21 липня Володимир Путін, відповідаючи на питання російських школярів про те, що він збирається робити, коли піде на пенсію, заявив: «Я ще не вирішив, чи залишу пост президента».
У березні 2018 року Путін знову братиме участь у президентських перегонах і обов’язково переможе. Його рейтинг довіри зараз становить понад 80%, а російська опозиція — давно відсунута на задній план. У разі перемоги Путіна на виборах, його наступний президентський термін завершиться лише в 2024 році. До того моменту йому виповниться 72 роки.
Працюючи ще в 1980-х роках в Радянському Союзі, я бачив, як неможливо було усунути неефективних політичних лідерів від влади. У підсумку це призвело до застою, а потім і краху всієї радянської системи. Чи повториться такий сценарій в сучасній Росії?
Російські аналітики говорять про «колективного Путіна» чи «Політбюро 2.0» — людях із найближчого оточення президента, в чиїх руках зосереджена владаЙди за лідером!
З огляду на проблеми, з якими зараз стикається Москва, зрозуміло, чому Путін не хоче передавати кермо влади наступнику. Світова ціна нафти застрягла на позначці $50 за барель, російська економіка майже припинила зростання. Більш того, Росія як і раніше знаходиться під західними санкціями, введеними після анексії Криму в 2014 році. Втім, до 2024 року проблема пошуку наступника буде знову актуальна.
Конституція РФ вимагає, щоб Путін пішов у відставку після двох президентських термінів поспіль. Але це питання елегантно вирішили ще в 2008 році, коли протеже Путіна прем'єр-міністр Дмитро Медведєв зайняв пост президента. Путін же повернувся на пост глави держави в 2012 році, мабуть, розуміючи, що Медведєв не такий вже хороший в управлінні країною.
Тепер аналітики гадають, чи зможе політичний режим, створений при Путіні, зберегтися після залишення ним посади. Багато хто вважає, що влада настільки сильно зав’язана на Путіні і його оточенні, що інша людина просто не зможе його замінити. На карту поставлено багато. Є ймовірність, що вже на наступний день після того, як залишить посаду нинішній російський лідер, в Кремлі розпочнуться події на кшталт тих, що відбувалися в 90-х роках в Росії.
Тим не менш, важливо пам’ятати, що Путін не глава єдиної правлячої партії, як це було при Радянському Союзі. Російський журналіст Михайло Зигарь порівнює президента РФ з брокером, що врівноважує інтереси конкуруючих кланів — олігархів, регіональних босів, силовиків і технократів. Це і є люди, які колись привели Путіна до влади, і без співпраці з якими в Росії нічого не відбувається.
Там діють свої правила гри. Олігархи тримаються подалі від політики, і таким чином захищені від захоплення їхніх активів державою.
Протягом багатьох років Путін вміло розширював свої повноваження, але і цьому є свої межі. Російські аналітики говорять про «колективного Путіна» або «Політбюро 2.0» — людей з оточення президента, в руках яких зосереджена влада.
Але для того, щоб зайняти своє місце в російській історії - а цього Путін явно жадає - він повинен вирішити проблеми з наступником. Він повинен гарантувати особисту безпеку і багатство Путіна і його оточення. Мабуть, Путін колись обіцяв те ж саме своєму попереднику Борису Єльцину і його сім'ї. Путін також, ймовірно, спочатку «випробує» людину в якості прем'єр-міністра, перш ніж призначити його главою держави. Це той шлях, який російський президент сам пройшов в 1999 році.
Хто наступний?
Дмитро Медведєв, нинішній прем'єр-міністр Росії, навряд чи повернеться на пост президента. Він не дуже популярна фігура. Крім того, він нещодавно став героєм документального фільму-розслідування, знятого лідером опозиції Олексієм Навальним, в якому детально розповідається про особисті багатства Медведєва, в тому числі, про володіння виноградником в Тоскані. З моменту виходу цього фільму на YouTube в березні 2017 року його переглянули понад 23 мільйонів разів, що негативно відбилося на рейтингах Медведєва.
Втім, в Росії є три людини, потенційно здатні стати спадкоємцями Путіна.
Нинішній міністр оборони Сергій Шойгу. Зараз він є другим за популярністю політичним діячем в Росії після Путіна. Але у нього немає досвіду в бізнесі і міжнародній політиці.
Сергій Собянін, мер Москви. Раніше він очолював багату на нафту провінцію Ханти-Мансійськ.
Юрій Трутнєв, колишній губернатор Пермської області і міністр природних ресурсів. В даний час він є заступником прем'єр-міністра, це інтелектуальний і надійний управлінець.
До слова, як Шойгу, так і Собянін — можуть зіткнутися з проблемами через своє походження, оскільки обидва — вихідці з малих етнічних народів. А у багатьох росіян чимало негативних стереотипів про представників етнічних меншин. Це може вплинути на рейтинги.
У будь-якому випадку, Путіну варто якомога швидше створити умови все ж для мирного переходу влади. Це був би найкращий варіант для Росії.
Переклад НВ
Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок theconversation.com. Републікація повної версії тексту заборонена.
Оригінал опублікований на theconversation.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени