Головною подією саміту Великої двадцятки в Гамбурзі, крім більш жорстких, ніж зазвичай буває на таких форумах, акцій антиглобалістів під характерною назвою "Ласкаво просимо до пекла", стала перша особиста зустріч президентів США і Росії. Вона тривала дві з гаком години — вчетверо довше запланованого. Ніяких заяв для преси президенти за підсумками зустрічі не зробили. Зате взаємні публічні спростування трактувань змісту цієї зустрічі тривають досі. І це закономірно: Дональд Трамп і Володимир Путін — професійні політичні брехуни, які до того ж сприймають політику в категоріях спорту, яким вона не є. Путіну важливо "всіх переграти". Трампу — показати, що він "найкрутіший мужик на планеті Земля", а не жалюгідний "агент Кремля".
Достовірно відомо, що зустріч відбувалася в присутності глав зовнішньополітичних відомств США та Росії — Сергія Лаврова і Рекса Тіллерсона. І от Лавров повідомляє на весь світ, що Трамп прийняв позицію Путіна з невтручання Москви в американські вибори. І що сторони навіть нібито домовилися створити якусь спільну робочу групу з кібербезпеки. Але на наступний день Трамп пише в своєму Твіттері: "Той факт, що я і президент Путін обговорили створення робочої групи з кібербезпеки, не означає, що я вірю в можливість її створення. Не може такого статися, а домовленість про припинення вогню в Сирії може і вже відбулася". Тимчасове припинення вогню з 9 липня на південному заході Сирії, звідки армія Асада під приводом боротьби з терористами періодично обстрілює Ізраїль і отримує закономірну силову відповідь, — поки єдина домовленість Путіна і Трампа, яку на сьогоднішній день можна вважати достовірною. Втім, в даному разі Ізраїль точно не дасть збрехати президентам Росії і США: якщо Асад порушить перемир'я — йому негайно дадуть відповідь.
Лавров каже, що Трамп прийняв позицію Путіна про невтручання Росії у вибори. Хіба?, каже на наступний день постпред США в ООН Ніккі Хейлі: "Президент Трамп як і раніше знає, що вони [росіяни] втручалися [в передвиборчі процеси]".
Безплідність гамбурзької зустрічі Трампа і Путіна починають визнавати і російські прокремлівські ЗМІ. Наприклад, газета Известия з посиланням на якесь джерело в МЗС Росії повідомила, що Москва може вислати близько 30 дипломатів США, а також накласти арешт на деякі об'єкти американської власності в Росії.
Сам цей витік означає, що Трамп відмовився скасовувати санкції, накладені в грудні 2016 року на Росію адміністрацією Барака Обами як раз за втручання в американські вибори. Хоча тема цих санкцій на зустрічі Трампа з Путіним в Гамбурзі обговорювалася, що підтвердили обидві сторони. Обама, як відомо, вислав з США 35 російських дипломатів за звинуваченням у шпигунстві і розпорядився закрити дві російські посольські дачі в Меріленді і Нью-Йорку. Тоді Путін не відповів, і це подавалося російською пропагандою як акт неймовірної великодушності і мудрості російського президента. Вся надія була на "душку Трампа", який скасує всі санкції. А тут таке розчарування.
Однак проблема в тому, що за особисті комплекси Трампа і Путіна розплачуватися будуть не стільки росіяни і ще в меншій мірі американці, скільки жителі України, Сирії, Євросоюзу. Росія легко перемикає тумблери в своїй пропагандистській машині, змінюючи одну брехню на іншу. Довгий час той же Євросоюз російські провладні ЗМІ кпинили як "маріонетку США": мовляв, європейці не скасовують санкції проти Росії тільки через тиск американської адміністрації. Тепер Трамп, м'яко кажучи, не знаходить спільної мови з країнами-лідерами ЄС Німеччиною і Францією, однак Євросоюз продовжує санкції проти Росії за Крим і Донбас навіть без голосування. А сам Трамп не може скасувати будь-які санкції, введені адміністрацією Обами, щоб ще глибше не заритися в скандал навколо можливих зв'язків своєї адміністрації з росіянами.
У Трампа з Путіним багато спільного. Обидва відкрито ненавидять незалежні засоби масової інформації і вважають факти, які їм не подобаються, фейком або провокацією. Обидва вкрай гонорові, явно ставлять демонстрацію особистої крутизни вище політичної відповідальності за долі своїх країн і людства в цілому. Обидва хочуть залишатися при владі якомога довше за всяку ціну. Саме це робить їх нездатними домовлятися. А будь-яку їхню особисту зустріч — конкурсом ошуканців. Чи можуть бути переможці в цьому конкурсі? Можуть. Чи можна вірити будь-яким домовленостям ошуканців, які не вірять один одному? Ні.
Колонка опублікована в журналі Новое Время від 14 липня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена