«У своєму виступі перед російськимb Федеральними зборами президент Володимир Путін назвав турецьке керівництво "клікою". Це новий поширений термін російської пропаганди. Українське керівництво той же Путін теж величав "клікою", але рідше», - пише журналіст Віталій Портніков у колонці для Newsru.ua
Набагато частіше, продовжує він, від російського президента і його пропагандистів можна було почути термін "хунта" - в Кремлі намагалися довести, що в Україні відбувся переворот, в результаті якого в сусідній країні до влади прийшли узурпатори - і саме цим виправдовували анексію Криму та окупацію Донбасу.
Ердоган до останнього часу був одним з найкращих друзів ПутінаАле в Україні Путіну вдалося хоча б спровокувати втечу в Росію президента Віктора Януковича, який заявляв про свою "легітимність". З Туреччини ніхто нікуди не біг. Цією країною править законне керівництво, яке прийшло до влади в результаті демократичних виборів. Тому - "кліка".
У 1948 році московська пропаганда теж розповідала своїм жертвам про "кліку" - тоді югославську. Йосип Броз Тіто, міжнародно визнаний лідер цієї країни і глава югославських комуністів, до конфлікту був одним з найближчих друзів Сталіна. Але кремлівський диктатор вліз брудними чобітьми в сферу регіональних інтересів Тіто і обурювався, чому той не розуміє, що інтереси можуть бути тільки у нього - Сталіна. Коли Тіто не погодився з цим розумінням політики, Москва почала проти його "кліки" пропагандистську і диверсійну війну. І програла її.
Ердоган до останнього часу був одним з найкращих друзів Путіна, нагадує Портніков. Туреччина не ввела серйозних санкцій проти Росії, готова була брати участь у амбітних - і по суті антиукраїнських - проектах кремлівського правителя на зразок того ж "Турецького потоку". Але кремлівський диктатор вліз брудними чобітьми в сферу регіональних інтересів Ердогана і обурювався, чому той не розуміє, що інтереси можуть бути тільки у нього - Путіна. І готовий почати проти Туреччини пропагандистську, диверсійну і економічну війну. І програє її.
Що цікаво - в останні роки життя Сталіна, при такому ж одурманеному суспільстві, соратники вождя розуміли, що він не в собі - насамперед саме завдяки поведінці диктатора в югославському конфлікті. Чи є у російської еліти таке ж розуміння неадекватності Путіна? Адже якщо в конфлікті з "хунтою" путінську істерію можна було списати на віру правителя в те, що вся територія колишнього СРСР - зона його виключних інтересів, то в конфлікті з "клікою" немає нічого, крім неадекватності і нерозуміння світу, в якому знаходяться Путін та Росія.