Командна робота

Минулий чемпіонат Європи з футболу, що рік тому проходив у Франції, в першу чергу вкарбувався у мою пам’ять завдяки Ісландії. І навіть не в тому річ, що збірна маленької північної країни дійшла до ¼ турніру, впевнено здолавши родоначальників футболу, а у  єдності, яка була між командою, її вболівальниками й усім ісландським народом. Уявіть собі: кожен 10-й ісландець приїхав підтримати свою національну збірну до Франції. А ті, хто залишилися вдома, вболівали перед телеекранами – дні матчів збірної Ісландії на ЄВРО офіційно оголосили вихідними. Гру між Угорщиною та Ісландією подивилося 98% населення країни. Кадри підтримки ісландцями своєї команди на матчах та гравців, що дякували за підтримку облетіли всю планету, закохавши у себе щирістю.

Так, Ісландія до своїх всесвітньо знаних символів-візитівок – вулканів, гейзерів, фіордів – додала ще й кращий у Європі рівень фанатської культури. І мова не лише про бойовий клич вікінгів. Адже що довела Ісландія всьому світу своєю поведінкою на Євро? Єдність народу, в першу чергу. Патріотизм, гордість за свою країну. Починаючи від головного гасла “Afram, Island!” (“Вперед, Ісландіє!”) та закінчуючи зовнішнім виглядом фанів – виключно в національних кольорах, включаючи навіть бороду Хугі Гудмундссона, відомого в Ісландії співака й поета – все працювало на ідентифікацію ісландців серед інших європейських вболівальників. Але при цьому залишалася їхня відкритість світу та миролюбність. До речі, слово “файєр” не знайоме ісландцю, а бійки після матчів взагалі не про них.

Як на мене, секрет успіху ісландців у спільній меті, що виходить далеко за межі рахунку на табло чи місці в турнірній таблиці. Ця мета більш масштабна, глобальна, стратегічна, навіть національна – презентація себе як народу в світі.

Україні сьогодні дуже не вистачає такої презентації. Почати хоч б з Європи. І футбол як гра, що об’єднує мільйони українців, – прекрасна платформа для цього.

Ми, українці, завзяті фанати. Винахідливі, креативні, відкриті та дружні. Саме це ми маємо презентувати світу. Імідж країни творить її народ. 2017-й рік національна збірна України з футболу проводить здебільшого на виїзних матчах – наш обов’язок підтримувати її завжди й всюди. А ще це можливість розповісти про себе світу. Що саме? Вирішувати нам самим.

Понад дві тисячі українських вболівальників вже побували цього року в Хорватії та Фінляндії. Наші фанати вразили мешканців обох країн своєю відданістю національній команді – підтримка української збірної була однаково сильною як під час поразки в Загребі, так і після перемоги в Тампере, а спів українців на трибунах було добре чути навіть через кричалки хорватів, не кажучи вже про те, що фінський стадіон взагалі сприймався як український. А ще ми здивували європейців своєю доброзичливістю – вболівальники з України привезли подарунки для знедолених дітей та ініціювали товариські ігри з фанатами країн-суперниць. Про українців писала вся місцева преса. Тож перші кроки зроблено. Та головне – ми надихнули самі себе, своїх знайомих, друзів. Заставили повірити в себе – українці (кожен з нас) самостійно можуть змінювати імідж своєї країни на краще, й у нас це виходить ефективніше, ніж у політиків і дипломатів. Ми отримали такий внутрішньо потрібний і важливий для нас психологічний посил.

Як українець я вважаю, що такі проекти вкрай необхідні Україні. Як бізнесмен я долучаюся до їхньої реалізації, бо вірю, що висока культура вболівання – шлях до перемоги не лише нашої збірної, а й народу та держави.

На початку вересня українська команда зіграє два матчі. З турками в Харкові – сподіваюся, що рідні стіни (а це перша в цьому році гра наших на Батьківщині) та шалена підтримка фанатів посприяють тріумфу України. Другий – волею долі, якраз з ісландцями на їхній землі. Незважаючи на важливість результату цієї гри для обох збірних , звичайно, найбільше очікувань якраз до фанатів та їхнього перформансу на підтримку команд та своїх країн.

Немає сумнівів, що ісландці вразять нас, проте їхній козир відомий – команда з 12 гравців на полі. В українців ж є шанс врахувати це й здивувати. Побачимо на стадіоні. Скажу, лише, що на матч в Ісландію фани “Вірні збірній” летять одним літаком з національною збірною. Вперше в нашій та й європейській історії футболісти, тренери, технічний колектив, вболівальники – всі разом. Справжня командна робота починається не на полі, а задовго до виходу на нього.

Українці точно знають це, бо наша мета не просто рахунок гри.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 25 серпня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени