Шість років минуло. Від інавгурації до інавгурації. Від Болотної – до акції «Він нам не цар». Знаєте, що змінилося? 6 травня 2012 року на Болотній «гвинтили» дорослих молодих людей. 5 травня 2018 року по всій країні розправлялися з дітьми.
Всі, напевно, вже десятки разів бачили ці страшні знімки. І все одно – заплющую очі і знову подумки бачу, як двоє в цивільному ведуть до поліцейського автомобіля маленького хлопчика, руки за спину, ніби особливо небезпечного злочинця. Ось він, символ Росії зразка 2018 року.
Ось ще один негідник у формі, готовий на службі режиму не пощадити навіть дитини, штовхає перед собою худого підлітка, вивернувши йому руку за спину. Навіть не таїться – безсоромна його морда обійшла весь світ, а йому хоч би тобі що.
А ось ще одна жертва охоронців путінської стабільності: цілковита дитина, по-дитячому пухка ще, в окулярах, такий собі «ботанік» зі зворушливим яскраво-жовтим рюкзаком за плечима, як загнаний звір, з виразом жаху на обличчі, намагається рачки утекти від двох «космонавтів» у повному спорядженні – та де там, зараз схоплять і потягнуть.
5 травня 2018 року по всій країні розправлялися з дітьми
Ці – о, ці тягнути й не пускати вміють! Ось уже тягнуть – на ще одній абсолютно пронизливій фотографії – одразу двох, хлопчика і дівчинку, яка вчепилася і ридає, обіймає його, не дає себе з ним розлучити.
А ось крупним планом кований чобіт ОМОНівця припечатує до пітерської бруківки голову ще одного нещасного – слава Богу, видно, що не дитину, але чи так уже це важливо?!
Дивлюся на всю цю підлість і гидоту зі своєї київської далини, і не можу вчергове не згадати: чотири з половиною роки тому, після того, як у ніч з 29 на 30 листопада 2013 року в центрі Києва «слуги порядку» жорстоко розігнали, побили в кров кілька десятків школярів і студентів, які протестували проти відмови екс-президента Януковича, який утік, підписати обіцяну угоду про асоціацію з ЄС, наступного дня на вулицю вийшли дорослі – вийшов увесь Київ.
Вийшли вже не за Євросоюз чи проти Митного союзу з Росією – вийшли за дітей. Вийшли і ті, хто був проти Януковича, і ті, хто раніше був за нього. Вийшли проти влади, яка сміє піднімати руку на нешкідливих хлопчиків і дівчаток. Після цього, насправді, у тієї влади більше не залишалося жодних шансів.
Дорослі люди Росії, агов! Мами і тата, де ж ви? Доки все це зносити будете?
Ну добре, я розумію, що вам начхати, хто вами править уже довше, ніж Брежнєв, і буде правити ще мінімум шість років.
Я розумію, що ви навчилися, як ми колись за часів Брежнєва, жити в паралельній реальності, сховавшись в «екологічну нішу», де, як вам здається, немає ні Путіна, ні його прісних, ні інших гидот сьогоднішнього російського життя, з якими ви звикли миритися або просто їх не помічати.
Але невже ви стерпите ось це – коли б'ють і принижують ваших дітей? Що ще потрібно, щоб ви прокинулися?
Адже росіяни дійсно починають жити «на північ від Кореї», як свідчило найвлучніше з усіх гасел, побачених мною в репортажах з вулиць російських міст у ці травневі дні?
І найсмішніше, що Північна Корея, схоже, от-от почне, образно кажучи, йти назад на південь – семимильними кроками. І тоді росіяни ризикують залишитися зовсім самі у крижаній пустелі.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени