СБУ інсценувала вбивство російського журналіста Аркадія Бабченко. Пізніше стало відомо, що він живий
Кілька годин тому в Києві вбили російського журналіста Аркадія Бабченка. Прямо вдома, пострілами в спину.
Я не був знайомий з ним особисто. Він писав колонки для нашого сайту. Завжди гостро, різко, надзвичайно безкомпромісно. Емоційно вивертався навиворіт.
У мене було відчуття, що його робота в Чечні і журналістський досвід закарбували в його ДНК глибоке неприйняття і навіть огиду до російської дійсності в цілому і до російського керівництва, зокрема.
Я можу лише гадати, хто вбив його і за що. І я, звичайно ж, не знаю. Я можу лише аналізувати факти і намагатися вибудувати логічні ланцюжки з чималої кількості гучних і публічних вбивств у Києві й інших неприємних епізодів.
І мені здається, що цей ланцюжок – Павло Шеремет, Денис Вороненко, Аміна Окуева, Аркадій Бабченко. Люди, які, на думку російського керівництва, раніше були пов'язані з Росією і тепер повинні бути публічно страчені за свою відверто антиросійську – і що ще важливіше – проукраїнську позицію. І страчені в Києві – так, щоб всі розуміли – як колишні російські журналісти, які переїхали до Києва, так і відчайдушні українські – що спасіння ворогам не буде. Що в Україні російські спецслужби почуваються настільки ж комфортно, як і у себе вдома. Мовляв, пригасіть запал, друзі.
Англія, Україна? Скрізь дістанемо
Після вбивства Павла Шеремета відомий російський журналіст, який переїхав до Києва і відверто недолюблюює російського президента, розповідав мені, що почав інстинктивно заглядати під дно свого автомобіля перед тим, як його завести. Думаю, на це і розраховано.
Російські ресурси і проросійські сайти в Україні – так-так, такі ще є – вже опублікували новини із загальним посилом, мовляв, в Україні російських опозиціонерів вбивають частіше, ніж в Росії. І на це розраховано теж, мовляв, куди тікати хочете? Англія, Україна? Скрізь дістанемо.
Українські спостерігачі розсипалися в звинуваченнях на адресу українського МВС та інших правоохоронців за те, що не змогли запобігти. Але давайте скажемо прямо: ні МВС, ні інші правоохоронні структури не можуть цьому запобігти. МВС не може приставити тисячі охоронців до російських журналістів-утікачів, громадських діячів, політиків і українських журналістів з різкою антиросійською позицією.
Це не просто вбивства. Це інший тип загрози. Ми маємо справу з терористичною державою. З якою у нас відкриті кордони, безвізовий режим, часто спільна мова, культурна і етнічна схожість, і з якою у нас довгий час були практично спільні спецслужби.
Цю загрозу не можна вирішити, приставивши охоронців до всіх. Її можна вирішити збільшенням витрат на контррозвідку і МВС, переймаючи досвід у США, Британії та Ізраїлю, забезпечуючи жорсткий контроль над кордоном і над усім, що позиціонує себе як російське всередині України.
І проводячи зміни в країні. Настільки глибокі, щоб вони могли забезпечити економічну автономію і безпеку від сусіда, який перетворився на терористичну державу.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени