Копайте глибше

НВ представляє сім найважливіших археологічних відкриттів останнього часу

Олексій Бондарєв

Один із найбільших героїв Голлівуду всіх часів Індіана Джонс мав рацію, коли розповідав своїм студентам, що в археології вкрай рідко потрібне місце, зазначене хрестиком на карті.

Здебільшого археологам доводиться використовувати досить витончені методи для того, щоб докопатися до істини — в прямому і переносному сенсі.

Так, під час досліджень, які привели до найцікавіших археологічних знахідок недавнього часу, вчені покладалися не лише на традиційне вивчення письмових джерел і банальні розкопки, але і на георадари, радіовуглецевий аналіз, кліматологічні методи і навіть судову медицину. Проаналізувавши цей новітній досвід, НВ представляє найбільші археологічні відкриття, зроблені зовсім нещодавно.

При слові "піраміди" звичайна людина насамперед подумає про знамениті будівлі Стародавнього Єгипту. Трохи просунутіша (або захоплена пригодницькими романами) людина згадає про американські піраміди доколумбового періоду. Фанат археології зможе згадати про китайські та нубійські піраміди. А шанувальник маловідомих теорій назве і гіпотетичні піраміди на Мальдівах і Тенеріфе, і навіть гору в Боснії, яку місцеві археологи вже 10 років намагаються назвати пірамідою.

Тепер цей список час доповнити. До того ж не просто ще одним пунктом. А, можливо, найважливішим елементом.

Група індонезійських учених запевняє, що гора Гунунг Паданг на острові Ява є насправді найстарішою на світі пірамідальною структурою. Дослідники запевняють, що вік знайденої ними піраміди — близько 10 тис. років.

Власне, археологічний пам'ятник, названий Гунунг Паданг, було виявлено ще на початку XIX століття. Ці залишки масивного комплексу скельних споруд є справжнім археологічним дивом, яке відтоді стали називати найбільшим мегалітиним пам'ятником у всій Південно-Східній Азії.

Але тепер дослідники стверджують: ось уже майже дві сотні років ніхто не підозрював, що під ґрунтом може перебувати один із найдавніших на Землі храмів.

Люди думають, що доісторичні віки були примітивними, але Гунунг Паданг доводить, що це не так
Денні Натавіджей,
індонезійський дослідник

За словами Денні Натавіджея, геофізика з Інституту наук Індонезії, конструкція загадкової піраміди охоплює не тільки верхню частину гори, але і схили, а загальна площа піраміди — понад 15 га. Тобто вона втричі більша за знамениту Велику піраміду Гізи, також відому як піраміда Хеопса.

"Більша частина піраміди зараз перебуває під землею", — уточнює Натавіджей.

Його команда досліджувала мегалітичний пам'ятник за допомогою георадарів і сейсмічної томографії. А радіовуглецевий аналіз показує, що будівництво піраміди було розпочато не менш ніж 15 тис. років тому. І тривало протягом кількох тисяч років.

Так до моменту, коли було побудовано другий рівень споруди, перший вже було засипано ґрунтом. Приблизно 8 тис. років тому і 3,5 тис. років тому невідомі будівельники ще двічі добудовували піраміду на її колишніх рівнях. Це і призвело до того, що з часом вона перетворилася на накопичення фрагментів із різних епох.

"Це унікальний храм, дійсно величезний, — стверджує Натавіджей. — Люди думають, що доісторичні віки були примітивними, але цей пам'ятник доводить, що це не так".

Здавалося б, Центральну Америку і, зокрема, Мексику вже перекопано вздовж і поперек, а історію народів, що жили там, детально вивчено. Але все ж розкопки продовжують приносити регулярні сюрпризи.

У грудні минулого року мексиканські археологи знайшли в Центральній Мексиці храм, присвячений одному з богів доіспанського періоду — Шипі-Тотеку, або, як його ще називали, Панові з обдертою шкірою.

Жахлива назва ненабагато краща за дослівний переклад імені Шипі-Тотек, яке буквально означає Наш повелитель мерців.

Шипі-Тотек був одним із найважливіших божеств у ацтеків доколумбової епохи. Пан зі знятою шкірою був не тільки богом західної сторони світу, він також відповідав за оновлення природи і пір року, був покровителем сільського господарства і видобутку золота. Вважалося, що Шипі-Тотек насилає на людей хвороби, сліпоту і глухоту, а також на ньому лежить відповідальність за епідемії.

