Анатомія великого вибуху. Які наслідки для України та світу матиме авіакатастрофа в Ірані
Геополітика19 січня 2020, 13:22
О сьомій годині ранку за іранським часом 8 січня в ще темному небі над Тегераном, столицею Ірану, сталася трагедія, яка вчергове зробила Україну учасником глобального конфлікту. Дві ракети зенітного комплексу Тор збили літак Boeing 737 української авіакомпанії МАУ, який лише за кілька хвилин до цього відірвався від землі, прямуючи до Києва. Усі 176 осіб, що перебували на борту, загинули: 11 громадян України, 88 — Ірану, 57 — Канади, 10 — Швеції, семеро афганців і три громадянина Великої Британії.
Раніше за всіх загинули українські пілоти — перша ракета влучила в їхню кабіну. Лайнер упав на землю, і пролунав новий вибух, розкидавши на великій території однієї з околиць Тегерана уламки самого Боїнга, а також тіла та особисті речі пасажирів.
Іран спочатку назвав причиною трагедії несправності самого літака. Але вже 9 січня канадський прем'єр Джастін Трюдо та лідер британського уряду Борис Джонсон, спираючись на дані розвідки, заявили, що причиною катастрофи став постріл, зроблений з іранської території комплексом ППО. І американський лідер Дональд Трамп написав у Twitter, що схиляється до цієї версії.
Зрештою і президент Ірану Хасан Рухані з подачі верховного релігійного лідера країни Алі Хаменеї офіційно визнав: літак помилково збив зенітно-ракетний комплекс (ЗРК). Той перебуває на балансі Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) — елітного та автономного підрозділу системи оборони Ірану від зовнішніх небезпек і внутрішніх заворушень, який підкоряється Хаменеї.
Після цього відповідну заяву зробив і офіційний Київ.
Так Володимир Зеленський знову, сам того не бажаючи, опинився в епіцентрі кризи світового значення. А Іран не лише глибше загруз у протистоянні зі США та країнами Заходу, але й постав перед внутрішньою кризою.
Іранський Чорнобиль
Наступного дня після визнання Іраном своєї провини на вулиці Тегерана вийшли тисячі людей. У соціальних мережах іранці публікували фото та відео з цієї акції. Поліція жорстко придушила протести: місцеві користувачі соцмереж повідомили про безліч побитих.
«Мотив протестувальників дуже простий — вони більше не хочуть жити в Ісламській республіці, — пояснив НВ іранський журналіст Мохаммед Мозафарі. — Ісламська республіка — це причина всіх криз в Ірані». Він запевняє, що ніхто в його країні спочатку особливо не вірив у версію про несправний двигун літака, адже місцеві жителі вже добре вивчили почерк ісламістів з КВІР.
Мозафарі, активний користувач Twitter, за ці кілька днів встиг стати в Ірані та за його межами відомою людиною. Його постом поділився в соцмережах сам американський президент Дональд Трамп. Ретвіт привернув увагу всього світу до того факту, що багато іранців не в захваті від системи влади в іранській державі, якою керують релігійні діячі.
Найбільші інтернет-видання Ірану перебувають під контролем держави, тому соцмережі - перш за все Twitter і Telegram — грають дуже важливу роль у цій країні. Ключові журналісти діляться своїми знахідками про злочини режиму саме там.
І в соцмережах все голосніше звучить голос невдоволених. Відома в Ірані актриса Тарані Алідусті написала в Instagram, де у її сторінки 6 млн підписників: «Я з цим боролася і не хотіла довгий час приймати. Ми не громадяни, ми — полонені. Мільйони полонених». Обурення діями влади Тегерана та КВІР стали висловлювати також інші відомі іранці, а кілька топових місцевих спортсменів відмовилися виступати за національну збірну.
IranWare, сайт іранських журналістів, які живуть за кордоном, порівняв події на їхній батьківщині з тим, що значила для СРСР аварія на Чорнобильській станції: авіакатастрофа, як і вибух на ЧАЕС, оголила «всю некомпетентність, державний обман і розпад цього режиму».
Дуже багато іранців були розчаровані в ісламському режимі та не мали жодних сумнівів щодо нього задовго до трагедії з українським літаком, підкреслив у розмові з НВ американець Томас Ліппман, експерт Інституту Близького Сходу — аналітичного центру у Вашингтоні. Трагедія ж стала об'єднавчим фактором для ще більшої кількості незадоволених іранців, які хочуть демократії, а не безмежних повноважень аятоли Хаменеї, який може скасовувати абсолютно будь-які рішення уряду та дає команди КВІР.
Внутрішніми проблемами справа для Тегерана не обмежується — він, як і раніше, перебуває в гострій фазі протистояння зі США.
Міжнародні проблеми Ірану почалися на початку 2010-х, коли країна запустила програму збагачення урану, щоб у перспективі створити власну ядерну зброю. Намагаючись змусити іранців відмовитися від цієї ідеї, США ввели проти країни економічні санкції, заборонивши купувати у неї нафту. У 2015-му адміністрація американського президента Барака Обами спільно з Євросоюзом, Росією і Китаєм досягла угоди з Іраном: той припиняє збагачувати уран, а Захід знімає санкції.
Однак Трамп у травні 2018-го вивів США з угоди, вважаючи, що вона ніяк не сприяє побудові стабільності в близькосхідному регіоні. Відтоді позиція США та Євросоюзу з іранського питання розколота. Європейці хочуть повернутися до домовленостей 2015-го, Трамп же налаштований щодо Ірану більш агресивно.
І ця агресія вже вилилася у відкрите протистояння: за три з половиною години до авіакатастрофи українського літака Іран завдав ракетного удару по американських базах в Іраку. Так Тегеран мстився за свого генерала Касема Сулеймані - 3 січня того розстріляв безпілотник збройних сил США.
Незадовго до атаки на український літак Трамп збирався відповісти Ірану новими жорсткими санкціями.
Тепер же багато що у взаєминах ісламської держави з колективним Заходом залежить від того, як він поведеться, каже НВ Ніна Янкович, наукова співробітниця Вільсонівського центру у Вашингтоні. Добре вже те, що, на відміну від Росії, яка збила в небі над Донбасом рейс MH17, Іран визнав свою відповідальність. Але погано те, що влада почала перекладати відповідальність на США, намагаючись підтримати свою версію про незначущість провини КВІР.
Російський ракетний слід
Систему Тор, яку в кількості 30 штук використовує КВІР і з якої, за даними українського Радбезу, збили лайнер МАУ, розробили ще в 1970-х радянські інженери. Іран закуповував такі ЗРК у РФ цілими партіями в 1990—2000-х роках.
У Тор погана репутація: у серпні 2010-го цей ЗРК помилково збив іранський винищувач, який наблизився до однієї з місцевих атомних електростанцій.
«Програмне забезпечення Тор застаріле, модернізація навряд чи проводилася», — пояснює Василь Шурупов, фахівець з озброєння та радник в дежконцерні Укроборонпром. Технічна кваліфікація бійців КВІР в експерта теж викликає великі сумніви. Тому Шурупов припускає, що установка Тор, яка збила український літак, працювала в автоматичному режимі. «У ручному режимі неможливо сплутати Боїнг, який набирає висоту, із загрозою», — підкреслює експерт. Вочевидь, у ЗРК не працювала система розпізнавання «свій — чужий».
У КВІР же говорять про те, що ракету запустив чоловік, який не встиг зв’язатися зі штабом і зорієнтуватися, як йому правильно вчинити. Мовляв, на прийняття рішення було лише п’ять секунд і оператор ракетної установки вирішив стріляти.
Рухані, іранський президент, пообіцяв, що буде створено спеціальний суд, який розслідує всі дії, що призвели до трагедії. Однак уже через кілька днів після трагедії, 14 січня, лідер Ірану звинуватив у події США. Мовляв, через загострення в регіоні збройні сили країни перебували в стані бойової готовності, що і призвело до фатальної помилки.
Майкл Карпентер, директор Центру дипломатії Університету Пенсільванії, вважає, що Іран проводить консультації щодо позиціонування відносно трагедії з Кремлем. «Дуже небезпечно, що Іран зараз може вести залаштункові переговори з Росією, щоб фальсифікувати дані про трагедію», — каже політолог. За його словами, РФ зацікавлена в тому, щоб виправдати Іран і допомогти йому уникнути проблем.
Щоб не допустити можливих фальсифікацій, які приховають справжній ланцюжок подій, які призвели до трагедії, необхідно провести повністю прозоре, публічне розслідування із залученням міжнародних фахівців, вважає Бен Ходжес, американський генерал і провідний експерт Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні.
При цьому Україна не виключає, що Іран все ж таки навмисно збив український Боїнг. Андрій Єрмак, помічник українського президента, який веде зовнішньополітичні питання, у розмові з НВ підкреслив: українська слідча комісія детально розбере і цю версію.
Офіційний Київ спочатку відправив до Ірану 45 фахівців для проведення розслідування. Частина з них, за словами Єрмака, досі працює в Тегерані.
Окреме провадження у трагедії веде СБУ, тому справа зрештою може опинитися в одному з українських судів.
Свою експертизу в розслідуванні готова надати Bellingcat, приватна британська розслідувальна організація. Саме вона довела пряму участь Росії в атаці рейсу MH17 у 2014 році. І була першою, хто оприлюднив реконструкцію того, як іранська ракета збила український літак 8 січня. «Я був дуже здивований тим, наскільки уважно до наших даних [щодо рейсу MH17] поставилися офіційні слідчі [у Нідерландах, які розслідували цю справу]», — сказав НВ Ерік Толер, аналітик Bellingcat.
Іран має заплатити
Чи варто Україні вплутуватися в геополітику і чинити тиск на уряд Ірану? Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, вважає: Зеленський міг би використати момент та приєднатися до коаліції західних держав, які тиснуть на Іран, щоб той припинив підтримувати терористичні угруповання на Близькому Сході.
Однак українські державні діячі та політики від різких заяв щодо Ірану утримуються, пояснюючи це тим, що будь-яка агресія завадить родичам жертв трагедії отримали належні їм компенсації. МЗС відправив Ірану ноту з вимогами того, чого країна чекає від винуватця трагедії.
