Як вам протести в Росії?

НВ обговорив з співвітчизниками і росіянами багатотисячні протести, що прокотилися Росією

Протестувати проти Дімона [прем'єр Дмитро Медведєв], коли країною рулить Вова [президент Володимир Путін],— це шоу. Росія нездатна на демократичне ліберальне середовище, а колотнеча в кремлівському серпентарії, коли звичайних людей використовують в якості масовки, це не протест. Давайте поговоримо про протести в Росії, коли в тамтешній Беркут полетить бруківка Червоної площі.

Віталій Гайдукевич,
телеведучий

Масштаби протестів для мене особисто виявилися приємною несподіванкою. Я недооцінював потенціал протесту, який сьогодні існує в Росії. При цьому я не стаю відразу ж нестримним оптимістом, але бачу, що відбулися зовсім несподівані для багатьох зміни.

По-перше, можна констатувати, що Олексій Навальний більше не є, як стверджувала більшість, лідером московського креативного класу і "мережевих хом'ячків". А його ініціатива зустріла відгук по всій Росії.

Ще одна несподіванка — кількість великих міст, де відбулися протестні виступи. Отже, незадоволені є не тільки в ситих Москві та Петербурзі, але і в інших містах, де зовсім інше життя.

А ще зовсім несподіваним виявився якісний склад виступаючих. Якщо в кінці 2011‑го—на початку 2012‑го в масових протестах брав участь незадоволений середній клас, то зараз на вулиці вийшла зла молодь. Яка не бачить для себе майбутнього в країні, де все — включаючи перспективи кар'єрного зростання, соціальні ліфти, доступ до престижної освіти, успішних кар'єр — заздалегідь поділено між членами корумпованої пропутінської верхівки.

Тут просто впадало в око, що вийшли молоді хлопці. Вийшли ті, для кого інтернет є головним джерелом. І, мабуть, вперше були продемонстровані можливості мобілізації людей через сучасні засоби комунікації — соціальні мережі.

Ситуація, загалом, цікаво розгортається. Адже всі ці "зомбоящики", які мобілізовували людей передпенсійного та пенсійного віку — мовляв, дружно ходіть голосувати за Путіна,— в даному разі стали зброєю, що б'є з гармати по горобцях. Тому що молодь телевізор не дивиться. А до роботи в соцмережах влада не готова. Молодь тепер більш досвідчена, навчилася відмінно розрізняти, де справжні онлайн-ресурси, блогери та коментарі, а де — проплачені кремлеботи. Цю публіку вже буде складно обдурити.

Євгеній Кисельов,
журналіст

Це зовсім не Майдан. У Росії зовсім інша природа того, що відбувається. Головне, що відрізняє ці дві події, навіть з урахуванням закликів Олексія Навального,— це все одно вихід "через бабки". В сенсі не проплачена демонстрація, а в сенсі — вийти домогтися грошей. Мовляв, Дімон, поверни наші гроші. Та й взагалі, мотивація, чого вони раптом там заворушилися,— це падаюча економіка. Ось це і викликає у росіян занепокоєння.

Якщо в Україні на тлі певного економічного піднесення і добробуту співвітчизники вийшли на Майдан за фундаментальні свободи і справедливість, то в Росії — завжди "за бабки". Навіть якщо опозиціонер відкриває якесь ЗМІ, поки йому не даси московську зарплату, він опозиціонувати не буде. А зараз росіяни вийшли на вулицю, тому що з'явилося занепокоєння, що з "бабками" щось не те.

В цілому все, що відбувається, у мене викликає гидливість. У них взагалі‑то вже три роки війна [з Україною]. Вони вже три роки як розв'язали фактично світовий конфлікт, вбили тисячі людей у нас і тисячі полягло їхніх. А вони вийшли, тому що там якась не та дачка у прем'єра.

Олег Тістол,
художник

Наскільки я розумію, нарешті в Росії народ починає прокидатися після п'ятирічного засилля націоналістичних переможних гасел. І це добре. Адже все, що відбувається в Росії, є прямим відображенням тих настроїв, які переважають у молодому російському суспільстві. І якщо воно пробуджується і починає дивитися в бік керівної влади більш критично, це не може не радувати.

Але все ж виникає дуже багато питань. Наприклад, куди і як рухатимуться ці антикорупційні рухи, які буквально недавно почалися в РФ. Вважаю, що оскільки основна маса росіян дуже сильно підтримує Володимира Путіна і його владу, то, найімовірніше, ці маніфестації продовжаться до [президентських] виборів, після яких знову виберуть Путіна, і на цьому все накриється. Знову будуть 5-6 років мовчання, а потім, перед новими виборами, знову почнуться вибухи якихось емоцій.

Ну, а Дмитра Медведєва цього разу вибрали як мішень. Він не найулюбленіший персонаж в РФ, тому проти нього легше підняти народ і простіше довести, що ось саме він — корупціонер. Але насправді [невдоволення] йде проти всієї влади як такої, тому що всі прекрасно розуміють: що Путін, що Медведєв — це одне ціле.

Алекс Ліссітса,
президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу

Формат мітингів 26 березня став несподіванкою і для опозиції, і для влади. На вулиці вийшло нове покоління, яке нічого не боїться, бійки з поліцією і ніч у камері ОВС вважає подвигом, а не проблемою. Як реагувати на високомотивованих дітей, які охоче вступають у бійку з ОМОНом, поки не можуть зрозуміти ні в Кремлі, ні в штабі Олексія Навального.

Сам він 26 березня остаточно підтвердив статус єдиного лідера російської опозиції, що володіє ексклюзивною можливістю і навіть обов'язком організовувати боротьбу проти влади. Всі розколи серед противників Володимира Путіна ліквідовані явочним порядком.

В опозиції з'явився новий порядок денний: владу примушують не до пом'якшення норову і лібералізації, а навпаки — до закручування гайок і навіть до насильства, відповіддю на яке буде вже справжній вибух. Саме на нього і варто очікувати в середньостроковій перспективі.

Іван Яковина,
журналіст, оглядач НВ

Корупція — це та базова причина, через яку громадяни вийшли на мітинги. Однак, на мій погляд, особливо значущою є не корупція як така (у неї так чи інакше залучена велика частина населення Росії — по-іншому в країні просто не вижити), а реакція влади (точніше, відсутність адекватної реакції) на антикорупційні викриття.

Влада демонстративно спробувала ігнорувати питання, що реально цікавлять суспільство — і отримала чітку відповідь, яка свідчить про те, що народ з таким ставленням до себе категорично не згоден.

В підсумку сьогодні політика в Росії не залежить від економіки, а виступає концентрацією особистих образ, недовіри та сумнівів у чесності влади. А розвиток ситуації залежатиме виключно від того, чи Кремль готовий до чесного діалогу з народом.

Владислав Іноземцев,
керівник Центру досліджень постіндустріального суспільства

Я б не перебільшував вплив цих заходів на суспільство. Це можна вважати перекличкою тих, у кого є совість і сила волі для майбутніх виступів. Жорстка реакція влади саме говорить про те, що після краху "болотного руху" влада хоче душити у зародку всі подібні виступи небайдужих до долі країни людей.

Олександр Красовицький,
гендиректор і власник видавництва Фоліо