Як заробити мільярд

Денис Довгополий, один із найвпливовіших в Україні та відомих у світі вітчизняних IT-підприємців, пояснює, як створити стартап ціною в кілька мільярдів доларів, і називає тих українців, які вже здобули успіх

Ольга Духніч

Денис Довгополий в українському IT-бізнесі — особистість відома і поважна: вісім років тому його компанія Growthup Group стала першим у країні акселератором, що спеціалізується на швидкому розвитку технологічних інноваційних стартапів. Успіху задуму сприяв той факт, що сам Довгополий — частий гість Кремнієвої долини, знайомий з багатьма її впливовими мешканцями та порядками, і його зусиллями понад два десятки українських компаній змогли заявити про себе на глобальних ринках.

Серед таких щасливчиків — українсько-американський проект з розпізнавання облич і об'єктів мобільними пристроями Viewdle, придбаний технологічним гігантом Google за орієнтовну ціну в $35-45 млн, або український проект з інтернет-пошуку попутників Подорожники — його придбала аналогічна французька компанія BlaBlaCar.

Загалом за період із 2008 до 2016 року через проект Довгополого пройшло понад 350 українських стартапів. Причому в сумі його випускники залучили інвестицій більш ніж на $47 млн.

Сьогодні компанія Growthup Group виступає співорганізатором такої масштабної для IT-світу події, як конференція SVOD (Silicon Valley Open Doors — Дні відкритих дверей Кремнієвої долини) в США, а також її європейського аналога SVOD Europe в Дубліні та наймасштабнішої в Україні щорічної конференції IT-галузі iForum, яка відбувається у Києві. Придумана командою Growthup Group ініціатива з оцінки стартапів Startup Crash Test перестала бути національною і поширилася на Росію, Італію і Німеччину.

Довгополий зустрічає НВ в київському коворкінгу Часопис, який його компанія орендує під офіс. Від звичних корпоративних стандартів Часопис відрізняє розслаблена атмосфера м'яких диванів, на яких напівлежать і при цьому зосереджено працюють українські IT-підприємці.

Для інтерв'ю Довгополий запрошує НВ в маленьку ізольовану переговорну. "Тут ми нікому не заважатимемо",— пояснює він.

— З огляду на кількість і якість українських інноваційних стартапів, як би ви оцінили позицію України на цьому ринку у світі чи в Європі?

— Щороку в Україні з'являється 20-25 хороших стартапів, з яких провалюється половина. Найчастіше від браку досвіду та фінансування — гроші закінчилися, а чужих знайти не зуміли. А загалом з'являється від 300 до 1.000 стартапів на рік, чий середній рівень досить низький. Ті ж 10-12, які пробиваються, дуже гарні за європейськими мірками і навіть за американськими непогані, що приємно.

— Навколо інноваційного підприємництва вже створено чимало привабливих міфів, які просто притягують людей.

— Головний міф — що за ідею можуть дати мільйон доларів, і ми постійно від цього відбиваємося. Новачки думають, що саме ідея варта грошей, і дуже ревно до неї ставляться. Ідеї не варті нічого. Грошей варта реалізація ідеї, а це важкий і довгий процес. Вміння реалізувати ідею та отримати гідний прибуток — головна цінність підприємця. А у нас багато мрійників в рожевих окулярах.

Другий міф — про легкий успіх. Більшість людей уявляє інноваційний бізнес за фільмами Соціальна мережа або Кремнієва долина: нібито компанія простих хлопців раптом робить мільярдний бізнес за кілька років або навіть місяців без особливих проблем. Фільми дають дуже спрощену картинку. Реальність така, що стартап — це важка праця зі статистичною ймовірністю успіху в 0,03%. Решта 99,7% проектів вмирають.

— Як змінився образ українського інноваційного підприємця за останні п'ять років?

— Ймовірніше, з'явилося кілька організованих хвиль. Перша — коли люди, які брали участь в успішному стартапі, але не на перших позиціях, починають робити свої стартапи. З Viewdle вийшло кілька стартапів, з Terrasoft [компанія-розробник програмного забезпечення корпоративного класу з українською командою] — теж. Я дуже люблю цих людей, у них вже є досвід.

Друга хвиля — люди з офлайн-бізнесу. Вони нічого не знають про стартапи, але розуміють, що таке бізнес. Вони гарні, бо звикли заробляти потом і кров'ю гроші і те саме роблять в нашому бізнесі.

Третя хвиля — підприємці з аутсорсингу. Галузь стара, і люди розуміють, що вони вже виросли та їм нецікаво працювати на дядька, у них є бачення, досвід і зв'язки.

Я гадаю, ці три напрямки домінуватимуть у кращих українських стартапах.

— Хто сьогодні вкладає в українські стартапи?

— У нас є від 50 до 100 "янголів" [інвесторів, що вкладають гроші в проект на початкових етапах], які інвестують невеликі суми, близько 10 таких організацій, як ми, Digital Future та інші. Є велика кількість європейських і американських фондів, які приїжджають подивитися українські стартапи — два-три представники на тиждень. У них немає стратегії щодо України, але якщо вони знаходять гарні угоди, то вкладаються без коливань.

— Як багато сьогодні в Україні організацій, які можуть дати поштовх інноваційному підприємництву?

— В Україні є два типи таких проектів — коворкінги та акселератори. У коворкінгах інноваційні підприємці можуть недорого працювати, одночасно спілкуючись всередині субкультури. Там часто спостерігається синергія ідей і проектів. Коворкінгів зараз відкривається дуже багато в Києві та інших великих містах.

Акселератори дозволяють проектам на початковому етапі швидко рости, даючи доступ до навчання та інвестицій. Акселераторів мало, фактично ми залишалися одні. Зараз піднімаються кілька акселераторів на ВДНГ, вони вже мають тематичні напрямки — телеком, аграрний бізнес, муніципальні проекти. А взагалі українські стартапи більше "буянять" в європейських акселераторах.

— Хто ж з українських компаній "буянить" у Європі?

— Наприклад, успішний український стартап Ecoisme потрапив у німецький акселератор Нub: raum, зараз, практично днями, одна з компаній нашого акселератора їде до Лондона. Прикладів багато, якісь ми знаємо, якісь — ні.

— Успішні українські стартапи залишають Україну заради європейських інноваційних майданчиків і Кремнієвої долини. Проблема "витоку мізків" в цьому разі актуальна?

— Кількість тих, хто їде, дещо переоцінена, але загалом це природний процес, і від нього нікуди не подітися. Люди будуть йти у Лондон, Нью-Йорк, Сан-Франциско. Це завжди питання про рівень життя та можливості країни: поки рівень життя у нас низький, люди їхатимуть. Але панікувати не варто, така само паніка була на початку 90‑х років, коли інтелектуальна міграція за кордон була сильною, і всі кричали, що Україна наукова закінчилася. Не закінчилася. Згодом виросло нове покоління, і зросте ще. Крім того, співвідношення ціна–якість розробки проектів в Україні дуже добре. Тому куди б не поїхав український стартап, центри розробки продукту багато хто створює на батьківщині. Це теж хороший стимул для галузі.

— Політики пострадянського простору воліють розмірковувати про створення нової Кремнієвої долини. Чи можливе таке?

— Коли кажуть, що ми зараз тут створимо Кремнієву долину, треба розуміти, що її історія починається з епохи срібної лихоманки в Каліфорнії в XVI столітті. Формування такої екосистеми — це не роки, а століття. І коли ми говоримо, що створимо ще одну Кремнієву долину, ми самі себе обманюємо. Просте копіювання не допоможе.

[Росіяни] кажуть: ось, збудуємо Сколково, і все відразу почнеться. Але це не працює. Виходить у тих місцях, де вибудовують свою екосистему з розумінням своєї географії, історії, клімату, якості населення. Коли це відбувається, ми отримуємо Ізраїль, який сьогодні претендує на звання другого найуспішнішого парку інновацій. Але другого Ізраїлю вже не буде. В інших країн немає такої технологічної освіти, як в Ізраїлі. Вони не перебували в умовах війни і виживання, коли інновації — це питання життя або смерті народу.

Дублін, Люксембург, Лондон розвиваються як нові центри інновацій, але вони ще мають підтвердити свою спроможність, а це мінімум 20-30 років. Критерій один — рентабельність проектів, які виходять із таких центрів; наприклад, десять IPO на рік на суму понад мільярд доларів — ось це результат. Те, що в одне місце приїхала купа стартапів, купа фондів, купа інвесторів, не робить це місце Кремнієвою долиною.

— Які стартапи будуть найзатребуванішими на глобальному ринку найближчими десятиліттями? Є тенденції, які помітні вже сьогодні?

— Ми працюємо в інноваційному полі, і якщо тренд вже сформований, то встрибувати в нього вже пізно. Й інвестори, й акселератори шукають проекти, які працюють в полі нового та непрогнозованого. Коли ми почали працювати із Zakaz.ua [служба доставки продуктів, офіційний партнер мереж супермаркетів Auchan, Novus, Метро, Fozzy, Vegiland], ми не вірили, що проект вистрілить. Він почав працювати після кризи і став успішним, а схожий проект у США, що зібрав $ 200 млн, занепав.

Найвдаліший стартап — той, що відповідає на найнижчі рівні базової піраміди Маслоу. Що ближче до перших рівнів стартап, то більше він принесе доходу. Будь-яка таблетка від раку принесе більше грошей, ніж соціальна мережа. А зараз проблеми частіше розв'язуються на верхніх поверхах піраміди — соціальне визнання, спілкування, розвиток. Якщо ти спускаєшся нижче — ти у виграші. Найцікавіші стартапи сьогодні — ті, що пов'язані з безпекою: цифровою, побутовою, глобальною. Це все дуже популярне та зростає з великою швидкістю.