Коли дизайн відпочиває

Словенія — центр креативних рішень промислової Європи. На цей результат вона працювала з середини 1960‑х. І ось що з цього виходить

Олександр Пасховер

Знайомтесь, це Роберт Лешник. Від нього залежить, який вигляд матиме ваш автомобіль. Якщо, звісно, ви надаєте перевагу Volkswagen або Kia, а ще краще — Mercedes. Саме цей словенський дизайнер причетний до моделювання екстер’єру та інтер’єру багатьох моделей німецького та корейського концернів.

До 2006‑го він вісім років керував роботами Volkswagen і таким чином допоміг викристалізуватися обличчю деяких популярних легковиків VW, як-от кабріолет VW Eos. Але тепер марно шукати слід Лешника в народному автомобілі або навіть в компанії Кia Motors, де він працював близько року. З 2009‑го він — провідний інтер’єрщик в компанії Mercedes-Benz, а віднедавна відповідає і за екстер’єр, тобто за форми та пропорції усіх легковиків — класів від А до S.

Свою любов до форм, а вже потім до змісту 45‑річний словенський автодизайнер пояснив в інтерв’ю коротким екскурсом у приватну історію. “Ще юнаком я мав стареньку і жахливу машину — Yugo 55. Але вона була моя. І я був щасливий мити її руками”. Лешник відчув, що він не один. Чимало таких автомобільних фанатів хочуть мацати свою тачку, розглядати її закоханими очима. Інакше кажучи, автомобіль — це розкіш, що потребує гарної огранки.

А ось другий герой словенського дизайну — чарівна Ніка Зупанц. Вона знає все про вінтажний інтер’єр меблів у стилі а-ля 50‑ті з еротичним перчиком сучасності. Дев’ять років тому Ніка розробила настільну лампу Lolita для нідерландського бренду Moooi. Це був вдалий дебют дизайнерки. Аудиторії сподобалась фривольна “лямпа” з абажуром, що нагадує дівочий чепець. Одна з реплік лампи Lolita тепер красується в передмісті Цюриха (Швейцарія), в новому готелі Autograph Collection мережі Marriott з казковим інтер’єром.

Зупанц також розробила чудові меблі — крісла, стільці, дивани з серії Stay, Sé, що тепер доповнюють паризькі інтер’єри класу luxury. У 2015 році керамічний малюк Oh, baby від словенки Зупанц став експонатом виставки ANIMAlità в Музеї дизайну Трієнналє (Мілан, Італія).

І так по всьому світу. Ну і для рівноваги декілька слів про третього персонажа зі світу словенського креативу — Лука Зайца. У 35‑річного дизайнера вишукане почуття гумору, що відображається як в його різноманітних меблевих моделях, дитячих іграшках і, безперечно, в зразках графічного дизайну. Він бавиться не лише формами та кольорами, а й словами. “Під час навчання я почув слово, написане помаранчевим кольором,— розповідає він про себе.— Влітку 2008‑го я зустрів милу дівчину на майстер-класі, яка сказала мені слова, написані синім кольором”. Певно, тільки такі ж захоплені митці, як Зайц, можуть зрозуміти цю гру слів. Але повіримо йому на слово: наші слова кольорові, навіть ті, що ми проговорюємо, не кажучи вже про ті, що ми пишемо, малюємо.

До речі, зверніть увагу, яким кольором ви розмовляєте з друзями, родиною, колегами по роботі та офіціантом в кав’ярні, що приніс холодне еспресо. Ось таке барвисте наше життя.

Дотого як стати глобальними гравцями на креативних ринках світу, і Лешник, і Зупанц, і Зайц проходили свої перші університети в Академії художнього мистецтва та дизайну в Любляні. А це не просто така собі другорядна наука, а унікальна фішка словенського стилю, що вже понад 50 років є магнітом для всього креативного світу.

Національний музей архітектури та дизайну, що розмістився у Любляні, є одним з найстаріших подібних музеїв в Європі. Цього року йому виповнюється 45. Музей зібрав великі колекції об’єктів, ескізів, моделей споруд, меблів, інструментів, плакатів, фотографій, упаковок, примірників річних звітів, календарів.

Колекція з 9 тис. одиниць всякої всячини. Тут зібрані майже всі видатні словенські художники, архітектори та дизайнери XX століття, а також митці близького та далекого зарубіжжя. Музей пишається вишуканими мікрофонами, магнітофонами, навіть осцилографами та іншими електронними приладами, що були розроблені Марком Турком, дизайнером в сфері електроакустики.

В такій естетиці неважко випестувати нове покоління промисловців, дизайнерів, архітекторів та інших креативних людей, що роблять світ таким, яким ми його бачимо. Чи краще сказати таким, яким його бачать вони.

Але не лише за допомогою Музею архітектури та дизайну Словенія притягує до себе все красиве та живе, що виникає в світі креативу. Є ще один люблянський магніт — Biennial of Industrial Design — (BIO; Бієнале індустріального дизайну). У травні цього року відбудеться черговий, 25‑й тур заходу.

BIO — це міжнародна платформа в Любляні, заснована в далекому 1964 році. Це перший в Європі спеціалізований майданчик вибухового дизайну. За ці 53 роки на очах BIO в буквальному сенсі змінювався екстер’єр світу. Учасники бієнале здебільшого його і змінювали. Ана Кунтаріч, піар-менеджер Музею архітектури та дизайну, розповідає НВ, що спочатку концепт BIO був у візуальному порівнянні продуктів широкого вжитку Східної та Західної Європи. Адже в Югославії ще в ті роки була унікальна можливість мати спільний майданчик двох систем, між якими стояв ідеологічний, політичний мур розміром з Берлінську стіну.

У 1970‑х, а ще більше у 1980‑х BIO почав збирати взірці промислового дизайну світу. Відтоді тут з’явилися такі гучні імена, як японський індустріальний дизайнер-мінімаліст Наото Фукасава, розробник побутової техніки італієць Марк Зануссі. Porsche Design Studio, Siemens, Elektrolux, Zanotta, Pininfarina, IKEA — жодна з цих компаній не пройшла повз словенську BIO.

Кунтаріч уточнює, що в 1990‑х, з початком розпаду Югославії, актуальність BIO відійшла на другий план. Але вже з 2000‑х, особливо після вступу Словенії до ЄС, бієнале набрав нової сили. Промисловий дизайн світу, принаймні Старого Світу, отримав свою Мекку.

В жовтні 2006‑го, під час BIO XX, тут було зібрано понад 350 експонатів дизайнерів з 17 країн, серед яких третина — словенські здобутки. На BIO XXI вже було виставлено 421 роботу. До того ж вперше з’явилась можливість проводити онлайн-реєстрацію.

У 2012‑му BIO в передчутті змін зробив акцент на дизайнерських міжгалузевих взаєминах. Йдеться про перетин культур з комерцією, дрібного ремісництва з великою промисловістю, цифровими технологіями та глобальним світом. Тоді BIO перемістив увагу з демонстрації кінцевого продукту на сам процес, естетику, механіку його створення.

Вже у 2014‑му формат BIO-50 змінився ще більше. В конкурсі взяли участь близько 600 дизайнерів з 56 країн. Комісія обрала 120 найдостойніших, що поділилися на 11 груп: 1. Доступне життя; 2 Познайомся зі своєю їжею; 3. Суспільна вода — суспільний простір; 4. Пішки містом; 5. Приховані ремесла; 6. Індустрія моди; 7. Злам побутової техніки; 8. Нанотуризм; 9. Блоки двигунів; 10. Спостереження за всесвітом; 11. Проектування життя. Чимало проектів, задуманих в BIO-50, презентують і під час чергового бієнале, що триватиме в Любляні з 25 травня по 29 жовтня 2017 року.

Тут можна буде зустріти і новинки, каже Кунтаріч. Вона розповідає, що тренд сучасності полягає в тому, що чимало дизайнерів полишають великі міста “для інших контекстів та умов роботи”. “Це абсолютно нове явище,— каже Кунтаріч.— Молоді, проінформовані вільні люди, які виросли в сучасній, міській моделі, привезуть свої цінності в позаміські простори”.

Таким чином, BIO-25 презентуватиме результати розробок в семи різних локаціях Словенії. Цього разу в роботах дизайнерів інтер’єрів, екстер’єрів, графіки домінуватимуть мотиви різнобарвної природи Словенії — її печери, гори, ліси, поля, зруйновані часом замки, фортеці тощо. Надихатимуть митців мальовничі ландшафти Балкан. Чому саме словенці стоять в авангарді дизайнерської думки? Чому саме Словенія стає кузнею кадрів для естетичних та практичних рішень в різних індустріях? Для цього є чимало причин.

Вже згадана на початку статті Ніка Зупанц каже, що дизайн — інтернаціональна професія, і неважливо, звідки ти. “Я могла б жити де завгодно і все одно робила б те, що роблю тепер”. Це не 100% так. Чималу роль у випестуванні креативних дизайнерів відіграють такі фактори, як особисті свободи. В атмосфері політичного, суспільного авторитаризму народжується хіба що дизайн кулемету. Достатньо подивитися на радянську естетику міст, сіл, автопрому, моди тощо. Друга важлива складова — це естетика, що оточує тебе. У спальному районі Маріуполя чи Полтави креативна думка розбивається о краєвиди іржавих труб чи недобудов.

Не менш важливий чинник для створення креативного інкубатора те, що маленька Словенія шукає своє місце в глобальному світі. І здається, вона його знайшла. Ще одна важлива причина для вдосконалення індустріальної естетики — це розвиток індустрії, що виробляє продукцію з доданою вартістю, а не задовольняється лише сировинними ринками. В Словенії цим все — Слава капіталізму. Ще декілька важливих чинників для розвитку креативної думки називає Анже Єреб, виконавчий креативний директор BBDO Україна. Вони розгорнуто описані на наступній сторінці цього додатку.