До ідеї блокади Криму, так само як і до ідеї блокади окупованих територій, я ставлюся дуже добре. Але це має дуже мало спільного з пікетами на Чонгарі, що зупинили вантажний транспорт. Адже залізниця продовжує спокійно собі працювати, я вже не кажу про об'їзні дороги, якими контрабандні фури завжди їздили.
Це акція, що покликана привернути увагу світу до кримчан? Вона стихійна? Чи хтось думав, як її розвивати, у що вона виллється? А яка реакція офіційної влади, адже в інших випадках вона реагує миттєво? Чому безслідно і безсовісно затихла тема контрабанди на Сході, як раніше - тема бурштину? Там домовилися, а тут - ще ні?
У мене недобре відчуття, що патріотичні пориви та відчай переселенців у результаті знову використають у корисливих цілях.
І все це відбувається під час так званого перемир'я, яке насправді є поразкою у війні, з втратою територій і загибеллю тисяч людей. Нас розміняли. Всі це розуміють. Люди вимагають від влади не словоблуддя, а слів правди, яку вони й самі знають.
Незважаючи на пікети, залізниця продовжує справно працюватиУ нас зрада Ради 31 серпня, нові жертви, політичні репресії, передвиборні скандали, виборче правосуддя, кров Майдану волає про помсту - ніхто не покараний – і якраз у цей час відбувається несподіваний сплеск патріотизму на кримському напрямку. Я не вірю у випадковості. Їх буває тільки два види - дурна і добре підготована. У питанні блокади Криму я не бачу ознак хорошої підготовки.