Як довго можете без інтернету?

НВ запитав у співвітчизників, чи уявляють вони своє життя без всесвітньої мережі

Раніше я думав про себе краще. Навіть намагався пару років назад позбутися смартфона і маси месенджерів, обмежившись робочою необхідністю стаціонарного комп'ютера. Але, на жаль, виявився слабким.

Зараз я зізнаюся в тотальній інтернет-залежності. Смартфон, планшет, кілька комп'ютерів, кілька екранів побільше з Pay TV — і все це безперервно підключено до мережі.

Новини, фільми, книги, аналітичні огляди, концерти, так, власне, практично весь контент, всі комунікації я отримую за допомогою інтернету. Ось і зараз одночасно слухаю музику на YouTube, а в іншому вікні переглядаю листи, які надійшли.

Максим Лазебник,
виконавчий директор Всеукраїнської рекламної коаліції

Інтернет, а вірніше його комунікаційні можливості, по суті, лежать в основі нинішньої урбаністичної культури. Останнім часом соціалізація багатьох жителів міст відбувається саме в інтернеті. Там вони обговорюють свої проблеми, якісь сімейні історії і так далі.

Тому, думаю, вже прийшов час створювати міністерство інтернету. А враховуючи, що покоління молодше 20 років, для якого вже не існує ні радіо, ні телебачення, по суті, живе в YouTube, це потрібно робити дуже швидко.

Володимир Тихий,
кінорежисер

Останні мої експерименти з інтернет-залежністю проходили в серпні на відпочинку в Хорватії. За сім днів подорожі на катамарані з Wi-Fi я брав в руки смартфон два рази. Тобто тиждень протриматися можна.

Читаю Фейсбук, Інстаграм, Новое Время, міські портали і дивлюся YouTube-канали.

Дмитро Борисов,
власник і бренд-шеф мережі ресторанів (Канапа, Рибаlove, RONIN)

Я не хочу триматися без інтернету. Хоча життя без мережі бачу, але це нецікаво.

Всім рекомендую соціальну мережу Фейсбук — вона дуже зручна. Всі новинні речі спливають саме там. Це такий портал в реальність. Я там читаю і пишу. І дуже люблю лайки і репости. Ось зараз ви відірвали мене від захоплюючого заняття — я як раз рахував лайки під своєю останньою картинкою. І це було прекрасно — їх там було більше ста, і я з кожним новим лайком радів.

Ну а те, що мене іноді банять в Фейсбуці, так у мене три аккаунта. Всі не перебаниш.

Олександр Ройтбурд,
художник

Я тільки недавно, кілька місяців тому, навчився набирати свої тексти на комп'ютері. І практично не користуюся інтернетом, крім того, що дивлюся, де опубліковані мої тексти, ну і якісь новини на декількох сайтах. Я можу легко обійтися без мережі. І дискомфорту від цього не відчуваю. Тому що мені достатньо книг, досить чогось іншого. Можливо, тому що я не займаюся політикою, політологією або інформаційними технологіями.

Втім, я не раз чув, що там дуже багато неперевіреної інформації, чуток, брехні. Іноді і мені трапляються російські сайти, і те, що я там читаю — це "розп'яті хлопчики" та інше, й інше. Але думаю, що особливої небезпеки в поширенні інтернету немає.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України, правозахисник і дисидент

Я з інтернетом нерозлучний. Звичайно, не дуже добре для очей, але це частина моєї роботи. Як правило, відстежую новини на Фейсбуці і на сайті Нового Времени, редагую свої замітки на сайті Еда города, дивлюся інтерв'ю Дудя [Юрія Дудя, спортивного журналіста і відеоблогера] і вникаю в футбольні нюанси на сайті Динамо Київ від Шурика.

Сергій Рибік,
клубний МС, гастроблогер

Якщо немає якоїсь невідкладної роботи або я не перекладаю, то взагалі можу не заходити в інтернет. Але оскільки я працюю завжди і користуюся онлайн-словниками або пошукачем Google, то це проблематично. Адже якщо інтернет не потрібен для життя, то він потрібен для роботи.

Той же Фейсбук для багатьох став таким собі агрегатором. Коли не потрібно спеціально лазити по мережі, а самі ж користувачі через посилання тобі пропонують різні ресурси. Тому що онлайн-видання, на які заходиш ні з Фейсбуку, можна перерахувати на пальцях.

А от лайки взагалі ніколи не спрогнозуєш. Іноді якийсь важливий для тебе пост не збирає стільки лайків, скільки збере якась дрібниця або жарт. Тому на лайки я ніколи не орієнтуюся. Як і на репости моїх дописів.

Хоча, коли допис отримує значну кількість репостів, а у мене було кілька дописів, які отримали більше 1.000 репостів, тоді відчуваєш, що ти з більшістю живеш в одному ритмі і відповідаєш якимось очікуванням. Але в цілому відповідати чиїмось очікуванням на 44-му році життя я вже не збираюся.

Андрій Бондар,
письменник, перекладач, публіцист

Взагалі можу без інтернету. От, наприклад, коли мене банили в Фейсбуці, я місяць була без інтернету. Тому що я не могла нічого публікувати, а могла лише читати. Але коли читаєш стрічку і не можеш підключитися до загального обговорення, то розумієш, що немає особливого сенсу бути стороннім спостерігачем: в це потрібно або заглибитися, або не брати в цьому участі. І я хочу сказати, що я прекрасно прожила місяць.

Ірина Медушевська,
блогер

Спеціально не перевіряла, але реально бувала повністю без інтернету максимум кілька діб поспіль, до тижня. Це коли на позиціях [в зоні АТО] немає роутера. Відчувала при цьому деякий дискомфорт.

Переважно в мережі дивлюся соцмережі і новинні сайти.

Олена Білозерська,
боєць Української добровольчої армії, блогер

Ви ж розумієте, що інтернет — це не просто мережа, це ж ще пошта і месенджери. А вони необхідні, щоб якраз всі справи і зробити.

Ну, а якщо це просто браузінг, то я взагалі можу довго прожити. Без того ж Фейсбуку можу прожити.

В цілому в мережі віддаю перевагу культурологічним сайтам, які розповідають про новинки музики і літератури, сайтам про популярну науку і присвяченим онлайн-освіті. Хоча останні — не так часто, як хотілося б.

Олександра Кольцова,
музикант, лідер гурту Крихітка

Вся моя робота так чи інакше перебуває в інтернеті. Тому це схоже на запитання, як довго я можу без роботи.

Пам'ятаю, як колись я довго, нестерпно довго обходився без інтернету. Мені цей час здався вічністю. Але потім я закінчив обід і повернувся в інтернет.

Дмитро Дубілет,
керівник інтернет-порталу державних послуг iGov

Інтернет — не повітря, не вода і навіть не їжа. Прожити без нього можна. Хоча і дуже некомфортно.

У мережі дивлюся фільми і єдиноборства. Читаю і пишу в Фейсбук, завантажую книги. І якби я жадав лайків [в Фейсбуці], писав би інше і по-іншому.

Карл Волох,
блогер, власник медичної клініки РомиТаль