Тему статусу російської мови порушував і Леонід Кучма ще в 1994 році, і Віктор Янукович у 2004 році. Інша справа – різниця між їхніми обіцянками і тим, що вони робили, ставши президентами. Наприклад, Кучма в результаті проводив зважену мовну політику. Йшлося про м'яку українізацію: помірну та гнучку. Деякі критикували його за те, що він не дотримався обіцянок, які могли б розхитати ситуацію, а навпаки – діяв у результаті в правильному напрямку.
На жаль, у Януковича ситуація вийшла гірше. Мовну тему використовували в 2004 році, і вже менше в 2010-му – тоді більший акцент був на соціальних питаннях. Але все ж нехай побічно, але мова залишалася головною темою, яку активно використовували для мобілізації російськомовних виборців. Тема мови стала темою політичної ідентичності. Партія регіонів непрямо, але досить активно й ефективно позиціонувала себе як партія російськомовних. Пізніше, вже десь у 2007-му і на виборах 2010-го вони, звісно, намагалися розширити свою електоральну базу за рахунок Центральної України. Тому тему мови все-таки не форсували.
Взагалі закон правильний, його потрібно ухвалювати, але діяти гнучкіше і акуратніше. Головна проблема в тому, що регулярне використання мовної теми як політичного інструменту працює на розкол електорату. Однак, я вважаю, що на виборах-2019 мовна тема все ж таки не буде головною. Її, звісно, використовують, зокрема президент, але серед запропонованих законопроектів проголосували за помірний документ – не політтехнологічний.
Зіграли свою роль настрої войовничого патріотизму в Раді
Якби хотіли додати перцю, показати боротьбу «за українську мову», то у президента діяли радикальніше. Тому йдеться про внутрішній конфлікт інтересів. З одного боку, цю тему хочуть використовувати на виборах і показати, що президент чимало зробив для зміцнення позицій української мови, особливо в інформаційній сфері. А з іншого – є розуміння того, що потрібно не нашкодити, не погіршити ситуацію.
Хоча вийшло ризиковано. І тут зіграли свою роль настрої войовничого патріотизму в Раді. Наближення виборів – і президентських, і парламентських – підсилюють ці емоції. Деякі депутати займають цілком щиру ідеологічну позицію – Княжицький та інші. Група досить велика. Інша справа, що вони не зовсім точно розуміють ситуацію в регіонах ризику. Особливо мене хвилює Харків і Одеса.
Є також інший ризик. Хоча політичні сили, які просувають цей закон, спробують використовувати його у своїх електоральних інтересах, волею-неволею вони підіграють прямо протилежному флангу. У тому, що Опозиційний блок, «За життя» та інші мураєви-новинські спробують використовувати закон у своїх інтересах, немає жодних сумнівів. Для них уже існує одна така тема – релігійна: вони борці за збереження Московського патріархату. Тепер, на жаль, додалася ще й мова.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени