У Кремля зараз смуга везіння. Під керівництвом президента Володимира Путіна Росія витіснила США в Сирії, продовжує інтервенцію в східній Україні, а нещодавно провела Африканський саміт у Сочі. Однак зовнішня картинка може бути оманливою. Так, дійсно, у Росії зберігається величезний ядерний арсенал, рівний за розмірами арсеналу США, і вона ефективно застосувала силу проти Грузії у 2008 році і проти України у 2014-му, надала військову допомогу для порятунку режиму Башара Асада в Сирії, скористалася кіберзасобами для втручання у вибори в США та інших країнах. Але Росія може бути лише міжнародним шкідником. За авантюризмом ховається країна, яка перебуває в занепаді.
У 1959 році радянський лідер Микита Хрущов голосно вихвалявся, що СРСР обжене США до 1970 або 1980 року. Але СРСР, навпаки, розвалився в 1991 році. А у Росії, яка значно зменшилася, залишилося три чверті території Радянського Союзу, половина його населення, половина його економіки і третина особового складу армії. ВВП країни дорівнює лише $1,7 трлн, тоді як у США — $21 трлн. У 1989 році радянська економіка була вдвічі більшою, ніж китайська, а сьогодні ВВП Росії дорівнює одній сьомій ВВП Китаю. Крім того, Росія вкрай залежна від експорту енергоресурсів, а на частку високотехнологічної продукції припадає лише 11% її промислового експорту (у порівнянні з 19% у США).
Мова, історія та трудова міграція забезпечують Росію певною м’якою силою в країнах ближнього зарубіжжя, але в інших країнах лише деякі іноземці дивляться російські фільми, а російські університети не належать до 100 найкращих у світі. Політичні інститути, необхідні для ефективної ринкової економіки, назагал відсутні, а «барони-розбійники» державного капіталізму не піддаються тому ефективному регулюванню, яке допомагає створити довіру. Державна система охорони здоров’я слабка, середня тривалість життя в Росії (72 роки для чоловіків і жінок) на п’ять років коротша, ніж в Європі. Демографічні експерти ООН прогнозують, що населення Росії може скоротитися зі 145 мільйонів сьогодні до 121 мільйона до середини століття.
Можливі інші варіанти майбутнього, але сьогодні Росія — це «моноекономіка» з корумпованими інститутами і серйозними демографічними та медичними проблемами. Колишній президент Дмитро Медведєв представив плани подолання цих труднощів, але мало що з цих планів було реалізовано, крім того, модернізацію ускладнює тотальна корупція. Путін показав себе успішним тактиком, займаючись відновленням присутності Росії на світовій арені, але він виявився недосвідченим стратегом під час розв’язання довгострокових проблем країни.
Одним з успішних тактичних маневрів Путіна стало зближення з Китаєм. Наразившись на західні санкції після нападу на Україну, Путін оголосив Китай «нашим ключовим стратегічним партнером». У відповідь голова КНР Сі Цзіньпін назвав Путіна «моїм найкращим другом і колегою».
Традиційна політична наука, яка розглядає баланс сил, могла б передбачити таку реакцію на силу США. У 1950-ті роки Китай і СРСР були союзниками, об'єдналися проти США. А відколи Ніксон почав у 1972 році політику відкриття КНР, США і Китай почали співпрацювати для обмеження радянського впливу. Це зближення завершилося крахом СРСР. У 1992 році Росія і Китай оголосили свої відносини «конструктивним партнерством», яке в 1996 році переросло в стратегічне. А в липні 2001 року ці дві країни підписали договір «Про дружбу і співробітництво». Вони тісно співпрацюють у Раді Безпеки ООН, зайнявши, наприклад, схожу позицію в питанні про міжнародний контроль над інтернетом, і використовують різні дипломатичні формати (наприклад, групу БРІКС і Шанхайську організацію співпраці) для координації своїх позицій. А сьогодні вони ще й обмінюються неядерними військовими технологіями і проводять спільні навчання.
Проте існують серйозні перешкоди на шляху до тісного китайсько-російського альянсу, який би серйозно виходив за рамки тактичної координації. Зберігається залишкова недовіра. У XIX столітті жодна країна не забрала у Китаю більше земель, ніж Росія, а нинішня демографічна ситуація на Далекому Сході, де кількість росіян становить шість мільйонів, а населення на китайській стороні кордону сягає 120-ти, є причиною для занепокоєння в Москві.
Економічний занепад Росії посилює її заклопотаність підйомом Китаю. Хоча взаємна торгівля наростає, темпи зростання інвестицій відстають. Серед експортних ринків Китаю Росія посідає лише десяте місце. Як написав недавно журнал The Economist, Росію турбує, що вона може опинитися молодшим партнером в альянсі — більш залежним від Китаю, ніж Китай від Росії. На думку Фен Юйцзюня з Фунданьского університету, «найважливіші відносини для нас — це відносини з Америкою. Ми не хочемо повторити помилки Сталіна і Мао».
Однак Америка не повинна заспокоюватися тим, що Росія перебуває в занепаді, і ставитися до неї як до держави другого сорту. Річ у тому, що держави на заході зазвичай менш схильні ухилятися від ризиків, як це сталося з Австро-Угорщиною в 1914 році. Втрачати їм залишається вже не так багато, як державам, які перебувають на підйомі. Росія, як і раніше, створює потенційну загрозу для США, і головним чином тому, що це єдина країна, яка володіє достатньою кількістю ракет і ядерних боєголовок, щоб знищити Америку. А порівняльний занепад Росії посилює її вперте небажання відмовитися від ядерного статусу.
Крім того, навіть попри занепад, Росія, як і раніше, має величезні розміри, освічене населення, досвідчених науковців та інженерів, а також колосальні природні ресурси. Видається малоймовірним, що Росія знову отримає ресурси, достатні для того, аби врівноважувати американську силу так само, як це робив СРСР протягом чотирьох десятиліть після Другої світової війни. Але завдяки залишкам ядерної сили, нафти і газу, навичкам у кібертехнологіях, близькості до Європи і потенційному альянсу з Китаєм, Росія матиме можливість створювати США проблеми, а опора Путіна на популістський націоналізм слугує стимулом для таких дій. Держави, які перебувають у занепаді, гідні такої ж дипломатичної уваги, як і держави, що перебувають на підйомі. В якийсь момент, після відходу президента Дональда Трампа зі своєї посади, США треба буде розробити серйозну російську стратегію, якої зараз у них немає.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію текстів Project Syndicate. Републікацію колонки заборонено
Copyright: Project Syndicate, 2019.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