Цього бога прийнято зображати із зідраною людською шкірою.

У народів Центральної Америки існував ритуал поклоніння Шипі-Тотеку, під час якого жреці танцювали, одягнувши на себе шкіру людей, принесених у жертву Повелителеві мерців.

Досі одне з найпохмуріших божеств у історії індіанців Центральної Америки залишалося певним чином "бездомним". Археологи не могли знайти жодного святилища Шипі-Тотеку. Аж до грудня 2018 року, коли дослідникам усміхнулася доля.

Вчені з Національного інституту антропології та історії вперше виявили храм, який пов'язаний із культом Шипі-Тотеку. Руїни святилища розташовані біля мексиканського міста Теуакане.

У будівлі пірамідальна база, поруч із нею розташовано два вівтаря для жертвопринесень і три скульптури Шипі-Тотека.

За словами археолога Ноемі Кастільйо Техеро, саме ці вівтарі і скульптури дають підставу стверджувати, що знайдена будова пов'язана зі злим божеством. Так само як і те, що ці споруди підходять під опис місць жертвопринесень, виявлені в історичних джерелах.

Храм було збудовано близько 1000 року н. е., і його активно використовували для поклоніння Шипі-Тотеку не менше двох століть, констатують дослідники.

В одній зі статуй бога в животі є отвір, описаний у джерелах, підкреслює Кастільйо. Вважається, що під час кривавих ритуалів туди поміщали якийсь зелений камінь, який наділяв статую життям. Цей факт також дозволив говорити про те, що руїни є залишками храму Пана зі знятою шкірою.

Археологія — це не завжди робота з лопаткою і щіточкою для пилу, якою потрібно обережно обробляти древні черепи. Часом на службі в істориків опиняються суміжні наукові спеціальності. Наприклад, екологія та кліматологія.

Група британських учених вивчала сталагміти — кам'яні нарости, простіше кажучи, мінеральні утворення — в іранських печерах. Нарости складаються із річних кілець, у чомусь схожих на деревні. Товщина, хімічний та ізотопний склади цих кілець можуть багато розповісти про воду, яка потрапляла в печеру в період формування сталагміта. А, отже, і про екологію регіону.

Досліджуючи сталагміти, вчені з'ясували, що близько 4.200 років тому в Ірані сталася найпотужніша посуха, яка супроводжувалася колосальними пиловими бурями.

Таким чином було розкрито таємницю зникнення аккадської імперії, першої шумерської держави на території Ірану та Іраку.

За словами Стейсі Каролін, кліматолога з Оксфордського університету, сталагміти в іранських Альбурських горах утворилися у період 5.200–3.700 років тому. І приблизно 4.200 років тому відбулися різкі кліматичні зміни, які не можна пояснити природною діяльністю людини.

Найхарактернішою зміною було падіння рівня кальцію, які стають помітними протягом приблизно 300 років. Мала кількість кальцію говорить про те, що води в печери потрапляло вкрай мало, констатує Каролін.

За її словами, вчені давно підозрювали, що аккадців згубив клімат, точніше, посухи, але прямих доказів цієї гіпотези не було.

Падіння аккадської імперії було однією з загадок історії Близького Сходу. Ця велика імперія відома насамперед тим, що протягом її існування були закладені основи державності, зокрема монархічної форми правління, які потім стали прикладом для Вавилонії та Ассирії.

У переліку найбільших археологічних знахідок останнього часу чільне місце займає корабель першовідкривача Джеймса Кука.

Легендарний Індевор, на якому британський дослідник здійснив свою першу навколосвітню подорож, спочиває біля західного узбережжя США, а точніше поруч із Ньюпортом, штат Род-Айленд, запевняють морські археологи з університету цього штату.

Їм вдалося знайти документальне підтвердження того, що корабель Кука зовсім не злічив свої дні на лондонській Темзі, а був переданий британському флоту і використовувався як транспорт під час війни за незалежність США.

Назву корабля змінили на Лорд Сендвіч. На ньому перевозили солдатів під час війни. І під час бойових дій корабель, на якому Кук раніше довів, що Нова Зеландія складається із двох островів, а також вперше спостерігав за тим, як Венера проходить через сонячний диск, був спущений на дно поблизу Ньюпорта.

