Світ перебудовується, і дуже швидко. «Старі гроші» — класичний капітал — рішуче поступаються місцем грошам новим. А саме: технологічному капіталу, якого зараз не просто багато, а надмірно багато. Цей капітал в пошуках ідей, талантів, загалом, точок прикладання.
Чому це досі не Україна? Тому що у країни поганий маркетинг у світі. Нас не бачать. А якщо бачать, то тільки тоді, коли ми поводимося не так. Україна має все необхідне, щоб стати місцем відродження сильного, амбіційного європейського проекту. Україна як місце Свободи.
Наш головний капітал — освічені, вільні, наповнені творчою енергією люди. Україна може стати центром безпеки Європи. Військової. Продовольчої.
Енергетичної. Екологічної. Тому що зараз всім страшно. І запит на безпеку — один з найсильніших не лише в Європі, але і в світі. А тепер витяги з виступів моїх співрозмовників, що наштовхнули мене на ці думки.
Сібе Шаап, професор філософії у Вільному університеті Амстердама: Будь ласка, ніяких революцій і якомога менше повстань, тому що вам потрібна реформа, а революції нічого не вирішують.
У 1955 році Голландія була країною, яка дуже багато імпортувала сільгосппродукції. Це було пов’язано з Другою світовою війною, у нас були серйозні проблеми з продовольством, і уряд заявив: «Ніколи більше у нас це не повториться». І можна сказати, що ми сформували ідею: хочемо зробити сільське господарство продуктивним і ефективним. У нас було приблизно 300 тисяч невеликих ферм, і цього, звичайно, було мало.
Наша реформа стала наполовину авторитарною, тобто примусовою — уряд спочатку провів земельну реформу, на яку фермери погодилися. Паралельно ми почали формувати систему освіти. У нас є сільськогосподарський аграрний університет, один з найкращих у світі, але це зараз, тоді його не було. Приблизно вже в 1980-х роках ми стали другою в світі країною за обсягом експорту сільськогосподарської продукції, і це була не тільки сировина. Це була майже завжди власна продукція з доданою вартістю. Коли ви починаєте щось робити, ви можете навіть не очікувати тих результатів, які потім отримаєте, позитивних результатів.
Це повільне зростання, скажімо, наша реформа сільського господарства зайняла 30−40 років, але я б радив вам йти тим же шляхом.
Дмитро Кулеба, віце-прем'єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції: Я хочу погодитися з професором, який дуже тонко вловив ключову проблему України. Ми пройшли, по суті, навіть три революції. І я, як учасник двох з них, тепер рішуче виступаю проти будь-яких революцій.
Ми повинні рухатися в тому напрямку, який обрали, і це рух на Захід.
Майбутня ключова тема Єврокомісії — це нова Європейська зелена угода. Вона безпосередньо перетинається з кліматичними змінами, і це теж політика, яка тільки формується, що визначить обличчя ЄС. Для розуміння: Європейський інвестиційний банк перетвориться на Зелений банк і буде підтримувати тільки екологічно чисті проекти. І тут, в Україні теж з’являється можливість для того, щоб зайняти місце в цій політиці на новій карті.
Ми можемо прийти тільки з однією ідеєю — ідеєю свободи. Свобода підприємництва зокрема. Ми можемо побудувати тут, на шляху до членства в ЄС, такий EC-light. Тобто легку версію, де буде більше свободи для підприємництва, систему, яка буде сумісна з моделлю Європейського союзу.
І у нас шалено зростає Китай. Ми отримали унікальну можливість побудови торгового трикутника Китай — Україна — Європейський союз.
Майбутнє знаходиться на Сході, але географічно, історично, культурно ми із Заходом, тому повинні себе мислити в категорії європейської нації в світі і тієї ролі, яку Європа в широкому сенсі буде грати в майбутньому.
Євген Уткін, голова технологічного холдингу KM Core, член правління Aspen Ukraine: Ми живемо в столітті дуже турбулентному, божевільному, де технології впроваджуються всюди. І де нам, як це не парадоксально, надається шанс не бути колонією, якою ми вже були 350 — 400 років. Імперії завжди були засновані на якійсь потужній військовій силі, але з появою Google і Facebook ми побачили інші імперії. І сьогодні Україна — їхня колонія, постачальник справжньої суперінтеллектуальної сили, яка є тим самим фундаментом багатьох компаній. Там працюють наші фахівці. Тому я думаю, що на Україну чекають ще більші революції, не маю на увазі криваві. Я говорю про те, що в світі йде серйозна боротьба в нових сучасних умовах, і в України є шанси.
З’являються нові гроші, і вже не держави, а нові корпорації будуть визначати основу всієї світової економіки. В Україні має бути, і в Києві насамперед, те місце сили, де є поєднання мистецтва, технологій, бізнесу та освіти.
І ця сила визначить наше місце в цьому світовому розподілі.
Володимир Лавренчук, український банкір та економіст: Свобода передбачає свободу можливостей по всій території України, а не тільки в Києві та ще в чотирьох великих містах. Якщо ми до цього питання крім колапсу київської інфраструктури додамо подальшу перспективу — то навіть членство в Європейському союзі не робить життя щасливим.
Ми повинні об'єднатися навколо того, щоб стати привабливими для інвестицій.
Я вибачаюся, що більше говорю про емоційні речі, тому що сповідую підхід, що інвестиція передбачає ірраціональну й емоційну поведінку, симпатію до цінностей.
Анатолій Амелін, співзасновник аналітичного центру Український інститут майбутнього: Коли ми говоримо про точки зростання України або проривні ідеї, нам потрібно розуміти, що станеться в наступні 10 років. Населення планети збільшиться на 1 млрд осіб. Найбільші темпи зростання будуть в Африці, Латинській Америці, Індії. Європа буде старіти. Середній клас почне вживати більш якісний продукт, він ставатиме більше. Технології позбавлять роботи 800 мільйонів людей по всьому світу.
Для нас люди і споживчий попит, на жаль, не стануть драйверами зростання. Таких драйверів лише чотири. Це інвестиції, чистий експорт, споживання, держвитрати. На жаль, у нас за існуючих трендів будуть падати практично всі показники, й інвестиції є ключовими з них. А з точки зору методології, щоб економіка України зросла у вісім разів, нам необхідно в 10 разів, з урахуванням демографії, підняти продуктивність. На жаль, у класичних секторах це неможливо.
Тому зміна технологічного укладу економіки — одне з основних завдань. Загалом кажучи, майбутнє України — це дійсно центр світової продовольчої безпеки, тому що населення буде зростати, а екологія і глобальне потепління призведуть до того, що в світі виробництво продуктів харчування буде знижуватися. І тут одна з точок зростання української економіки — прагнення стати центром світової продовольчої безпеки.
До 2030 року попит на електроенергію зросте вдвічі. Якщо ми не будемо розвивати свої потужності, то нам доведеться імпортувати електроенергію звично з Росії. Це ще один елемент європейської енергетичної безпеки. Тому якщо спробувати одним словом сформулювати, яка ідея забезпечить Україні прорив у майбутнє, то це безпека.