Два роки тому в ці дні ми з колежанками Ірою Луценко і Машею Іоновою єдині мчали в польові військові госпіталі, куди якраз привозили понівечених хлопців з-під Іловайська та з-під Луганського аеропорту. Всі вони розповідали, що їх прицільно розстрілювали росіяни. І показували в своїх мобільниках фото тих вбивць і їхньої зброї з псковських і інших російських дівізій.
Вбивці - ті, хто перетворив " зелений коридор" на коридор смерті , хто розстрілював наших хлопців і хто дав наказ вдертися в Україну, окупувати частину нашої землі і вбивати українців. Кожен депутат Держдуми і Сенату РФ, що проголосував за вторгнення, кожен "заблукавший" бурят, псковський танкіст, ростовський десантник - вбивці українців. А відповідний наказ дав Кремль.
Чи були помилки українських воєначальників під час цієї операції? Я не військовий експерт, нехай відповідь на це важке питання дають експерти, воїни і добровольці, що пройшли те пекло. Але не самозванці, що в той час "перев'язані і дуже поранені" лежали в балаклавах і бинтах в лікарні, втекли від своїх батальйонів в перші хвилини небезпеки, а потім з'ясувалося, що вони аферисти, що навіть не мають необхідного фаху і освіти, але і тоді ризикували життям побратимів, і сьогодні танцюють на кістках.
Я не виключаю, що тоді наших військовим начальникам не вистачало фаху і знань, елементарних навиків ведення бою і розуміння ситуації, адже ніхто і ніколи не воював до того, й у страшному сні не міг уявити російського повномасштабного вторгнення. Нехай експерти дають оцінку діям кожного.
Але імена вбивць - ось ключове. І вбивці за військові злочини мають відповідати в міжнародному трибуналі. Вбивали наших хлопців з російської зброї " браття" і оплачені ними покидьки-найманці - проросійські сепаратисти.
Маємо докласти всіх сил, всіх зусиль, щоб ці міжнародні суди відбулися. Така моя думка. І вічна пам'ять героям.
Текст публікується з дозволу автора.