Каталонія вас не турбує?

НВ розпитав співвітчизників, що вони думають про ситуацію, яка склалася в цьому іспанському регіоні

Звичайно, турбує. Для мене Каталонія і Барселона — це не туристичний центр, а скоріше центр культури. Тут все життя працював один з моїх улюблених художників XX століття Антоні Тапіес, тут знаходиться улюблений мною Центр сучасної культури Барселони. Тому мені було б дуже прикро, якби у мене виникли труднощі з потраплянням до Барселони.

З іншого боку, точка неповернення була пов'язана якраз з нашим Кримом. І зараз це починає вилазити боком. Якби були закріплені кордони і світ був принциповим у своїй позиції щодо України, думаю, що, можливо, і Каталонія не відокремлювалася б і не було б Брексіту. Тому я бачу дуже послідовні кроки підриву авторитету світової спільноти, яка мала бути більш принциповою і стояти на своїх позиціях.

Павло Гудімов,
арт-менеджер, музикант, засновник галереї Я Дизайн

Чесно, те, що відбувається в нашій країні турбує мене набагато більше.

Анатолій Амелін,
засновник аналітичного центру Amelin Strategy

Лібералізм, якщо його не тримати на короткому повідку, неминуче мутує в лівизну, культурний марксизм і світову революцію. Бажаю каталонцям швидше знайти Каплан з хорошим зором і пристрелити свого майбутнього Леніна.

Олег Покальчук,
соціальний психолог

Барселона — це одне з моїх улюблених міст на планеті. Тому, природно, ситуація в Каталонії викликає мої побоювання. Тим більше, перебуваючи багато разів в цьому місті, я завжди схилявся до того, що в принципі каталонці не так хочуть самої незалежності, а радше більшої фінансової автономії за прикладом Країни Басків. Ось чому зараз сталася ця ескалація.

Неясно, чи це провина самих каталонців, чи ймовірніше провина прем'єра країни Маріано Рахоя, який не пішов на переговорний процес і не почав переговори стосовно того, щоб дати Каталонії більше фінансової автономії.

З іншого боку, каталонці самі по собі не дуже агресивні, вони дружньо налаштований народ, тому серйозної агресії там, найімовірніше, не буде.

Алекс Ліссітса,
гендиректор компанії ІМК, президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу

Якщо уявити, що Каталонія оголосила незалежність, тоді футбольний клуб Барселона, як наш Шахтар, буде змушений базуватися в Мадриді. А ігри проводитиме на чужих стадіонах Іспанії. Думаю, що каталонці таку незалежність не підтримають. Коротше, все в руках UEFA.

Єфрем Лукацький,
фоторепортер, фіналіст Пулітцерівської премії

У мене змішані почуття. Я розумом розумію, що це небезпечно для системи післявоєнного устрою Європи і світу.

З іншого боку, я бував в Барселоні і спілкувався з людьми, які там живуть. І у мене не виникають можливі паралелі між Барселоною і Донецьком. Тому що перед референдумом ніхто не вводив в Барселону іноземні війська, не було підривної роботи з боку, скажімо, Франції про те, що "Барселона наш", не було штучного поділу за принципом мови і культури, як це було в Донецьку, не було прагнення приєднатися до іншої держави.

Знову ж каталонців в Каталонію ніхто не завозив, вони там жили століттями, на відміну від Криму, де були депортовані татари і завезене населення з усього Радянського союзу. І жодної іноземної бази на території Каталонії немає, яка б впливала на результат цього референдуму, не було "зелених чоловічків". Це скоріше схоже на референдум 1991 року про незалежність України.

Олександр Ройтбурд,
художник

Думаю, що людство ніяк не може заспокоїтися і весь час створюються якісь проблеми. Але там, слава Богу, начебто обійдеться без крові.

А в цілому, люди, які знають, що вони живуть одне життя, і живуть його досить впевнено і спокійно, могли б думати про більш вічні проблеми, ніж мати окремий уряд або спільний.

Для мене це трошки нагадує і інші країни, і нашу історію, і майбутню російську історію. Адже коли піде Путін, там же ріки крові поллються. І теж не за економічним принципом, а за регіональним і релігійним — там же 30% мусульман живе.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України, правозахисник і дисидент

Мене Каталонія не турбує. Тим більше що там все буде добре. І нікуди вони від Іспанії не подінуться. Саме тому, що хочуть, щоб все було добре.

Правового шляху стати незалежними у них немає, а виходити з правового поля ніхто в Каталонії не хоче, тому що важко лягти спати в Барселоні, а прокинутися в Придністров'ї.

Сергій Фурса,
фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

З інтересом спостерігаю за такими подіями в Канаді, у Великій Британії з Шотландією і в Каталонії. Відповідь проста, і вона в конституційному устрої країни. Якщо конституція передбачає таку процедуру як відділення провінції, штату або іншої територіальної одиниці чи то шляхом опитування, чи референдуму по всій країні або в провінції, то все в рамках закону.

От як у нас був так званий референдум в Криму — він не вкладався в русло Конституції України. Тому що Конституція передбачає [зміну територіальної цілісності країни], але тільки при всеукраїнському референдумі. Думаю, що в Іспанії аналогічна конституція. Тому їхній референдум був порушенням конституції країни.

А що стосується наступу якогось правого консерватизму в Європі, оскільки він розхитує Євросоюз, то Росія підтримує будь-який рух, який розхитує європейські підвалини. Тому що їй невигідно мати справу з єдиною Європою.

Але насправді це абсурд. Тому що вони підгодовують своїх ворогів. Адже будь-яка праворадикальна сила на заході буде воювати з аналогічною собі, але на сході, тобто з Росією. І ось ці наступи правого консерватизму в різних країнах, і перш за все в Америці, це і є відповіддю на агресивний реваншистський виклик з Росії. Світ намагається урівноважити те, що його турбує на сході.

Йосип Зісельс,
глава Асоціації єврейських організацій і громад України

Українцю про події в Каталонії говорити непросто. З одного боку, гордовита боротьба за незалежність, Давид проти Голіафа, Хоробре серце, вдалині Богдан Хмельницький махає булавою, а по флангу проривається Барселона. З іншого боку, для нас одне з найболючіших слів — це сепаратизм.

І все ж мені здається, що один з головних ідеалів сучасного світу — це відсутність кордонів. Каталонія своїми ідеалістичними прагненнями цей принцип порушує, тому що як раз створює нові кордони — не тільки фізичні, але і ментальні.

А наслідки можуть виявитися неприємними. Причому як для самих каталонців — взяти хоча б удар по економіці і відтік туристів через місцевий аналог принципу "відвідав Крим — в Україну ні ногою". Так і для багатьох країн по всьому світу, де шотландці, валлони або курди тепер не без підстав подумають: якщо їм можна, то чому нам не можна?

Юрій Марченко,
головний редактор інтернет-видання Platfor.ma