Американський генерал Ходжес вважає, що компенсації на сьогодні - це ключове завдання української дипломатії в іранському питанні.
Кабмін Олексія Гончарука виділив сім'ям загиблих по 200 тис. грн, хоча жоден закон або норма не зобов’язують його робити це, — уряд зробив такий крок добровільно.
Іран же, згідно з міжнародними нормами цивільних авіаперевезень, зобов’язаний виплатити компенсації. Андрій Козлов, юрист і експерт в галузі авіаправа, пояснив НВ: сума виплати родинам жертв не може бути меншою за 140 тис. євро, адже саме такий мінімум передбачає Монреальська конвенція — рамковий документ для міжнародного регулювання авіаперевезень.
Утім, українські родини загиблих можуть отримати від Ірану і більше. Так, лівійський диктатор Муаммар Каддафі заплатив родичам жертв теракту на літаку Boeing в небі над Великою Британією в 1988 році по $10 млн. Американська система правосуддя оцінює вартість людського життя в $4−6 млн. В українській ситуації суму компенсацій будуть узгоджувати між собою Зеленський і Рухані.
Щоправда, Іран відключений від міжнародних платіжних систем, тому можуть виникнути технічні проблеми з передачею грошей.
Слідча комісія, за словами Козлова, має визначити ще й вартість збитого Boeing 737. Він відносно новий — 2016 року випуску. Розмір компенсації, який за нього має отримати МАУ, визначать за схемою: нинішня вартість повітряного судна плюс дохід, який він міг би згенерувати за період свого використання. Йдеться, як уточнює Козлов, про мільйони доларів.
Для МАУ подібні гроші істотні: у авіакомпанії справи йдуть погано, вона звітує про збитки.
Євген Дихне, гендиректор МАУ, пояснив: його структура не лише не літатиме більше до Ірану, але й змушена буде подовжити маршрути інших рейсів азійського та близькосхідного напряму, щоб не наближатися до Ірану.
Крок за кроком
Зараз офіційний Київ готовий ініціювати процес міжнародного врегулювання того, як має закриватися повітряний простір над країною, де є ризики. Адже США перестали літати над Іраном, як тільки взаємини двох країн перейшли в фазу обміну ракетними ударами. А ось європейці, як і українці, продовжували польоти.
«Президент Зеленський точно буде виступати з ініціативами України щодо забезпечення безпеки польотів цивільних лайнерів», — сказав Єрмак у розмові з НВ. Цю ідею вже підтримала Верховна Рада, яка 14 січня прийняла відповідну офіційну заяву.
Експерти пропонують зробити міжнародним майданчиком для розслідування всіх деталей авіакатастрофи Міжнародну організацію цивільної авіації.
Традиційно для врегулювання конфліктних ситуацій та реакції на трагедії, подібні тегеранській, використовували ООН. Однак за останні п’ять років Радбез ООН не зміг прийняти практично жодного принципового рішення — найчастіше через опозицію Росії.
Проте Костянтин Єлісєєв, екс-заступник голови Адміністрації президента і досвідчений дипломат, вважає, що Україні все ж треба йти в Радбез. Він пояснює: Іран звинувачує в трагедії США, тому американці самі повинні бути зацікавлені в антиіранської резолюції. «Крім того, було б цікаво подивитися на позицію Росії на засіданні Радбезу, — говорить Єлісєєв. — Якщо Росія заблокує резолюцію, це буде дуже показово».
Поки реакцію Зеленського на те, що сталося, Захід оцінює позитивно. Українському президентові роблять компліменти експерти та коментатори американського телеканалу CNN. З ним ведуть діалог і його підтримують лідери Канади, Великої Британії та Швеції. Ось тільки вони могли б заздалегідь надати Україні докази справжньої причини трагедії, щоб вона не була останньою, хто заявив про ракети Тор, вважає Янкович з Вільсонівського центру. «Реакція Зеленського виглядає дуже доречною в нинішній ситуації, — каже вона. — Він добре орієнтується в протилежних очікуваннях різних учасників пошуку дипломатичних рішень».
Всі опитані експерти відзначають, що Україні варто уважно стежити за тією лінією, яку зараз відносно Ірану поведуть США. Адміністрація Трампа вважає іранців небезпечними злочинцями, а тому дотримується політики максимального пресингу на нинішній режим цієї країни, говорить Ліппман з Інституту Близького Сходу. А Брюс Рідель, представник впливової організації Інститут Брукінгса, впевнений: Трамп введе додаткові санкції проти Ірану і в американо-іранських відносинах настане чергова криза.
Перед українською ж дипломатією вже стоїть важливий виклик — зорієнтуватися в складній геополітичній ситуації та домогтися не лише компенсацій для родин жертв, але й зробити свій внесок у те, щоб подібне більше не повторювалося.
Експерти радять Зеленському діяти спокійно, послідовно і за підтримки міжнародної коаліції. Іран має визнати свою провину безумовно, а не ховатися за версією про ненавмисний запуск ракет, підкреслює Єлісєєв.
Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 1 від 16 січня 2020 року