Код успіху

Досвід сусідів учить Україну — держпідтримка IT-галузі може перетворитися на цілком відчутні фінансові дивіденди для всієї економіки та високі зарплати для самих програмістів

Тимур Ворона

Досить численна — близько 100 тис. осіб — тусовка професійних програмістів, ще нерозтрачений потенціал радянської технічної освіти та добра інтегрованість до світового аутсорсингу — все це допомагає Україні бути одним із європейських лідерів у галузі IT.

Але все це можна втратити. В країні немає продуманої державної політики підтримки цієї сфери, а вітчизняні програмісти й IT-компанії йдуть за кордон у пошуках найкращих умів.

Поки Україна втрачає, Естонія, Польща і Білорусь знаходять: вони розробляють держпрограми для утримання і залучення IT-фахівців. А для Індії та Ізраїлю високі технології та програмування стали своєрідними держрелігіями. США ж і поготів перетворилися на світовій IT-центр — там в одній точці зійшлися айтішники та бізнесмени, ідеї та гроші.

Україні все складніше знаходити собі місце на цій мапі високотехнологічних країн. Хоча у неї все ще є можливості стати успішною.

Скопіюй і встав собі

Стояти на місці в сучасному світі не можна — це все одно що деградувати. Адже сусіди не дрімають.

Ось, наприклад, крихітна Естонія. Сьогодні вона — один з європейських лідерів із проникнення високих технологій. А ще — мисливець за українськими IT-розробниками: нещодавно в цій балтійській країні розгорнули цілу програму з їхнього хантингу. Потенційних співробітників для естонських IT-компаній шукають за допомогою рекламних оголошень у Фейсбуці та через рекрутингові агентства. Всім їм офіційний Таллінн пропонує спрощену систему отримання виду на проживання. А засновникам стартапів роблять ще один виняток: вони не підпадають під міграційні квоти.

Програму Work in Estonia спонсує держава, бо підтримка та розвиток IT-сектора є головними пріоритетами для уряду Естонії. Щорічно 1% національного бюджету йде на розвиток нових технологій та інформаційного суспільства.

За даними Startup Estonia, державні фонди з 2008 року інвестували в два десятки місцевих стартапів майже €33 млн і вже заробили на чотирьох з них €5 млн. Але справа не тільки в доходах скарбниці: з 2006‑го місцеві IT-компанії, розташовані в зручних для розвитку умовах — відкриття фірми в Естонії потребує 15-20 хвилин, а всю бухгалтерію і звітність бізнес веде в електронному вигляді,— привернули €267 млн інвестицій. Тепер Естонія — № 1 у світі за кількістю стартапів на душу населення.

Зарплати в країні відповідні: за два роки життя і роботи в Таллінні програміст-розробник середнього рівня може виплатити кредит за квартиру.

“Канада, Європа й Ізраїль починали розвивати сектор високих технологій через десятиліття після виникнення [в США] Кремнієвої долини. І добилися успіху завдяки великій державній підтримці",— каже НВ Євген Сисоєв, керівний партнер венчурного фонду Aventures Capital. І додає, що до 100% грошей у венчурних фондах Ізраїлю в 1990‑х і понад 50% грошей у венчурних фондах Канади сьогодні прийшли з держбюджету.

Не дрімають і ближчі сусіди України — білоруси. 2005 року в околицях Мінська влада країни створила новий комплекс під назвою Парк високих технологій. Це особлива економічна зона зі спеціальними податковими пільгами для IT-компаній. Резиденти парку звільнені від податку на прибуток і ПДВ, від офшорних зборів, а також отримують 50%-ву знижку на оренду приміщень під офіси. При цьому зарплати IT-фахівців у Білорусі порівнянні з українськими: так, фахівець-початківець рівня junior може отримувати від $800 на місяць.

IT-галузь підтримують не тільки європейці. В Індії софтверні компанії та стартапи в перші три роки свого існування отримують податкові канікули. Ще вони звільнені від сплати податку на прибуток і різних перевірок. Зареєструвати IT-компанію тут можна за один день за допомогою мобільного додатку. А ліквідація бізнесу обмежена терміном до 90 днів.

Завдяки активній участі держави, частка IT-галузі у ВВП Індії становить 9,5%, а загалом у ній зайнято понад 10 млн працівників. Зараз уряд створює п'ять центрів для стартапів за напрямом інтернет-речей, при цьому як мінімум два з них розташують у сільській місцевості, щоб створювати рішення для розумного землеробства.

Згідно з прогнозами McKinsey, впровадження IT-технологій у межах програми Цифрова Індія і стартапи дозволить збільшити ВВП Індії на $550 млрд у 2025 році.

"Індія почала розвивати IT-галузь на початку цього тисячоліття та лише за 15 років навчилася постачати продукт на глобальні ринки,— розповідає Франк Вольфштайнер, партнер консалтингової компанії ISG.— Індійці зрозуміли, які навички потрібні для міжнародної конкуренції, і зараз навчають цього студентів".

Перша Україна

Михайло Антонович, голова Sigma Software University, впевнений, що Україні варто було б звернути увагу на власних студентів. І як приклад для наслідування використати досвід США. Адже саме технічні виші вотчини дядька Сема очолюють більшість профільних рейтингів, а за студентами Массачусетського технологічного інституту і Стенфорду полюють IT-компанії зі всього світу.

"Українські виші хороші тим, що вчать студентів логічно думати і ставити правильні питання",— каже Антонович. І з сумом додає: при цьому там не розповідають, як працюють сучасні технології. Тому IT-компаніям доводиться перенавчати випускників "під себе", допомагаючи їм отримувати перший комерційний досвід.

За словами голови Sigma Software University, бізнес і система освіти в США — ланки одного ланцюга. Виші знають, які фахівці потрібні IT-компаніям, і випускають студентів під найактуальніші вакансії на ринку праці. "Наша система освіти не змінюється роками, а ректори американських вишів спочатку запитують у бізнесу: "Хто вам потрібен?", а після цього йдуть складати навчальні програми",— розповідає Антонович.

У цьому зв'язку Андрій Пивоваров, керівник навчальних курсів GoIT, називає основні проблеми української вищої освіти: студенти не бачать сенсу у навчанні, їм нудно вчитися, освітній сектор споживає 20% держбюджету, батьки більше цінують сертифікати та дипломи, ніж реальні знання, а більшість випускників вишів були б раді виїхати за кордон.

При цьому до 2020 року, якщо умови в країні будуть оптимальними, кількість IT-фахівців в Україні подвоїться, досягши рівня в 200 тис. "Тому нам час перестати прагнути стати другою Індією або другою Польщею, а намагатися ідентифікувати свої сильні сторони, щоб стати першою Україною",— впевнена Олександра Альхімович з IT-компанії Luxoft.

Гаманці та гаманчики

Україна відстає від країн-лідерів у сфері програмування і за таким важливим параметром, як зарплати IT-фахівців.

Тут, за даними профільного порталу DOU.ua безумовний лідер — США: 2015 року середня зарплата розробника програмного забезпечення там наблизилася до $100 тис. на рік — приблизно $8 тис. на місяць.

У Євросоюзі айтішникам платять трохи менше — на сьогодні середній заробіток європейського програміста становить близько $55 тис. на рік. За даними порталу kv.by, найбільше грошей пропонують у Німеччині, на другому місці по зарплатах перебуває Швейцарія, а замикає трійку лідерів Литва.

А ось в азійських державах, попри бурхливий розвиток інформаційних технологій у найбільших з них, доходи помітно нижчі.

Середньостатистичний китайський програміст отримує лише близько $18 тис. на рік. Щоправда, враховуючи граничну дешевизну оренди житла та мінімальний розмір типових побутових витрат, такий китаєць навряд чи почувається знедоленим.

У світовому центрі аутсорсу — Індії — розробники програм можуть розраховувати на дохід в межах $12 тис. на рік. Ситуація тут подібна до китайської, а тому для місцевого ринку така сума здається солідною. Програмісти в Індії — досить заможні люди, які можуть утримувати цілу сім'ю.

А ось в Японії при досить хорошому окладі — приблизно $40 тис. на рік — програмістам скрутно через дорожнечу життя. Тому місцеві IT-фахівці із задоволенням залишають острови заради заробітку в тих-таки США.

Українські айтішники близькі до японців — згідно з дослідженнями DOU.ua, розробники з Києва, Харкова, Одеси та інших мегаполісів можуть розраховувати на зарплату приблизно $35 тис. на рік. У менших містах річний дохід програмістів нижче — близько $15 тис.

Час уперед

Більшість опитаних НВ експертів погоджуються з тим, що Україні як країні, орієнтованій на софтверний бізнес, слід попрацювати над собою. "Потрібно активніше лобіювати інтереси нашого IT-бізнесу за кордоном. Їздити до інших країн, розмовляти з місцевими компаніями та запрошувати їх відкривати офіси в Україні",— вважає Віталій Нужний, керівник Luxoft Україна.

Продумана політика як у сфері бізнесу, так і в сегменті освіти допоможе українцям впевненіше виходити на міжнародний висококонкурентний ринок.

"Якщо ми хочемо залучити іноземних замовників, у нас мають працювати фахівці вищого рівня, ніж у Європі, Америці та Індії",— каже Олександр Майданюк, голова департаменту з тестування компанії Ciklum.