У 2019 археологи мають намір здійснити занурення, аби підняти на поверхню уламки легендарного Індевора.

Підземелля Лондона — не тільки привабливий атракціон для туристів чи простір для фантазії авторів готичних романів. Це ще й об'єкт для досліджень археологів. І часом їм вдається виявити щось, що приголомшує уяву.

Наприкінці минулого року археологи, що працюють із будівлями, зруйнованими під час Другої світової, виявили в Лондоні величезний підземний холодильник — крижаний будинок, зведений у 1780-х роках. Він розташований поруч із сучасним Ріджентс-парком, а його розміри складають значні 7,5 м завширшки і 9,5 м завглибшки.

Камера для зберігання льоду збудована з червоної цегли у формі яйця. Дивно, але вона прекрасно збереглася незважаючи на те, що більшу частину споруд навколо було зруйновано під час бомбардувань протягом Другої світової. Однак крижаний будинок, зверху якого було зведено іншу будівлю, уцілів.

Можливо, це доводить дивовижні інженерні здібності будівельників кінця XVIII століття, вважає інспектор стародавніх пам'ятників Джейн Сіделл.

Дослідники встановили, що сховище належало лондонському кондитерові, який імпортував лід із Норвегії, — місцевий британський лід був недостатньо чистим, щоб використовувати його для зберігання дорогих продуктів. Саме в той час у вищому світі Лондона з'явилася мода на бенкети з делікатесів. І попит на лід різко зріс. Власник крижаного будинку завіз із Норвегії 300 т чистого озерного льоду для своїх потреб, відзначають дослідники.

Здавалося б, гробницями в Єгипті вже нікого не здивуєш. Але часом винахідливі стародавні єгиптяни примудряються вразити навіть досвідчених археологів.

Восени 2018 року вчені виявили в Єгипті сім нових гробниць, в яких були знайдені сотні мумій котів та інших тварин, а також дерев'яні скульптури звірів і птахів.

За словами генерального секретаря Вищої ради зі старовини Єгипту Мустафи Вазірі, три гробниці належать до періоду Нового царства (1550–1077 рр. до н. е.), А чотири — до Древнього царства (2686-2181 рр. до н. е.).

Вазірі стверджує, що головною знахідкою всередині цих гробниць стала колекція муміфікованих жуків-скарабеїв. Це неймовірна удача, оскільки культ скарабеїв, які вважалися священними і символізували бога сонця Ра, зазвичай ілюструвався амулетами і статуетками.

Але найбільше дослідників вразили муміфіковані коти, знайдені в одній із гробниць. Вчені припускають, що ритуальні поховання кішок проводилися на честь єгипетської богині радості, любові і родючості Бастет. Про це, зокрема, свідчить той факт, що поряд із муміями знайдено позолочену статую Бастет.

Політичні вбивства у світі відбувалися задовго до Джона Кеннеді й Улофа Пальме. Багато з них досі залишаються нерозкритими, а деякі отримують розгадку тільки через тисячоліття.

Наприклад, лише наприкінці 2018 року вчені змогли розкрити одне з найдавніших політичних убивств, відомих сучасній науці.

Німецькі дослідники встановили ймовірну причину смерті давньої знатної особи, яка померла у 1940 році до н. е. Його останки виявили в 1877 році в могилі, яку датували бронзовим століттям.

Окрім тіла, в похованні лежали золоті прикраси, кинджал, сокири та бронзові ножі, глиняні посудини. Все вказувало, що могила належить знатній персоні — ймовірно, князеві.

Таємниця його смерті залишалася нерозгаданою доти, доки експерти не піддали останки детальному дослідженню. Завдяки його даним доісторичний детектив отримав нове продовження.

Детальне дослідження кісток дозволило встановити, що чоловік загинув від удару довгим кинджалом у живіт. Лезо досягло хребта і залишило незначний слід на одинадцятому грудному хребці.

За словами Франка Рамсталера, заступника директора Інституту юридичної медицини Саарського університету в Німеччині, довжина леза мусила складати не менше 15 см. Удар, завданий в це місце, неминуче пошкодив важливу спинну артерію і призвів до смерті, робить висновок експерт.

До того ж такого удару можна було завдати тільки з дуже близької відстані. Отже, знатного князя вбив або хтось, із ким він був знайомий, або підступний вбивця, якому вдалося увійти в довір'я до жертви.