«Бунт у РФ = розвал влади». Інтерв'ю з радником глави МВС Вадимом Денисенком — про зміну Путіна та софт- і хард-варіанти «русского мира»

 — З українського боку багато запитань у різних пабліках: «Агов, росіяни, а що з обличчям?» Вони самі порахували, що якщо щось долетіло до Дягілєво, то і до Москви долетить. Їх це не наштовхне на думку, що тут, напевно, вже пора як із афганцями поводитися — «я вас туда не посылал»?

— Ще рано. Мобілізація та масовані обстріли енергетичної інфраструктури України збіглися в часі. Вони призвели до ефекту, що росіянин сам собі придумав, навіщо це робиться і він говорить: «Мобілізація та обстріли енергетичної інфраструктури прискорять закінчення війни. Вони вирішили, що це і є план Б від [командувача російськими військами в Україні Сергія] Суровікіна, план Б від влади, і влада знає, що вона робить.

У найближчі два-три місяці вони, на жаль, житимуть в ілюзії цього плану Б. Ми розуміємо, що його не існує, його немає взагалі, але лише ближче до початку весни, умовно, в березні до них почне доходити, що ніякого плану Б немає.

Але у російської влади, на жаль, є цей люфт часу, аби придумати, що буде реальним планом Б і як вони будуть далі пояснювати населенню, що у них нічого не виходить і українці не збираються здаватися.

— Втечі озброєних зеків. На території Ростовської області тікає з фронту ще і з кулеметом якийсь «мобілізований» зек, розстрілює кількох поліцейських, а далі засновник ПВК Вагнер Євгеній Пригожин ще і критикує тих поліцейських, які намагалися його затримати. Це ж терор уже на своїй території. Вони не бачать, що таких втеч стане лише більше?

— Вони поки що в це не хочуть вірити. Розум говорить, що так і буде, а сили волі повірити в це немає.

Поки це є не масово, поки це не набрало критичної межі, вони будуть думати, що [стався] поодинокий випадок. Щойно це почнеться відносно масово, у них почнуться зміни в головах. У найближчі два-три місяці вони будуть продовжувати жити в ілюзії, особливо в новорічні свята, які цьому будуть сприяти, тому що на свята людина завжди старається відсторонитися від будь-яких думок, перестати читати, дивитися будь-що, крім комедійних програм. Тому в російської влади ще є цей люфт, думаю, до початку весни.

— У Росії дуже розповсюджена ця міфічна ідеологія АУЕ («арестантский уклад един») — ненависть чи зневага до міліції, поліції, як вони її перейменували. Можливо, вони навпаки братимуть за приклад цього Рембо, як назвав його Пригожин?

— Ні. Що відбулось із мобілізацією? Спочатку був дикий переляк, а потім — повний відкат назад. І ті, хто були проти мобілізації, сказали: «Та ми підтримуємо, все нормально». Навіть абсолютно упороті «ватники», які перебувають на території Російської Федерації, говорять самим собі: «Мобілізація нас оминула — ну і добре. Будемо далі сидіти в телевізорі і будемо далі радіти „величию в телевизоре“».

Вони собі знайшли навіть пояснення, чому вони мають право не йти на війну. І пояснень тут два. Перше: «Буде порядок в армії, буде нормальне забезпечення — я піду». Тому тут є певна перша тріщина в силах російської армії. А другий момент: «Ворог же не біля мого дому. Я на це не підписувався. Будуть біля дому — тоді я візьму автомат і буду захищатися».

Тому зараз говорити про те, що є запит у російському суспільстві на якісь бунти… Я можу вам сказати чітко: його не існує взагалі, от просто не існує.

Якщо ми говоримо про страхи російського суспільства, то їх є насправді два. Перший страх: російська влада за 22 роки, нав’язуючи концепцію «осажденной крепости и вставания с колен», справді пожинають плоди. Росіянин найбільше боїться того, що розвалять його «великую страну», розвалять «величие».

Другий його базовий страх — це страх влади. Він може не погоджуватися зі владою, але водночас він боїться бунтувати, тому що бунт — це і є причина розвалу влади. Росіяни потрапили в капкан, який побудувала їм російська влада. Поки що «глибинний» народ навіть теоретично не готовий до будь-яких виступів, тому що виступ дорівнює розвалу держави, поки що вони до цього не дозріли.

— Тобто, незалежно від того, в якому стані ця країна, розвалити її буде ще страшніше.

— Станом на зараз, це дуже важливий момент.

— Поруч із Росією є Білорусь. Узурпатор Олександр Лукашенко намагається щось нове білорусам показати. Зараз уже смертна кара майорить для чиновників і військових за так звану державну зраду. Це він навіщо робить? Від них навряд чи можна було чекати чогось кардинального, від білорусів.

— Будь-який автократичний режим завжди повинен піднімати ставки своєї автократії. Чи мав він можливість робити все, що завгодно, в цій державі? Мав і має. Але страх того, що з’явиться ще хтось, хто може щось проти нього сказати, завжди присутній у будь-яких автократичних режимах.

Це логіка будь-якої автократії: зупинитись автократія ніколи не може. Щойно вона зупиняється — починає розвалюватися. Тому він змушений придумувати смертну кару, якісь інші речі, вигадувати всілякі ідіотизми. Він буде це робити.

Це робиться не тому, що він чогось не може зробити зараз, а тому, що логіка розвитку страху в будь-якій автократії завжди однакова.

Також, я думаю, що це вигідно і росіянам. Не знаю, хто йому це порадив, але росіянам стовідсотково вигідно подивитися, як це сприйматиме білоруське суспільство, як на це подивляться в Європі. І цей «дамоклів меч» продовжуватиме висіти над росіянами.

У Росії ж теж почалася дискусія щодо смертної кари. Путін заявив, що залишається прихильником того, що «нам не потрібна смертна кара», але всі розуміють, що якщо білоруси на це пішли, то це пробна кулька. Цілком реально, що за пів року і Росія може на це піти. Тому це посилення страху не тільки в самій Білорусі, а і на території Російської Федерації.

— Наскільки реалістичними ви бачите фрази, що до весни Україна може звільнити і Донецьк, і Луганськ, і вже почати якісь дії по звільненню Криму? Весна — це якраз той період, коли вони можуть прокинутись, як ті ведмеді.

— Я не воєнний експерт. Був би дуже радий, якби вдалося це все зробити. Та чи маємо можливості зараз звільнити ці території? Напевно, хай військові експерти говорять.

Я можу сказати щодо російської мобілізації. Насамперед, [у РФ] можна набрати мільйон людей. Питання в тому, як вони будуть воювати і чим будуть воювати. Наскільки я розумію, у росіян зараз є певні проблеми з цілою низкою озброєння. І навіть якщо ми говоримо про артилерійську перевагу, яка була під Сєвєродонецьком, зараз навіть під Бахмутом ми нічого подібного не бачимо. І це, очевидно, пов’язано з багатьма проблемами, які є не лише з логістикою, а і з наявністю тих чи інших озброєнь.

Поки що вони можуть мобілізувати величезну кількість людей, та доти, доки їм не надають зброю інші країни, говорити про те, що вони можуть поставити «під рушницю» ефективно наступні хвилі мобілізації, [не доводиться].

— Є питання, що буде з Росією після української перемоги. Ми останніми днями бачили неймовірний скандал із цими так званими опозиційними ЗМІ Дождь і Медуза, яких позбавили ліцензії. Але вони, з того, що ми бачили, теж найбільше бояться, аби в Росії щось змінилося. Єдине, що вони хотіли би змінити, — це прізвище Путіна на якоїсь іншої людини, але не дай Бог, не чіпайте. Це те утворення, навіть якщо частина з нього виїхала за кордон, з яким немає про що говорити?

— У Росії сьогодні немає іншої ідеології, ніж ідеологія «русского мира». 99% населення живе в ідеології «русского мира». Є просто софт-варіант [Михайла] Ходорковського і [Олексія] Навального, а є хард-варіант Путіна та Пригожина. Але всередині вони між собою особливо не відрізняються: одні більш ліберальні, а інші менш ліберальні.

Я люблю цитату Навального про те, чим відрізняється «русский мир Навального от русского мира Путина»: — «в русский мир Навального все пойдут с радостью и улыбками, а Путин в этот мир загоняет». От і вся різниця.

Втім, зміна Путіна — це все одно буде певна зміна еліт, переформатування можливостей і переформатування найбагатших людей.

Також світ змінюється. Росія перестане бути після цієї війни (як і зараз вона вже перестає бути) одним із полюсів цього світу. Вона перетвориться на сателіта більш впливових держав. Так чи інакше все одно зміни будуть відбуватися. Нам просто потрібно буде з усім світом не повторити помилки 1991 року.

— Сьогодні річниця Біловезької угоди, коли білоруський, український та російський лідери зробили евтаназію Радянському Союзові. 31 рік минув, а Росія все ще намагається знову загнати всіх у Радянський Союз. Без розвалу та тотальної поразки в цій війні вони і ще сотні років могли би так робити?

— Вони це роблять, починаючи з часів Івана Грозного. З часів Івана Грозного у них система влади, система цінностей, розуміння, як будується держава, не змінюється. Суспільний договір по суті не змінюється з часів Івана Грозного.

Тому в цьому випадку ключовою історією є розвал «русского мира» як такого та ідеології «русского мира» як такого. Без цього, звичайно, ми будемо весь час повертатися до того, що ми отримали 2014 року і особливо 24 лютого 2022 року.