В понеділок увечері у мене була запланована зустріч з директором Директорату медичних послуг МОЗ Оксаною Сухоруковою. Коли я прийшла в призначений час, Оксана відписалась, що її звільняють, і вона не зможе зі мною зустрітися через гучне засідання.
Уже з опублікованої стенограми наради стало зрозуміло, що багатостраждальний МОЗ в ці дні — лінія фронту реформи держслужби з системними наслідками для всіх інших міністерств. З далекосяжними висновками про дозволеність політичного тиску і нівелювання колосальних зусиль і інвестицій у те, щоб держслужба стала більш компетентною, державна політика — більш послідовною, а державні службовці — більш професійними.
Найбільшою помилкою буде знецінити вже пройдений Кабміном та іншими міністерствами шлях, щоб створити з міністерств професійні команди, які не схильні до політичної турбулентності. Щоб замість хаотичних спроб хоч чимось запам’ятатися в історії, як це відбувалося раніше за кругообігу міністрів на рік-другий, політику можна було будувати більш довгостроково, розвивати сфери з більшою послідовністю і систематичністю.
Медицина і охорона здоров’я потребують системного і професійного підходу, якісної зміни людей і принципів та глибокого переформатування правил гри. А робота з медиками вимагає неймовірної витримки, наполегливості та сміливості. Мені з міліціонерами було простіше працювати, ніж з медиками.
Незважаючи на те, що за часів Супрун було багато різних перекосів і помилок, хлопці зробили те, що за часів походів Богатирьової в Луї Віттон у робочий час здавалося неможливим. І за часів інших міністрів, теж:
— вони освіжили кадровий склад міністерства, і з музею старих корупційних вовків і вовчиць МОЗ перетворили на команду дуже жвавих і принципових пінгвінів. Саме так їх прозвали на вході служителі старих корупційних порядків.
— вони зробили вдалу спробу переформатувати систему збиткових і заплутаних зв’язків між пацієнтом, лікарем, лікарнею, місцевою владою і міністерством. І їм багато чого вдалося. Не все, але багато.
— вони задали безпрецедентну планку в комунікаційних стандартах реформ, навчилися говорити про складні речі зрозумілою мовою. Вони були серед найкращих, якщо не найкращими, в комунікації своїх дій, логіки, тактики і стратегії. І вони стали зрозумілі для середньостатистичного громадянина.
— вони стали прикладом стійкості і завзятості — як горіти ідеєю і мріяти, і як ці мрії перетворювати на документи і дії, протистоячи навіть найбільш консервативним мастодонтам галузі.
— їм вдалося сформувати кістяк сильної команди і не перетворитися на міністерське гніздечко змій так, як це іноді буває в інших структурах. Це велика цінність і рідкість в умовах українського держуправління.
Саме завдяки цій команді була створена НСЗУ, яка опублікувала нові стандарти надання допомоги. І найбільшою радістю для мене стало включення вимог до відкритості реанімації в держстандарт. А це — важливий крок інституціоналізації людяності в практиці українських реанімацій.
Хочу подякувати команді МОЗ (чия доля зараз висить у повітрі) за те, що і в.о. міністра Супрун, і члени команди відгукувалися і намагалися бути корисними, коли мова йшла про відкриті реанімації: вони знаходили час і сили допомагати нам у роботі над відкритістю реанімації; вони провели чудову комунікаційну роботу щодо важливості відкритих реанімацій; вони дивилися в корінь проблем і шукали довгострокові рішення замість короткострокового або популістського латання дірок.
Я хочу вірити в те, що здоровий глузд візьме гору. Що ручне управління і політична доцільність позбуватися від інакомислячих піде в небуття. І що держслужба разом з політичною елітою країни буде флагманом змін і носієм нової якості культури взаємодії та прийняття зважених поінформованих рішень.
Я хочу прозорості і зрозумілості в стосунках з медициною. І хочу, щоб людям, які вміють їх привносити, дали закінчити розпочате.
Ну, а пінгвіни з яйцями, знаєте, приречені на результат. Їх стійкості і турботі про майбутнє в жорстких умовах Антарктики можна повчитися. Адже після суворої зими завжди настає потепління.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