Днями в британському виданні Financial Times вийшла стаття філософа та історика Юваля Ноя Харарі з промовистою назвою «Чому Україна перемагає у війні». Це доволі свіжий погляд на поточний перебіг війни Росії проти України від одного з найкращих військових істориків світу. В той час як багато експертів заявляють, що війна перебуває у стадії «технічної нічиєї», Юваль Ной Харарі наполягає: «Всупереч російській пропаганді, Україна наразі перемагає».
Автор аналізує події не в перспективі минулих тижнів, як це робить більшість експертів, а в перспективі років, починаючи з початку повномасштабного вторгнення. Він звертає увагу на очевидні речі, про які всі знають, але «не звертають уваги». Не секрет же, що у 2025 році, ціною близько 300 тисяч убитих і поранених, росармія зуміла захопити лише вузьку смужку прикордонної зони, що становить близько 0,6% від загальної території України. Не секрет же, що в серпні 2025 року Росія контролювала менше української території, ніж у серпні 2022 року.
Але найбільший наш здобуток полягає в зміцненні нації
Історик погоджується зі словами австралійського військового експерта Міка Раяна: «Якби США, через три роки після вторгнення в Ірак, контролювали лише 20% країни, маючи мільйон втрат — це навряд чи назвали б перемогою». Для західного світу мільйонні втрати особового складу — немислимий показник, який не може асоціюватися з перемогою при будь-якому розвитку ситуації. А от фантастична стійкість українців — може і, по суті, є Перемогою.
Парадоксально, що в той час, як у нас усе менше говорять про Перемогу, для західного світу вона стає, скажімо так, більш помітною. Імовірно, це пов’язане з тим, що велике бачиться на відстані. Зрештою, Захід не може не розуміти, що між європейськими столицями і російською ордою є лише одне потужне військо — українське. Це не зухвала заява, а елементарна арифметика: армії найбільших держав Європейського Союзу (Франції, Німеччини, Польщі) складають максимум 200 тис. осіб, тоді як Сили Оборони України це близько мільйона людей. Плюс — величезний досвід сучасної війни.
Але найбільший наш здобуток полягає в зміцненні нації. Харарі підкреслює, що перемагає не той, хто захоплює більше територій, руйнує більше міст або вбиває більше людей. Її виграє той, хто досягає своїх політичних цілей. А головну мету Путіна — знищення української нації — провалено. Пам’ять про російське вторгнення, про подвиги та жертви українців буде живити український національний епос ще багато поколінь.
Звісно ж, ми не збираємось зупинятись на досягнутому. Як би не розвивалась ситуація в короткостроковій перспективі, в довгостроковій людство позбудеться страшної хвороби під назвою «рашизм». Ми щодня працюємо над цим, щодня здобуваємо маленьку перемогу, що є частиною великої Перемоги. Слава Україні!
Текст опубліковано з дозволу автора