища нестачі коштів минулого року. І в уже незвичному для нас ракурсі. Хоча
моя оцінка дефіциту (67 млрд грн) вища за показник офіційних звітів, але вона
вперше за останні роки вимірюється двозначним, а не тризначним числом
мільярдів. Бо минулого року не було надано жодної гривні на порятунок
банківського сектора. Для розуміння: у 2017-му таких коштів було 70 млрд грн.
Дуже не хочу, щоб наведена інформація стала підставою для
самозаспокоєння. Бо для цього немає підстав.
Перш за все через породжений хронічно великим дефіцитом попередніх років державний борг. Минулого року він забрав у нас кожну восьму гривню надходжень до державної скарбниці (тільки на обслуговування).
Пам’ятаймо і про
невирішену проблему мінімальних соціальних стандартів. Не маємо права забувати
і про величезні суми передбачених іншими законами зобов’язань, які залишаються
«поза касою», не включаються до бюджету.
Солі на рани додають і невтомні українські політики – провідники
популізму, які в пориві невтомної турботи про електорат вішають на шиї кожного
з нас тягар наростаючих проблем.
А дехто з нас ще і з радістю підставляє шиї для цих проблем. Бо дурман солодкого популізму знаходить немало споживачів. Тож головна бюджетна робота ще попереду.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь
до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени