Причина всіх бід - не корупція. Вона на картинці. Це глибоко закопана пролетарскість. Не важливо, скільки у тебе грошей на рахунку, але, якщо після себе в кінотеатрі ти залишаєш це, ти - морально-етичний люмпен.
Субота. Тата, мами та їхні дітлахи йдуть на мультик. Зала повна. Ступаєш всередину, проходиш сходинки і впираєшся в два контейнера 1,20 заввишки. Навіщо? А озирніться - черга молодих мам і тат з відрами попкорну і чипсів. У кіно ходять дивитися? Ні, поїсти. Як тільки згасне світло, починається хрускіт упаковок, що відкриваються, а по залу розноситься невивітрюване амбре. Хліба і видовищ? Але, може, тихіше і не в таких обсягах? А можна трапезу до чи після?
Ні, сидять мами-тата і хрумтять весь сеанс. А з ними діти - отримують установки поведінки.
Менш толерантні до монотонного "хрум-хрум-хрум" намагаються робити зауваження особливо голодним - мало допомагає. Кіно - попкорніум для народу і найважливіша з їдалень?
Але саме пекло у фіналі.
Тонким шаром крихти від чіпсів і попкорну на сидіннях і підлозі, перевернуті відра і пакетики, порожні склянки і пляшки. І молоді (до 40) батьки і діти, які, не моргнувши оком, залишають за собою гадючник.
Сидять мами-тата і хрумтять весь сеанс. А з ними діти - отримують установки поведінкиСвідомі наповнюють залишками трапези ті двоє величезних сміттєвих баків на вході. З горою. Привозять третій: він теж наповнений.
На перекурі мами-тата промахнуться повз урни, не пристебнувшись, махнуть через подвійну осьову, а вдома у Facebook будуть писати, що у всьому винні олігархи і корупціонери. Ну так, хто ж ще топче попкорн відрами, залишаючи третину під собою. Відомо, олігархи, падли.
Текст публікується з дозволу автора.