«Купив медикаменти та запаси продуктів». Відомі українці — про те, чи бояться коронавірусу

Андрій Курков, письменник:

За кордон літав, літаю і літати буду.

Кілька днів тому поруч зі мною сіла людина, яка кашляла та сякалася. Його місце було за моєю спиною, і там він сидів із товаришем, але потім підсів до мене. Спочатку я подумав, що не хоче заразити товариша. Але потім вирішив, що так навіть краще. Оскільки він тепер кашляє не мені в потилицю, а вперед. Все одно увесь політ я дивився в протилежний від нього бік.

Я дійсно не хочу заразитися і захворіти. Не хочу і не можу. Але цей нежить і кашель були більш конкретними, аніж новий коронавірус, про який я нічого не знаю. Тому абстрактного вірусу я не боюся, а коли поруч зі мною кашляють і мучаться носом, то мені стає дискомфортно незалежно від того, як називається вірус того, хто сидить поруч.

Ігор Гуменний, президент торгово-промислового холдингу UBC Group, співвласник мережі пивних ресторанів Старгород:

Звичайно, мене лякає коронавірус. Я його боюся. Але все ж таки я не стану змінювати графік роботи, перельотів і зустрічей.

Буду, можливо, користуватися маскою. Ще ніколи не літав у масці. Моїми супутниками стануть різні дезінфектори. Нічого більше застосовувати не маю наміру.

Небезпека серйозна. Наші партнери з Гонконгу, наприклад, написали, що до 20 лютого у них скасували заняття в школах.

Іван Компан, засновник First Kyiv Investment Club:

Я більше боюся бути збитим на смерть машиною на пішохідному переході, заживо звареним в окропі прорваної теплотраси або розчавленим «утомленим» мостом.

Коронавірус — справа, звичайно, серйозна, але нас, українців, такою нісенітницею не залякати, у нас є біди страшніші.

Звідки він взявся, цей вірус, нам, простим людям, можна тільки гадати, але, звичайно, версії про те, що в секретних лабораторіях готують новий вид бактеріологічної зброї у вигляді бойових кажанів та змій, заворожують своєю оригінальністю.

Зрештою вірус пройде і про нього забудуть, як забули про атипову пневмонію, яка розгулялася колись. Життя триває, хіба що фінансові ринки трохи потрясе. І це прекрасно — буде шанс заробити на подорожі.

Петро Чернишов, екс-президент компанії Київстар, засновник освітнього проекту Контора Пі:

Я не боюся коронавірусу. Тому що розумію: ймовірність ним заразитися — вкрай мала. Смертність, якщо заразишся, від нього 3% - теж невелика. Вірогідність потрапити в аварію на машині або бути збитим переходячи дорогу набагато вища, аніж заразитися цим коронавірусом. Але все це вірно лише тоді, якщо ти не в Китаї.

Тому я порівняв би нинішню ситуацію з епідемією SARS, яка була у 2003-му і теж спалахнула в Китаї. Тоді від неї померло приблизно 800 осіб — не так багато у світових масштабах, але паніки було дуже багато.

Що сильно змінилося з того часу: тоді розмір економіки Китаю становив лише 4% від світової, і нікого особливо не турбували фінансові наслідки. Тепер же Китай складає 16% від усієї світової економіки.

Я вже читав квартальні звіти Apple і Starbucks — всі вони попереджають про значні наслідки у їхніх показниках від цього вірусу. Наприклад, у Китаї ізольовано регіон, у якому проживає 50 млн осіб, і це важливий виробничий центр країни, а отже і світу. Скільки розірветься логістичних ланцюжків — важко уявити. Але багатьом бізнесам буде боляче.

Дмитро Кримський, співвласник мережі магазинів Good Wine:

Є певні побоювання. Як раніше було зі свинячим грипом чи атиповою пневмонією, коли вони з’явилися. Так що чекаю, коли ситуація хоч якось стабілізується. Але [закордонні] поїздки, звичайно, ніхто не скасовує.

Не впевнений, що ситуація з новим коронавірусом — це якась теорія змови. Річ у тім, що людство вже так награлося і набешкетувало з екологією та всім іншим, що нас усе частіше стрясають то кліматичні зміни, то різноманітні віруси. Ми ж маємо усвідомлювати, що людство так шкодить і паскудить на Землі, що вона відповідає взаємністю.

Зоя Казанжи, консультант з комунікацій агентства E’COMM:

Страх — поняття ірраціональне. Тому думка про коронавірус мені неприємна. Поки сприймаю це явище як далеке і таке, не має до нас відношення. Можливо, це просто самозаспокоєння. Тому що сидіти й боятися якось нерозумно. Але, природно, про запобіжні заходи, щонайменше, необхідно знати та бажано їх дотримуватися.

Поява нових вірусів і глобальні кліматичні зміни укупі з катаклізмами — своєрідна плата за прогрес. На багато отрут знаходять протиотрути. Тому будемо сподіватися, що і з коронавірусом упораються.

Наскільки українська медицина та інституції, афілійовані з нею, готові протистояти? Відсотків на десять, думаю. Історія наших «завтиків» вчить, що ми нічого не вчимося.

Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування агентства Гайдай.Ком:

Мен здається, я не боюся. Адже часто будь-які дані про хвороби є панічними. Що відбиває приказку: не такий страшний чорт, як його малюють.

Як я зрозумів, коронавірус — один із різновидів грипозного захворювання. Так, є факти, що померли люди. Але я вам відкрию секрет — від грипу теж вмирають люди. Це відбувається, коли накладаються обставини, за яких у них ослаблений імунітет або існують хронічні хвороби. Тому, якщо вести здоровий спосіб життя — висипатися, вживати здорову їжу, бути фізично активним і підтримувати нормальну гігієну, а в разі нездужання робити лікувальні зусилля, то коронавірус — точно не загроза такого рівня, як хвороби зі смертельним діагнозом.

Чесно скажу, що з вітчизняною [державною] медициною я намагаюся зустрічатися мінімально. Тому для мене досі загадка: існує вона чи ні? Приватна медицина в Україні існує, тому що я в основному з нею стикаюся. І вона, за ідеєю, такого ж рівня, як і світова.

Китай стає осередком вірусів і пандемій, бо це територія з високою щільністю населення, і ця країна останнім часом стала дуже активною, почала комунікувати зі світом і стала його частиною.

Якби такий вірус виник у Китаї в 1960—1970-ті, то ми б про нього і не дізналися, бо тоді з цієї країни було дуже мало інформації. Там, вибачте мені, мільйони людей вмирали від голоду, і це не дуже хвилювало весь світ.

Анатолій Октисюк, політичний аналітик центру Дім демократії:

Більше за коронавірус мене лякає те, що державна машина не зможе впоратися з цією пандемією, якщо все буде настільки серйозно, як у Китаї. А ризики такі є.

Згадайте, скільки у нас було реальних проблем — і з вакцинами, і ситуація з кором. Система охорони здоров’я фактично зруйнована: [у лікарнях] скорочуються койкомісця, все максимально переводиться на комерційну основу. Упевнений, що багато українців не зможуть себе забезпечити навіть елементарними заходами захисту, не кажучи вже про вакцини.

Наприклад, у Китаї багато що контролює уряд, у міста, які опинилися під карантином, підвозять харчові продукти, а жителів забезпечують всім необхідним, включаючи питання безпеки. Але не дай боже гіпотетично таке в Києві, чи зможе уряд забезпечити жителів усім необхідним?

Тому буквально вчора я пішов і закупив усе необхідне — зробив продуктові запаси та купив медикаменти. Навіть елементарні [ватно-марлеві] маски мені вдалося знайти лише в одній з шести аптек. А оксолінової мазі взагалі немає, тому закупив антибіотики.

Зрештою, якщо впаде економіка Китаю, обсяг якої становить 20% світової економіки, це може стати драйвером світової фінансової кризи, яка, безумовно, торкнеться й України.

Соломія Вітвіцька, ведуча ТСН на 1+1:

Я не медик і не експерт, але стежила за тим, як швидко поширювалися жахливі прогнози і розповіді про новий китайський вірус.

Я не прихильник різних легенд про змови та сплановані спецоперації, але розумію, що наш МОЗ недостатньо все роз’яснює. Тому і з’являються плітки, чутки та сенсаційні заголовки. А люди схильні піддаватися паніці, коли не розуміють, з чим мають справу або не дочитують пости й статті до кінця. Адже коронавірусів кілька десятків, але чим вони відрізняються — хто там знає.

Подорожувати точно не перестану, хоча і не знаю, чи є стовідсоткові методи, щоб себе убезпечити. Впевнена, що може допомогти тільки високий імунітет. Тому висипайтеся, займайтеся спортом, правильно харчуйтеся та уникайте стресу. Якщо нерви міцні.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 3 від 30 січня 2020 року