«Бахмут — фетиш і пастка для росіян». Військовий експерт розповів, де, коли і як почне наступати українська армія

Тобто сіра зона не належить ані росіянам, ані поки що Україні. Але це демонструє те, що їм вже не вистачає ресурсу. До того ж під Кремінною є дуже цікава локація — Лисичансько-Сєвєродонецька міська агломерації, біля якої знаходиться населений пункт Білогорівка — дуже зручний трамплін для подальшого контрнаступу саме в бік Лисичанська та Сєвєродонецька. Росіяни зараз намагаються постійно атакувати Білогорівку. Але це мені нагадує саме ту ситуацію, яка відбувалася між Балаклеєю та Гусарівкою на Харківщині.

Взагалі мені Луганщина дуже нагадує зараз саме Харківщину на початку масштабного контрнаступу, — за розміщенням основної логістичної артерії, наприклад. Як це було на Харківщині від Великого Бурлука до Ізюма, зараз це Сватове і Кремінна. Тобто, якщо логістична артерія перерізається, то не працює логістика окупантів. І траса Р66, яка зараз на Луганщині між Сватове та Кремінна, вже перерізана ЗСУ. Тобто сам процес звільнення буде найближчим часом відбуватися саме за таким сценарієм.

— Але якщо подивитися на карту, траса Р66 не перерізана, а під вогневим контролем?

— Під вогневим контролем вона досить давно. А ось саме з району Кармазинівки вона фактично перерізана. Чим це важливо? Це повністю нівелює можливість вільного безпечного сполучення між Сватовим та Кремінною. З Кремінної йде фактично зв’язок з Рубіжним, Сєвєродонецьком, Лисичанськом і т. д. А звідти вже йде на Луганщину. Якщо найближчим часом з Білогорівки в якості дуже зручного трампліну буде відбуватися комбінований контрнаступ на Кремінну, ми можемо казати про те, що ця південно-західна локація дуже швидко посиплеться.

Тому що від Сватового до Старобільська [північ Луганщини, на схід від Сватове] нема повноцінних ефективних захисних ліній. Єдиний населений пункт, який більш-менш може якось загальмувати оце просування — Містки.

До того ж для росіян не дуже сприятливі умови на Луганщині: низькі температури, вони погано підготувалися до ведення бойових дій в зимовий період. Деморалізація через погодний фактор, зараз буде ускладнення логістики, проблема в паливно-мастильних матеріалах, деякому обладнанні тощо. Фактично і велика кількість санітарних втрат через обмороження. Вже є приклади, що вони почали нести великі втрати серед своїх підрозділів через обмороження. Наприклад, в Луганській обласній лікарні знаходиться велика кількість «300-х» саме з обмороженнями. Відсоток їх зростає. В Алчевськ та Новосвітловку вони вивозять зеків з обмороженнями. Через те, що вони не можуть достатньо ефективно надавати медичну допомогу, це закінчується в більшості випадків ампутаціями.

— ЗСУ впритул підійшли до Сватового. Якщо наші сили вийдуть на Нижню Дуванку (північніше), то саме Сватове буде в оперативному оточенні?

— Так, якщо ми зможемо з північного напрямку — саме Нижня Дуванка — перерізати їм логістику фактично з Троїцьким (майже на кордоні з РФ), то Сватове буде повністю блоковане. Вони не будуть мати з півдня можливості здійснювати логістику, отримувати сили та засоби, та з півночі, як зараз через Троїцьке та Нижню Дуванку. Старобільськ — це не найкращий варіант. Ось тому Сватове може в цьому випадку опинитися в умовах оперативного оточення і саме це буде змушувати росіян тікати до Старобільська. Утримувати це місто буде не вигідно та нелогічно.

— Після харківського прориву окупантам вдалося зупинити наш наступ за рахунок «мобіків» і частин з херсонського напрямку, — ними наситили першу лінію оборони?

— Так, передислокують. Коли тікали саме з Харківщини, теж намагалися якось зупинити наш контрнаступ в цій локації. А зараз, після втечі з правобережної Херсонщини, вони також починають розподіляти цей ресурс. І ще це збіглося з їх частковою мобілізацією. Це також дало їм ресурс, щоб кількісно загальмувати наше просунення. Але той, хто поспішає, програє. Жодний наш контрнаступ не відбувався якось спонтанно, кожен заздалегідь готувався. Контрнаступ — тижні, місяці підготовки, формування умов для того, щоб зломити оборону і звільнити велику кількість територій. Саме зараз на Луганщині ми спостерігаємо цей процес, який спостерігали декілька місяців на Харківщині, на правобережній Херсонщині. Знищення ліній оборони, їх позицій, складів з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, пунктів управління, командних пунктів тощо. Фактично це комбіновано все знищується. Після того, як нівелюється їх потенціал в обороні, який вже не першої якості, тоді починається контрнаступ.

— Про те, що багато окупантів знаходиться в лікарнях, пишуть і місцеві з Луганська. А ще розгортаються додаткові польові госпіталі. Це каже про досить високий рівень бойових дій, про які ми не дуже багато чуємо?

— Так, Генштаб ЗСУ кожного дня повідомляє про втрати російських окупантів. І ми бачимо, що вони досить серйозні, саме «200-ті» (вбиті). А скільки «300-х» (поранених)? Також ця кількість не менша. Отже, бойові дії на досить високому рівні продовжують відбуватися дуже активно.

— Поговорімо про Бахмут. Я спілкувався з бійцями, які там знаходяться. Там наразі, як і два тижні тому, дуже важка ситуація, багато ворожих атак — до десяти на добу. Окупанти доволі вдало змінюють тактику, постійно кидають зеків. Що зараз відбувається там, на ваш погляд?

— Там дуже складна ситуація з початку їхніх наступальних дій. Росіяни не зменшують свій тиск. Для них це ідея фікс, фетиш — захопити цей населений пункт. Вони здатні нівелювати навіть весь свій артилерійський потенціал. Саме там сконцентрована максимальна кількість їх артилерії і забезпечення боєкомплектом, аби вони мали змогу реалізувати тактику «вогневого валу». Це важко тактично і стратегічно пояснити, якщо тільки не зробити припущення, що їм вигідно зараз окупувати це місто, щоб зменшити вогневий тиск вже в тил Донеччини.

Можливо, це для них є пріоритет. А для ЗСУ це тактика пастки. Вони стягнули великий ресурс російських окупантів біля невеличкого міста. Там витрачається ресурс першого армійського корпусу і другого армійського корпусу так званих «ЛНР» та «ДНР», ПВК Вагнер, Ліга. Туди відправляють арту підрозділів Центрального військового округу.

Навіть тих чмобіків, які зараз знаходиться в Білорусі, можуть після навчання відправити під Бахмут. Тобто концентрація величезна, кількість ресурсу вже більше, ніж півроку назад, з результатом сумнівної якості. А цей ресурс міг бути використаний в зовсім інших напрямках. Його могли відправити, наприклад, на підсилення правобережної Херсонщини, для відновлення штурмових наступальних дій на Харків або інші якісь напрямки (Запоріжжя, Кривий Ріг).

— З нашого напрямку теж втрати. Виникає аналогія з обороною Сєвєродонецька — ми довго стояли, та виснажили наступальний потенціал ворога.

— Це війна. Так, ми можемо порівнювати навіть з Сєвєродонецьком. Скажу навіть більше: ми кожне місто, в якому можна тримати оборону, дійсно тримали настільки, наскільки це було можливо, аби максимально блокувати, гальмувати просування російських окупантів та зменшувати їх потенціал, ресурс. Ця тактика цілком та повністю себе виправдала.

Російська армія зараз вже не в тому вигляді, в якому вона була станом на 24 лютого. Це вже жалюгідне видовище, яке може вбивати, кидати тисячі своїх військовослужбовців на знищення. Це війна на виснаження. Для того, щоб захопити хоча б якійсь населений пункт, росіянам доводиться витрачати величезну кількість своїх батальйонно-тактичних груп [БТГ, налічує 600−700 солдат і техніку] просто в м’ясорубку. Коли вони форсували Сіверський Донець, то за 24 години знищили свою батальйонно-тактичну групу під вогнем ЗСУ. Фактично ця історія продовжується і далі.

— Бійці з Бахмутського напрямку мені розповідали, що дуже багато втрат «чмобіків», які, згідно з радіоперехопленнями, розповідають: під обстрілами зникають цілі взводи.

— Так, це пов’язано з тим, що «чмобіків» відправляють в зону бойових дій без якоїсь достатньої підготовки, — навіть, базової: як себе вести під час обстрілу ствольної артилерії, реактивної артилерії або банального мінометного обстрілу. Тому таке прискорене знищення людського потенціалу.

— Дуже показове положення біля Павлівки, що неподалік від Донецька, на південний захід від нього. Росіяни багато казали, про те, що захопили її, — там було вбито ціли підрозділи з Далекого Сходу. Але насправді захопити Павлівку все одно не змогли. Вони не мають змоги наступати в інших частинах фронту, окрім Бахмута?

— Росіяни зібрали п’ять батальйонно-тактичних груп для того, щоб здійснити епічний ривок на Вугледар [поруч з Павлівкою]. Їм треба було пройти саме Павлівку і саме там ці підрозділи — п’ять БТГ — втратили свою боєздатність, тобто мали втрати 50−60%. Епічний ривок на Вугледар не вдався, а російська артилерія чомусь обстрілює Павлівку. А тому, що там цих російських військ немає.

— Павлівка — невелике село на 2500 людей. Я бачив багато відео, як росіяни наступають: кидають на штурм велику кількість мобілізованих.

— Вони вже давно втратили свій наступальний потенціал. Приклад — російська 155-я окрема гвардійська бригада морська піхота біля Павлівки: було 5 БТГ більш-менш укомплектованих. Вже їх нема, треба їх комплектувати «чмобіками». Це підрозділи, які фактично формувалися на професійній основі. Комплектація «чмобіками» зараз відбувається майже усюди, але «чмобік» — не професійний потенціал, який може надавати якийсь ефект наступу.

Більш того, наступальні та оборонні дії російські окупанти можуть реалізовувати виключно тоді, коли вони мають підтримку артилерії. Вони на сьогодні не мають підтримки артилерії такої, якої потребують — від 50 до 70 тис. пострілів на добу в наступі та від 30 до 40 тис. в обороні. Сьогодні середньостатистична кількість пострілів по лінії фронту — 20 тис. Вони не тільки не можуть повноцінно наступати, а й навіть вести оборонні дії. Якщо казати про ці 20 тисяч, то вони сконцентровані в більшості своїй саме на локаціях, про які ми говорили: Бахмут, Авдіївка, Вугледар. Інші напрямки — менша кількість.

— Які будуть дії ЗСУ взимку?

— Я більш ніж впевнений, що будуть достатньо активні та контрнаступальні дії в зимовий період. Скажу так: не виключаю навіть того, що до кінця грудня цього року ЗСУ зможуть розпочати більш активні дії на Луганщині в районі Кремінної та Сватове. Перший квартал 2023 року вже не тільки на Луганщині будуть відбуватися дії, а навіть на південному плацдармі. Я не виключаю, що у Запорізькій області або на лівобережній Херсонщині може відбуватися просування лінії фронту на південь. Тобто ми кажемо про формування достатніх умов в зимовий період та активізацію в якійсь операційній зоні саме в зимовий період.

— Як відбувається постачання зброї до України? Чого чекати? Чи відбувається щось, чого ми не бачимо?

— Ми зараз отримуємо перші партії обіцяних нам середньоброньованих бронетранспортерів М1117, — 250 одиниць, які на сьогодні одні з найкращих в цьому класі. Вони будуть дуже корисними саме під час штурмових дій і контрнаступу. Також артилерія постійно надходить до України: італійські гаубиці FH 70. Знаємо, що буде відправлятися артилерія від Німеччини — САУ RCH 155 і багато інших.

Так, хотілося б, щоб це відбувалося в іншому темпі, але відправлення — логістичне та бюрократичне питання. Зараз бюрократії значно менше. Але ми отримуємо боєкомплект саме в такому форматі по термінах, що ми не відчуваємо якогось «голоду» від його нестачі. Або не відчуваємо якоїсь проблематики з нестачею тої чи іншої номенклатури колісної або важкої техніки. Постачання зараз стало більш стабільне та може забезпечити більшу ефективність ЗСУ, аніж це було на самому початку війни або у середині.

— Чого очікувати від весни?

— Про весну ще зарано говорити. Побачимо, що буде відбуватися в зимовий період.